Новий рівень - нові вимоги. Чи продовжиться прорив Олександрії

7 листопада 2015-го року… На стадіоні "Ніка" місцева "Олександрія" приймала донецький "Шахтар" в рамках 14-го туру 25-го в історії чемпіонату України. Підопічні Шарана поступилися грізному суперникові, але рівень протидії олександрійців приємно вразив усіх вболівальників. То був випадок, коли за поразку було не соромно – Володимир Шаран та його хлопці залишали поле з високо піднятими головами. Будь-які сумніви остаточно відпали: влітку 2015-го українська першість отримала дуже якісне підсилення з Першої ліги.

"Олександрія" могла вийти в Прем’єр – лігу раніше, але тоді, влітку 2013-го, керівництвом клубу було прийнято рішення відмовитися від бонусу, який команді випав внаслідок організаційних проблем конкурентів. "Сталь", яка фінішувала вище "Олександрії" в розіграші Першої ліги 2012/13, відмовилася від підвищення в класі, тож елітна громада була готовою прийняти в свою компанію олександрійців. Але останні не ризикнули: "Це обумовлено декількома причинами. Перше - вже складений план підготовки команди до участі в Першій лізі, команда розпущена і за такий короткий період неможливо провести повноцінний навчально-тренувальний збір. Ми направили офіційні листи на адресу Прем'єр-ліги та ПФЛ. За спортивним принципом ми також не готові. У зв'язку з чим і був запрошений новий головний тренер, який вже склав план підготовки команди. Просто заявитися, для того, щоб заявитися і в Прем’єр – лізі пасти задніх, ми не хочемо".

Вигравши час, "Олександрія" не лише себе підготувала до Прем’єр – ліги, але й "дочекалася" вкрай сприятливих "навколишніх" умов. В розпал фінансової кризи сила-силенна українських команд втратили свої самобутність та амбіції, що значно спростило для "Олександрія" процес становлення. Команда Шарана прогресувала на очах: в першому турі була гідна гра проти "Шахтаря", але все ще відчувалися боязкість та невпевненість в діях олександрійців; а вже в чотирнадцятому турі, як уже зазначалося, проти того ж "Шахтаря" вийшла вкрай впевнена, вивчена, націлена на результат команда. До речі, саме після того поєдинку почалася найбільш успішна серія "Олександрії" в поточному турнірі, - три поспіль перемоги (над "Металургом", "Металістом" та "Говерлою"; продовжити серію олександрійці матимуть нагоду уже навесні).

Принцип "один за всіх і всі за одного", вміла тренерська рука і правильна побудова клубного господарства – ось рецепт успіху "Олександрії". "Слава Богу, протягом двох з половиною років жодного разу такого не було, щоб у нас були серйозні затримки з виплатою зарплати. Якщо і траплялися, то в середньому на п'ять-десять днів – не більше. Президент клубу Сергій Кузьменко – людина серйозна, який свої слова звик підтверджувати вчинками. Він дуже любить футбол, щиро переживає за команду, тому в роботі з ним ніколи не виникає проблем. Всі знають, що в "Олександрії" невисокі зарплати, але вони виплачуються справно. Президент нашого клубу не обіцяє божевільних сум, а готовий платити реальні гроші" – цілком приземлена і, напевно, єдина раціональна позиція в плані фінансування футбольного клубу в умовах тотальної кризи економічної системи країни.

Але зовсім гладко справи в "Олександрії" йшли лише півроку. 2015-й добігав до завершення і перед керівництвом клубу гостро постало питання продовження контрактів низки провідних виконавців. Ось тут й виникли труднощі. Футболісти "засвітилися" і стабільна, але маленька (в порівнянні з іншими клубами першості) зарплатня не для всіх стала пріоритетом над нестабільними, але кращими фінансовими умовами. З Леванідовим та Новаком, на яких попиту на ринку не було, керівництво швидко дійшло згоди. Вірними клубові залишилися Євген Банада та Павло Мягков. Віталій Пономар мав варіанти продовження кар’єри, але на зміни не наважився. Давід Таргамадзе ще на півроку продовжив угоду оренди з "Олександрією". Зате пішли Голенков, Коломоєць та Сухоцький. Усі троє – серйозні втрати для команди; всіх трьох Володимир Шаран прагнув й далі бачити в складі свого колективу, але обставини взяли гору.

Юрія Коломойця, незважаючи на низьку результативність та деяку вайлуватість, пропозиціями спокушали ще влітку. Очевидно, нападник завчасно вирішив для себе, що після завершення контракту з "Олександрією" обов’язково залишить команду. Володимир Шаран з цього приводу висловився недвозначно: "Дефіцит на нападників хоч і існує, проте гравця рівня Коломойця, впевнений, зможемо знайти. З цього приводу я спокійний. Адже, як відомо, незамінних немає. Тим більше, що кілька кандидатів у нас вже є"… Кандидати, про яких говорив Володимир Шаран – то Станіслав Куліш та Адерінсола Есеола. Підсилення? Куліш багато забивав у Першій лізі, де на нього грала вся команда, а рівень опонентів сприяв бомбардирським рекордам. Зате на найвищому рівні Куліш підтвердив тенденцію неспроможності зірок Першої ліги підкорювати елітні вершини (Сергійчук, Степанюк, Акименко). Есеола – це кіт в мішку, якщо зважати на все ту ж тенденцію розгубленості вчорашніх представників нижчого дивізіону на рівні Прем’єр – ліги. В "Десні" українець африканського походження ніби й не перебував на голодному пайку, але вболівальники відзначають доволі слабку техніку володіння м’ячем. Тобто, Есеола – типовий "бігунок", якого потрібно адаптовувати під вишколену модель олександрійців.

В цій ситуації важливою є ремарка Володимира Шарана: "гравця рівня Коломойця, впевнений, зможемо знайти". Юрій не вражав грою та показниками результативності, тож замінити його – дійсно, завдання не з найскладніших. Очевидно, на ринку "Олександрія" шукає другого нападника, а головним "забивалою" у команді буде Віталій Пономар. В нападника цієї зими теж завершився контракт, що дало підстави охочим отримати форварда клубам потирати руки. Але Віталій зробив вибір на користь представника Кіровоградщини, продовживши угоду з клубом на два з половиною роки. Важливу роль в цьому рішенні Пономаря відіграли комфортні побутові умови, а також система бонусів в "Олександрії" – за успішні командні результати, а також особисті досягнення передбачені фінансові нагороди. Останнє - це ще один плюс до репутації менеджменту "Олександрії".

За версією відвідувачів офіційної спільноти клубу в соцмережі, найкращим гравцем "Олександрії" 2015-го року було визнано Давіда Таргамадзе. Грузин приєднався до команди наприкінці серпня, серйозно підсиливши "Олександрію". Таргамадзе дійсно відігравав роль джерела креативу, але, як істинно творчий футболіст, грузин залежав від настрою. Були шикарні матчі, а були бліді виступи… Інша справа – Артем Сухоцький. Тут була стабільність, шалена самовіддача, працьовитість. Шістнадцять поєдинків в Лізі Парі-Матч і два – в Кубку України (всі від свистка до свистка) утвердили Сухоцького в ролі відкриття чемпіонату. Молодий захисник був одним з кращих на своїй позиції серед всіх гравців першості.

Різкий прогрес Сухоцького мав для клубу ефект злого жарту: хоч і стабільна, але доволі невисока зарплатня вже перестала бути для Артема аргументом в ситуації, коли в його послугах зацікавилися більш статусні (хоча, можливо, менш фінансово надійні) клуби. Принаймні, так вважає Володимир Шаран, на думку якого Сухоцький не прийняв умови "Олександрії" через предметний інтерес до персони Артема з боку "Зорі".

Так чи інакше, Артем пішов і без клубу він, звісно ж, не залишиться. А "Олександрія" залишилася без основного лівого захисника. І якщо втрата Коломойця не є критичною, то розставання з Сухоцьким навряд чи мине безслідно. Серед потенційних новачків, - а це, крім Куліша та Есеола, ще й Микола Вечурко, Вадим Мілько, Микита Вовченко, Віталій Віцинець та Євген Пісоцький, - настільки перспективного футболіста немає.

Вихід на рівень міцного середняка – це лише половина справи. "Олександрія" має приклад "Олімпіка", який теж дуже непогано розпочав виступ на елітному рівні, але згодом втратив свої самобутність та глядацьку симпатію. Аби не повторити чужих помилок, керівництво клубу мусить підкорегувати рівень своїх фінансових можливостей до сучасних вимог елітного українського дивізіону.

Фото - UA-Футбол