Мякушко: У Марбельї ігровий час розподілявся між гравцями приблизно порівну

Півзахисник "Динамо" Сергій Мякушко розповів про збори до Марбельї, чому приділяє найбільшу увагу і над чим працює в першу чергу.

- Що найважче дається вам на зборах?

- Робота без м'яча, коли робиться наголос на фізику. Приміром, біг від штрафної до штрафної в певному темпо-ритмі. Туди – назад, туди – назад... Але я розумію, що це необхідно.

Ми ж під час матчів теж бігаємо в основному без м'яча. Так що немає ніяких проблем. Тим більше, що тренування в "Динамо" досить різноманітні. Та й спарингів, якщо ви звернули увагу, ми провели в Марбельї чимало.

Вийшло сім матчів. Тобто в чималому ступені підготовка йшла через ігри. Тренери під час цих спарингів давали не тільки установку з приводу тактики, але і вимагали максимум інтенсивності і руху – щоб ми, так би мовити, набігали певну кількість кілометрів.

- Який з цих спарингів найбільше запам'ятався?

- Складно виділити. Я після кожного поєдинку робив аналіз, прикидав, де зіграв краще, а де допустив помилку. Так що всі ігри в тій чи іншій мірі запам'яталися.

- Під час предсезонки ви забили два м'ячі, у спарингах з дрезденським "Динамо" і "Лехом" з Познані. Можна говорити, що ці голи додали вам упевненості в собі?

- Забивати завжди приємно, як і віддавати гольові передачі. Але фланговий півзахисник зобов'язаний це робити, так що ніякої ейфорії. Просто виконав свою роботу, порадів, що в мене вийшло, і одразу ж забув.

- Чи не з'явилося у вас відчуття після цього збору, що Сергій Ребров став трохи більше вам довіряти?

- У Марбельї ігровий час розподілялося між гравцями приблизно порівну. В середньому виходило по тайму за матч. Тренери кожному з нас давали рекомендації, звертали увагу на якісь деталі. Так що мені складно відповісти на це питання. Можу тільки запевнити, що я стараюсь.

- Де ви відчуваєте себе комфортніше – на лівому фланзі або на правому?

- Принципової різниці немає. Але, мабуть, ліворуч мені грати кілька зручніше. Звідси зручніше заходити на ударну позицію, зміщуючись до центральної зони для удару. Я ж все-таки правша.

Я щоразу намагаюся вчасно повертатися на свою половину поля і допомагати у відборі. Але старші хлопці, безумовно, дають якісь поради, підказують під час гри і після. Це нормально. Я думаю, більш досвідчені футболісти бачать, що молодь старається. Вони ж самі не так давно були в такій же ситуації, як зараз ми.

- Цікаво, а як ви, і інші футболісти, яким трохи за 20, звертаються до Шовковського?

- Дяда Саша. Він все-таки значно старше.

- А ви хотіли б грати у футбол до 40 років, як і він?

- Зараз – так, безсумнівно! Пускай не до 40 років, але десь близько до цього рубежу. Польовому гравцеві складно затриматися у футболі так надовго. Ну а якщо вийде, то це означатиме, що я професійно ставлюся до своєї роботи, стежу за своїм здоров'ям і не втратив бажання грати.

Побачимо, час покаже. Поки що про це думати рано. Головне завдання – регулярно грати за "Динамо".