Криза жанру, або Як німецьких інвесторів з Дячуком-Ставицьким поєднати

"Я, я, даст іст фантастіш!"

Львівські "Карпати" - найщедріший на дешеві сенсації клуб. То лише там небажання виплачувати людям зароблене можуть обставити темою "договірняка" з "Металістом" чи шляхом виставлення на трансфер відразу 19-х футболістів. То лише там ошуканих футболістів виставляють за йолопів, не здатних уважно перечитати кілька сторінок контракту. То лише там з сезону в сезон збільшують ціни на квитки, не звертаючи уваги на поновлення власних антирекордів відвідуваності. І лише колишній генеральний директор клубу пан Дедишин зі своїми голослівними викриттями оригінальністю не вразив. У нашому футболі вистачало персонажів, котрі використовували схожу риторику, й до нього.

Вирішили львів’яни не відпочивати й у період новорічно-різдвяних свят. Ні, з новим чи старим тренером керівництво "Карпат" не домовилося. Хоч судячи з притаманних своєму колишньому віце-президенту, а нині знову коментаторові таємничих натяків у "твіттері" - давно мало б. Омріяного забивного нападника львів’яни теж наразі не купили. Натомість "сколихнули" футбольну громадськість черговим інформаційним вибухом, "зливши" у ЗМІ інформацію про те, що клуб начебто можуть викупити німецькі інвестори.

Назва зацікавленої сторони теж ніби відома. "German Pellets" - компанія з виробництва дерев’яних гранул для палива та гігієни тварин. Прибутки фірми начебто становлять у межах півмільйона євро на рік. Погодьтеся, не ті гроші, з якими можна створити здатний боротися за медалі клуб навіть в Україні.

Що й казати, можливий прихід в український футбол інвесторів із західної Європи – подія неординарна сама по собі. Особливо в час, коли держава перебуває в стані війни й пов’язаної зокрема з нею глибокої економічної кризи. В останнє балачки схожого штибу спалахували навесні 2015-го, коли "люди, які люблять футбол, "Ниву" і Тернопіль", зареєстрували на Кіпрі фірму для того, щоб викупити ФК. Анонсувалося, що тими патріотами будуть канадці, а на ділі новим титульним спонсором першолігового клубу з Тернополя став львівський телеканал ZIK, котрий пов’язують із власником "Карпат" Петром Димінським.

Тоді ще генеральний директор "Карпат" і згадуваного телеканалу Ігор Дедишин на презентації бравурно заявив: ""Футбольний клуб "Нива" – це велика історія для міста і тернополян. Це бренд, долучитися до розвитку якого нашому медіа-холдингу дуже приємно. Сподіваюся, що співпраця футбольного клубу та медіа-холдингу буде не лише взаємовигідною, але й потрібною для наших аудиторій – телеканалу ZIK та уболівальників "Ниви". На цю співпрацю ми покладаємо велику надію. Хочеться щоб з приходом ZIKу у ролі титульного спонсора, "Нива" отримала новий поштовх до розвитку клубу. Зі своєї сторони ZIK буде підтримувати футбольний клуб фінансово та медійно. Ми також хочемо, щоб і наш бренд був присутнім на матчах "Ниви" та асоціювався з цією командою".

Що ж, співпраця виявилася "плідною" в усіх розуміннях. Очолювана легендарним карпатівцем Романом Толочком "Нива" сезон-2014/2015 ще якось дограла і навіть розпочала попри всі сумніви новий чемпіонат. Втім, заробленого футболістам платити ніхто не збирався. Врешті, після чергової серії поразок і підозр у договірних матчах разом з Толочком команду покинули футболісти, котрі мають стосунок до "Карпат", а також ті гравці, яких підозрювали в організації "договірняків".

З того часу "канадські інвестори" забули про "Ниву" остаточно. Надто – після виходу зі структур Петра Димінського Ігора Дедишина. Після нього відповідальним за тернопільську команду став Юрій Дячук-Ставицький, котрий дзвінки з Тернополя, зокрема й від президента ФК "Нива" Степана Рубая вперто іґнорує. Не дивно, що осінню частину тернополяни завершили на останньому місці. а їхня участь у весняній фазі змагань наразі виглядає дуже сумнівною.

Разом з тим, поряд із "канадськими інвестиціями" в "Ниву" на північний-схід від Львова зародився проект каталонського зразка. "Народна команда "Верес" Рівне" - клуб, керувати яким начебто повинні виключно вболівальники, але з яким на Заході України вперто пов’язують бізнес-партнера пана Димінського, голову правління ВАТ "Львівський холодкомбінат" Богдана Копитка. Власне, морозиво, абревіатура якого красується на формі "Карпат" - то саме продукт компанії, яку очолює цей пан.

Також у контексті інформації про "німецьких інвесторів" львів’ян варто освіжити в пам’яті прізвище першого кандидата на посаду наставника "Вереса" в той період, коли проект з "народною командою" лише розкручувався. Олег Лужний. Звісно, це може бути банальним збігом, але саме Олега Романовича називають головним претендентом на тренерське крісло в "Карпатах" у разі приходу "німців". Щоправда, сам пан Лужний факт переговорів заперечує, даючи зрозуміти, що очолить львів’ян лише в разі, якщо ті матимуть єврокубкові амбіції.

Так чи інакше, сага про німецьких інвесторів виглядає черговою мильною бульбашкою. Резонним у цьому контексті буде запитання: кому такі чутки потрібні? Відповідь теж виглядає логічною: чинному керівництву "Карпат". За часи правління пана Димінського клуб отримав імідж негативний настільки, що в команду побоюються йти і нові гравці, і тренери. Бо ж не від доброго життя виконувачем обов’язки наставника "Карпат" вкотре може стати Юрій Дячук-Ставицький. Фінансових апетитів свого тенісного спаринг-партнера Іґора Йовічевіча пан Димінський вочевидь задовольняти не бажає, а нові тренери у добре їм знайоме з розповідей колег болото занурюватися не поспішають. Добре, що стара добра постать кремезного чоловіка в кашкеті й із секундоміром в руках завжди під боком.

Шляхи виходу із цього іміджевого коллапсу – в повному ребрендингу. Оскільки платити більше і розраховуватися з усіма боргами власник клубу не бажає, хвацька спроба провести репутаційне відбілення припала на "німецьких інвесторів". Що не кажіть, а до всіляких "евроінтеґраційних" проектів наш люд ставиться з особливим трепетом і довірою.