Динамо. Звитяжна осінь з дзвінким ляпасом

Першу частину сезону у виконанні динамівців можна було б назвати ідеальною. Якби не два програних вчисту головному на внутрішній арені конкурентові матчі. І якщо липневі 0:2 в Суперкубку ще можна пояснити повільним входженням у сезон, то виправдання київському розгрому від "Шахтаря" знайти складно. "Динамо" програло ту зустріч з найбільшим за історію виступів у національних чемпіонатах рахунком 0:3 (то коли говорити про домашні невдачі, звісно). Втім, об’єктивно перевага "гірників" могла бути значно більшою.

Виглядає, що так само, як Сергій Ребров у попередньому сезоні зумів прилаштуватися до тактики Мірчі Луческу, так тепер уже румунський містер знайшов протидію стратегії Сергія Станіславовича. Відповідно в зимовому антракті тренерському штабові киян треба вдосконалюватися, адже причиною гучного фіаско в зустрічах з "Шахтарем" стали не індивідуальні помилки, а командні.

Проте в цілому осінню частину сезону динамівці пройшла справді вдало і перший за останніх 17 років вихід до плей-оф Ліги чемпіонів – тому яскраве підтвердження. В поєдинках чемпіонської ліги динамівці продемонстрували добру тактичну виучку, стійкість характеру й гарну фізичну готовність, що в купі з зіграністю та високою індивідуальною майстерністю гравців групи атаки принесло заслужений вихід у єврокубкову весну.

Трансферна діяльність

Зміни впродовж літнього міжсезоння у таборі киян були мінімальними. Правильніше було б сказати – справжні перестановки трапилося лише дві. Перша – придбання нападника Жуніора Мораєша, останнім клубом якого був донецький "Металург". Бразилець завдяки своїй різноплановості, відмінній техніці й бійцівським рисам витіснив зі складу Артема Кравця.

Голландець Жермейн Ленс втілив свою мрію і перейшов з "Динамо" в топ-чемпіонат, а на його місце з швейцарського "Базеля" прийшов Дерліс Ґонсалес. Навіть з умовою, що параґваєць фактично витратив першу частину сезону на адаптацію до нових тренерських вимог, країни і колективу, можна сміливо говорити, що втрата Ленса виявилася безболісною. Коли не йшла гра у Дерліса, його вдало підмінював Олег Гусєв, проте в окремих матчах Ліги чемпіонів (особливо – у виїзному проти "Маккабі") Ґонсалес продемонстрував, що кликали його до Києва не за красиві очі і що потенціал цього футболіста як мінімум не нижчий, ніж у його попередника за лівим флангом динамівської півоборони.

Ще двох футболістів динамівці запросили для перестраховки й на дальню перспективу. Універсал Микола Морозюк повернувся до Києва після п’яти років у складі донецького "Металурга" й своїх 12 матчів, виходячи на флангах оборони і зліва в середній лінії, провів.

Від 26-річного опорного хавбека збірної Сербії Радослава Петровіча, котрий прийшов у "Динамо" з турецького "Ґенчлерберліґі", мабуть, очікували трохи більшого, однак стати розумною альтернативою Сергієві Рибалці він не зумів і наприкінці осені вже використовувався Ребровим на позиції центрального оборонця, де реальної конкуренції Євгенові Хачеріді та Александару Драґовічу після травм Домаґоя Віди і Микити Бурди трохи бракувало. Загалом однозначного враження від своєї гри Петровіч не залишив. За тою інформацією, яку вдалося отримати з середини команди, Радослав на тренуваннях працював не надто азартно, іноді навіть занадто ліниво.

Також, мабуть, варто згадати, що на правах оренди в "Чорноморець" улітку перебрався інший вінґер Владислав Калитвинцев. Часу син видатного капітана "Динамо" дарма не гаяв і відзначився восени чотирма забитими м’ячами і п’ятьма результативними передачами. Калитвинцев виглядав справжнім лідером одеситів і як мінімум зробив заявку на те, щоб з часом Ребров звернув на нього увагу знову. Принаймні, на перший зимовий збір з киянами Владислав вирушив.

Фізична готовність

Так само як і за рік до того, в сезон кияни вкочувалися доволі важко. За прикладом літа 2014-го, вихід на пік форми тренерський штаб притримав до осені. Через те не варто дивуватися ні поразці в матчі за Суперкубок України, ні натужним перемогам над "Сталлю" та "Чорноморцем". Тим паче, що на цей раз, на відміну від старту чемпіонату-2014/2015, коли кияни зіграли вдома 0:0 з "Олімпіком", очкових втрат уникнути вдалося. Більше того, скориставшись труднощами в лавах суперника, "Динамо" здобуло важливу виїзну звитягу над "Дніпром".

Справді розбігтися динамівцям вдалося лише в середині вересня, якраз незадовго до першого матчу в Лізі чемпіонів проти "Порту". З того часу й до 9 грудня, коли команда провела заключний у 2015 році поєдинок проти "Маккабі" у Києві, фізичних перепадів у стані динамівців не спостерігалося. Хоча певна функціональна втома, судячи по зустрічі проти ізраїльтян, все ж накопичилася. То за умови, що Ребров активно застосовував ротацію складу, задіявши у 26-ти матчах першої частини сезону відразу 25 футболістів.

Тактична гнучкість

Схематично динамівці від розстановки 1 – 4 – 1 – 4 – 1 не відходили, але в матчах Ліги чемпіонів у залежності від сили і можливостей суперника продемонстрували вміння обирати різну ігрову стратегію, іноді навіть змінюючи пріоритети по ходу матчу. Якщо у поєдинках проти "Маккабі" кияни, так само як і в матчах внутрішнього чемпіонату, диктували умови, опираючись на тривалий контроль м’яча, то в зустрічах проти "Челсі" "біло-сині" навпаки віддавали ініціативу, розраховуючи на швидкі випади. У виїзному поєдинку проти "Порту" стратегія й узагалі була особливою. Втім, детальніше про це – трохи нище, в розділі, у якому про цей матч розповідається окремо.

Результативні помилки гравців "Динамо": Антунеш – 3, Драґовіч – 3, Рибка – 2, Міґел Велозу – 1, О. Гусєв – 1, Даніло Сілва – 1, Рибалка – 1

Як і в минулому чемпіонаті, найчастіше результативні атаки динамівці проводять через центр і правий фланг, на якому грає лідер команди Ярмоленко. Кількість голів, організованих з лівого краю, трохи впала – з 13-ти у 26-ти матчах чемпіонату-2014/2015 до семи у такій же кількості поєдинків усіх турнірів у нинішньому сезоні. Причини дві: адаптаційний період Ґонсалеса і помітне у деяких матчах бажання динамівців грати через правий край чи центр в ситуаціях, коли позиція Дерліса виглядала гострішою. Вочевидь партнери теж до новачка притерлися не відразу. Разом з тим, треба відзначити ліпшу ефективність реалізації динамівцями стандартних положень. Після штрафних, кутових і пенальті кияни забили 16 голів, тоді як за весь минулий чемпіонат – 10.

Натомість поруч зі своїми ворітьми кияни під час виконання суперниками стандартних положень діють значно надійніше. З 12-ти пропущених у Прем’єр-лізі-2014/2015 голів 10 опоненти киян провели саме зі "стандартів". Нині пропущених м’ячів теж 12, з них з кутових, штрафних і пенальті суперники забили лише три. То за умови, що в нинішню статистику увійшли й матчі Ліги чемпіонів.

Загалом оборона стала, мабуть, найнадійнішою серед ланок у динамівських побудовах. Досвідчений воротар, ідеально зіграна і майстерна пара стопперів, швидкі крайні беки і всюдисуще тріо в центральній осі – ці складові утворюють найміцніший в українському футболі захист. Пропускає команда вкрай рідко. Статистика демонструє, що найчастіше результативні комбінації суперникам вдаються через лівий фланг "Динамо". Причин кілька: по-перше, недостатньо зіграними виглядали Ґонсалес і Антунеш; по-друге, Віторіну зі своєю любов’ю атакувати іноді губить позицію в тилу.

Оптимальний склад

40-річний Олександр Шовковський залишався впродовж 2015 року постаттю незамінною. З десяти проведених поєдинків чемпіонату України Олександр пропустив лише в одному – проти "Шахтаря". В Лізі чемпіонів Олександр зберіг свої ворота недоторканими в трьох з п’яти зустрічей. Спроба Реброва довірити місце у воротах Олександрові Рибці в дебютній єврокубковій грі проти "Порту" виявилася невдалою. Вина голкіпера була в обох пропущених киянами м’ячах. Після того у відповідальних матчах грав виключно Шовковський.

У центрі оборони зазвичай грала пара Євген Хачеріді – Александар Драґовіч. Домаґой Віда й рідше Петровіч чи Бурда виходили лише в двох випадках – коли лідери потребували відпочинку чи Хачеріді залишався в резерві з дисциплінарною метою. Справа в захисті Даніло Сілва не грав, поступаючись місцем на полі Віді, лише тоді, коли відлучався від процесу під час народження сина. Зліва Антунеш провів 22 матчі з 26-ти, майже не відчуваючи конкуренції. Річ у тім, що універсал Віда до отриманої на початку листопада травми використовувався в центрі чи на правому фланзі, а Євген Макаренко влився в основну обойму, трохи залікувавши травму, надто пізно.

Роль гравця, котрий поєднував оборонну ланку з атакувальною, в усіх ключових матчах незмінно виконував Сергій Рибалка. Міґел Велозу, якого Ребров використовував на цій позиції як у минулому, так і в поточному сезоні, останнім часом відверто здав. Радослав Петровіч наразі конкурувати з Рибалкою не здатен. Основна пара атакувальних центральних хавбеків викристалізувалася ближче до зимового антракту. До того ж Сергія Сидорчука і Дениса Гармаша в основі замінювали Велозу, Віталій Буяльський чи Юнес Беланда. Щоправда, останній конкуренції відверто не витримав і награвався Реброим навіть у статусі лівого півоборонця. То коли відпочивав Дерліс Ґонсалес, а Олег Гусєв грав на іншій позиції.

Місце Ярмоленка на правому фланзі атаки недоторкане, а Сергія М’якушка чи Гусєва Андрієвими конкурентами можна назвати лише умовно. Попереду ж уже до середини осінньої частини основним міцно став Жуніор Мораєш, котрий починав у стартовому складі 19 з 26-ти проведених командою матчів. Артема Кравця Ребров теж випускав регулярно, але на фоні всесторонньо розвиненого в футбольному аспекті Мораєша Артем виглядав відверто блідо, через що його недавня оренда в німецький "Штуттґарт" виглядає кроком цілком виправданим. Зате здатен підсилити динамівський напад навесні Лукаш Теодорчик. На відновлення після отриманої в кінці минулого чемпіонату травми поляк витратив півроку, але повернувшись в обойму, жадібно чіплявся за кожну нагоду себе проявити і навіть встиг забити два м’ячі.

Найкращий гравець осінньої частини – Андрій Ярмоленко

Що таке "Динамо" без Ярмоленка яскраво продемонстрували два поєдинки Ліги чемпіонів. У дебютній грі проти "Порту" Андрій не вийшов через отримане напередодні зустрічі харчове отруєння. Кияни були не схожими на себе і поразки уникнули дивом. А в заключному поєдинку групового турніру проти "Маккабі" Ярмоленко травмувався в самому дебюті. Поки лікарі чаклували над Андрієм, Гармаш після передачі з призначеного за порушення на лідері штрафного забив єдиний, як виявилося, у грі м’яч. Після того впродовж понад півтора тайму "Динамо" виглядало в наступі беззубо, загрожуючи воротам ізраїльтян вкрай рідко.

У 22-х проведених за клуб матчах Андрій провів 13 голів і зробив 10 результативних передач. Крім того, Ярмоленко забив три м’ячі у матчах кваліфікації до Євро-2016 у складі збірної, зокрема вразивши двічі ворота словенців у раунді плей-оф.

На початку цього сезону Андрій не приховував, що має бажання перейти у клуб топ-чемпіонату. Однак коли з цим не склалося, гравець не впав у депресію, не знизив до себе вимоги, як то часто стається з леґіонерами, а навпаки додав у грі. Настільки, що тепер мова про оборонців, які вивчили гру Ярмоленка і навчилися стерегти його праву ногу вже не ведеться. Андрій залишається голодним до гри й голів. У здавалося б прохідній зустрічі проти "Чорноморця", коли кияни вели в рахунку 2:0, Ярмоленко навіть не зумів приховати невдоволення проведеною тренером заміною. Андрій хотів грати, тоді як Ребров вирішив поберегти ключового гравця від можливих травм.

Розчарування осінньої частини – Юнес Беланда

Нині він радіє, що зумів перейти в німецький "Шальке". Мабуть, то справді знахідка як для самого гравця, так і для його вже колишнього клубу, адже впродовж останнього року марокканець не стільки грав, скільки відбував номер. Точніше, відбував у тих нечастих випадках, коли Ребров таки знаходив Юнесові місце на полі. А за потенціалом Беланда міг стати лідером команди. Втім, важко змусити людину жити і працювати там, де їй набридло усе. Власне, те саме можна сказати й про Міґела Велозу, ще одного претендента на відзнаку в цій номінації.

Найкращий матч осені

Ліга чемпіонів. Груповий турнір. П’ятий тур

"Порту" - "Динамо" - 0:2

То був ідеальний з точки зору тактики і реалізації тренерських ідей поєдинок. На початку кожного з таймів кияни, яких у цьому матчі влаштовувала лише перемога, віддавали суперникові ініціативу, а потім стрімко вибухали. Не лише контратаками, а тривалим позиційним наступом, з залученням до цих операцій великої кількості футболістів. І суть навіть не в тому, що іспанський арбітр Карлос Веласко Карбальо міг не призначати на 35-й хвилині пенальті в епізоді, коли Рибалка вміло перечепився через ногу Жанеллі Імбюля. Ярмоленко з одинадцяти метрів пробив влучно і кияни в рахунку повели, але значно ліпшу нагоду незадовго до того втратив, пробивши з близької відстані головою в стійку, Гармаш.

Іншими словами, гол у ворота португальських "драконів" був логічним наслідком переваги "Динамо". Те саме можна сказати й про другу половину, сценарій якої був ідентичним, з тією лише різницею, що другий м’яч Ґонсалес забив з гри і не без допомоги воротаря суперників Ікера Касільяса, котрий відбивав удар параґвайця, виставивши руки надто м’яко.

Завдання на зиму і перспективи

Вже позбавившись відвертого баласту (Ніко Краньчара і Беланди), а також гравця, який попри великі бажання і працелюбність реальних шансів потрапляти в основу не має (Кравця), кияни почемчикували на перший тренувальний збір в іспанську Марбелью. Наразі без новачків, якщо не вважати таким поверненого з одеської оренди Калитвинцева-молодшого. Найкращий гравець Аргентини-2015 надалі виступатиме за клуб "Росаріо Сентраль" не на правах орендованого, а вже як повноцінний гравець цього клубу. Зваба зіграти в плей-оф Ліги чемпіонів на гравця не подіяла, а Ребров, маючи вдосталь живих прикладів, силоміць милим здаватися не схотів.

Безперечно, підсилюватися "Динамо" напередодні поєдинків 1/8 фіналу Ліги чемпіонів проти англійського "Манчестер Сіті", перший з яких відбудеться 24 лютого, треба. Як з точки зору глибини складу, так і для реального підсилення конкуренції. Особливо – на лівому краї, як в обороні, так і в середній ланці.

З іншого боку, вирішальним у протистоянні з "міщанами" може стати фактор оптимальної готовності команд. Оскільки перший матч динамівці грають вдома, вони змушені зіграти так, щоб їхати до Манчестера бодай з якимось запасом міцності. Проте форсувати форму, нехай і заради потрапляння до чвертьфіналу Ліги чемпіонів – справа теж ризикована. Адже за таких умов до кінця квітня, коли доведеться зіграти, мабуть, вирішальний з точки зору боротьби за чемпіонство поєдинок проти "Шахтаря", може настати спад функціональної готовності.

Проте не виключено, що далеко в Лізі Європи зайде "Шахтар". Точніше, передумов думати так значно більше, ніж сподіватися на видатні звершення від динамівців. У такому випадку поточні можливості будуть рівними чи навіть менш завантаженим буде "Динамо". Якщо так, то киянам важливо не розгубити очків у непростих поєдинках березня – початку квітня – проти "Дніпра" і "Зорі" вдома й проти "Олександрії" та "Карпат" на виїзді.

Думка легенди клубу

- У спорті ідеалу немає, тому сприймати успішний в цілому для "Динамо" відрізок порадив би стримано. Яскравих матчів команда провела чимало, але було кілька відверто сірих поєдинків. Зустріч із "Шахтарем" взагалі назвав би провальною. З одного боку, такі казуси іноді трапляються з будь-якою командою. Невдалий старт поєдинку, пропущений гол, емоційні спроби швидко відігратися, котрі призвели до інших провалів в обороні – нічого дивного наче й немає. Але команда рівня "Динамо" має таких провалів уникати.

Крім того, звернув би увагу на залежність гри киян від Ярмоленка. То добре, що кияни зуміли на морально-вольових якостях, з м’ясом і кров’ю вирвати в домашньому поєдинку одне очко в зустрічі з "Порту". Це говорить про те, що в команди є характер. Але ж гра відверто не складалася і програй "Динамо" поєдинок португальцям, про вихід з групи можна було б не мріяти. Від Ярмоленка в "Динамо" залежить надто багато – побудова атак, гострота, наступальна агресія. Без Андрія всі ці складові губляться і це було помітно навіть у матчі з не таким сильним "Маккабі" в Києві. Вважаю, тренерському штабові треба попрацювати над тим, щоб гра команди була не настільки залежною від дій одного гравця.

Зрештою, позитиву було значно більше. Скажімо, відзначив би надійні дії оборони. 12 пропущених м’ячів у 26-ти проведених матчах – то навіть менше, ніж пропускали ми у 1975-му. Фундаментом цієї надійності стала гра Шовковського. Сашкові 40, але наразі вік не впливає на його гру жодним чином. Надійний, врівноважений – з таким воротарем за спиною комфортно почуватиметься кожен оборонець. Претензій до воротаря восени, думаю, не було взагалі.

Крім того, дуже вдало відіграла й пара центральних оборонців. Виросли обоє. Хачеріді став організованішим, з його "арсеналу" майже щезли емоційні вибрики. Уникав притаманних для себе у минулих сезонах провалів Драґовіч. Вважаю пару Хачеріді – Драґовіч найсильнішою в Україні. Такий дует оборонців не завадив би більшості європейських клубів. Наразі ще не топових, але тих, які наближаються у рівні до "Барселони", "Челсі" чи "Реалу".

Гру новачка команди Ґонсалеса наразі однозначно оцінити складно. Розпочав він приблизно так само, як і той, хто грав на його позиції в минулому сезоні. Ленс теж попервах виглядав блідо, але минулої весни був у команді однією зі знакових постатей. Ґонсалесові наразі вдалося кілька матчів, проте очікую від нього не поодиноких спалахів, а стабільно сильної гри. Гадаю, навесні Дерліс має підсилити дії киян. І то суттєво підсилити.

А ось від інших двох легіонерів не очікував нічого вже восени. Беланда? Я взагалі дивувався, що такий футболіст в обоймі команди ще був. На полі його не видно взагалі. Велозу в свою чергу впродовж двох останніх років виключно регресує. Міґел, мабуть, вирішив, що буде вчити українців грати у футбол і може діяти у півноги. Але, на його здивування, сильних футболістів тут теж багато. Так, Велозу має гарне бачення поля, техніку, добре поставлені передачу і удар. До цих рис додати б ще азарту, характеру, бажання грати у відборі. На місці Реброва, я б Міґела відпустив у слід за Беландою. Нехай спробує походити по полю пішки десь у Європі. Чому молоді футболісти, навіть досвідчений Гусєв, мають виходити на поле, битися, дряпатися, а Велозу грати на чистих м’ячах?

Та загалом я очікую від "Динамо" у весняній частині підсилення гри. Вважаю, що динамівці захистять чемпіонський титул. А в Лізі чемпіонів доберуться до півфіналу. Прогноз, звісно, оптимістичний і найперше продиктований бажанням, проте вважаю шанси киян на перемогу в протистояні 1/8 фіналу з "Манчестер Сіті" рівними. Думаю, ця осінь зробила молодих динамівських футболістів майстернішими і морально стійкішими. Збори мають закріпити цю віру. При відповідній підготовці "Динамо" може дійти в Лізі чемпіонів дуже далеко. Першими у півфінал в 1977-му вийшли ще ми, потім, через десять років там була інша команда Лобановського. В останнє до півфіналу кияни доходили ще в 1999-му. Пауза затягнулася. Прийшла пора відновлювати традиції.