Безвихідь Коломойського, або Лужному на потіху

Коли Денис Бойко за прикладом Коноплянки, Калініча і Канкави залишав "Дніпро", серед вболівальників панував близький до панічного настрій. Мовляв, майже нічого від самобутньої і самодостатньої команди не залишилося. Насправді, паніка виправдана, але не виправдані мотиви, якими породжена ця паніка. Проблема далеко не у трансферах.

Більше того, експортна робота на ринку для статусного клубу – необхідна складова нормального процесу функціонування. Частина гравців, яким би не був загальний клубний рівень, рано чи пізно переростають рівень команди; хтось просто втрачає мотивацію, а когось банально манять нові горизонти. Проблема не у кадрових втратах, а в тому, що кадрові втрати не систематизовані.

Збережи "Дніпро" свою структуру і фінансову основу, - на місце вище названих гравців можна було б запросити рівноцінних виконавців. Але й це, насправді, дрібниці. Коли, врешті, ситуація набуває ознак критичності, потрібно бути готовим застосувати план Б. Хай навіть цей план передбачає відступ на кілька кроків назад – головне, аби клуб повністю не канув в Лету. І ось тут постає найважливіше запитання: невже в Коломойського немає навіть плану Б?

Аби він – план Б – був, не потрібно бути великим стратегом. Відпускаємо Мирона Маркевича з його величезною як для нинішніх дніпропетровських реалій зарплатнею, виручені за продажу Дениса Бойка кошти пускаємо на погашення заборгованостей, "проблемних" (тобто тих, хто вибиває собі більш фінансово потужні контракти) футболістів на кшталт Селезньова відпускаємо, і будуємо абсолютно нову команду економного варіанту: з молоддю, вільними агентами, не зірковими легіонерами з ближнього зарубіжжя. Але для цього потрібно, аби було бажання. У Коломойського, схоже, ніякого бажання виводити "Дніпро" з кризи немає. Більше того, є принципи, які заважають йому виконувати його обов’язки.

Бо ж погашення заборгованостей – це, по суті, не бажання вивести клуб з кризи, а зобов’язання. Не важливо, яким чином ти увійшов у борги і чи вважаєш ти ці борги справедливими з моральної точки зору; якщо за юридичним аспектом ти винний людям / організаціям / структурам – платити зобов’язаний.

Та грець з тими єврокубками. Тут мова уже не про те, аби зберегти в Дніпропетровську команду топ-рівня; мова про те, аби зберегти команду взагалі. Ігор Коломойський мусить визначитися: потрібен йому клуб чи ні? Якщо потрібен, тоді варто відпускати Маркевича і всіх, хто бажає піти, і перелаштовуватися під сучасні реалії українського футбольного господарства; якщо не потрібен, то… То виходу не видно: хіба що віддавати клуб комусь за одну гривню. Але чи знайдеться нині той, хто готовий взяти на себе це ярмо?

Якщо ж все залишити так, як є – тобто, з тенденцією накопичення боргів, - з "Дніпром" станеться те саме, що сталося з "Кривбасом", "Арсеналом", "Металургами", стається з "Металістом" і "Волинню". Більше додати нічого.

Отже, на початок весни матимемо плачевну ситуацію: жива інтрига в турнірній таблиці збережеться лише в боротьбі за чемпіонство. Третє місце апріорі залишиться за "Зорею", четвертим єврокубковим учасником гарантовано стає "Ворскла", а за п’яте місце в зоні УЄФА поборються "Карпати" та "Олександрія", які ще вчора виглядали абсолютно не готовими до такого прориву. Ну, можливо, хоча б бажання Лужного здійсниться…