Маркевич: Хочу домогтися, щоб Безус розлютився на мене і довів, що я помиляюся

Головний тренер дніпропетровського "Дніпра" Мирон Маркевич розповів про підготовку команди до другої частини сезону, непорозуміння з Безусом і своєму 65-річчі.

- Мироне Богдановичу, як пройшов ваш переліт? Скільки пересадок робили?

- Нормально. Дві пересадки. Довелося машиною їхати до Кракова. Я на гру встиг, тож все гаразд.

- Як вам сама гра проти "Хьоугесунна"?

- Поки що все ще таке "сирувате". Думаю, вже з наступної гри почнемо награвати склад. Не так багато часу залишилося.

- Як відсвяткували своє 65-річчя?

- Нормально, у колі сім’ї, можна так сказати. Я не робив великих забав. Лише найближчі люди: родина, внуки.

- В телефоні, напевно, розрядилася батарея від великої кількості дзвінків…

- Так-так, багато було дзвінків (Усміхається). Тож я дуже вдячний всім тим людям за вітання. Причому, з різних кінців України телефонували і навіть з Америки. З цілого світу.

- З якими думками ви перетнули вікову позначку 65 років? Які підсумки для себе підвели?

- Та чомусь дуже швидко все пробігло (Усміхається). Аж не віриться, якщо чесно. Я себе не відчуваю на той вік, стараюся бути в формі. Отак озираюся назад – все-таки більше тридцяти років працюю головним тренером – і бачу, що були успіхи, були й невдачі. Як у будь-якого тренера, тож я нічим не відрізняюся від багатьох тренерів, які довго працюють.

- Ваш син Остап готується до тренерської кар’єри. Як ви оцінюєте його потенціал? Чи допомагаєте, підказуєте?

- Він в останній рік увімкнувся в таку тренерську діяльність. Чесно кажучи, я приємно здивований його чіпкістю і допитливістю. Кілька місяців Остап пробув в Іспанії – починаючи від збірної Іспанії і закінчуючи дитячим футболом. Він уважно дивився, як усе працює, і ще поїде дивитися. Я йому в тому допомагаю, звичайно. Плюс – тренерською ліцензією займається. Син дійсно розуміє футбол, тож я дуже за нього радий.

- У "Дніпра" зараз проходять другі збори. На якому етапі підготовка до другої частини сезону? Над чим ще потрібно попрацювати?

- Зараз це, в основному, швидкісна витривалість плюс ігри. Заключний збір – це вже буде чиста швидкість, а також матчі. Будемо підводити до форми, тому що у нас непростий початок – "Динамо", "Шахтар", а склад практично увесь змінився. Треба його зараз награти.

- Наразі у "Дніпрі" рух тільки в одному напрямку – з команди. Які у вас враження від потенційних новачків – Адамюка, Кобахідзе, Політило, Петрова?

- Кобахідзе, на жаль, отримав травму – у нього вибите плече. В Іспанії його нема. Петров додає з кожним днем. Якщо так далі піде – то він нам не завадить. Адамюк – також хороший хлопець. Потрібно його, звичайно, підівчити, але бажання і старання дуже багато.

- Дуже болюча тема Безуса. Надалі "Дніпру" і Роману – не по дорозі?

- Ніяк не можу добитися, щоб він розізлився на мене. Не те, щоб я тільки "Безус і Безус"… Хочу, щоб він мені довів, що я помиляюся. Все залежить від нього. Я не стомився – це моя робота – але все, що я кажу, він не сприймає. Зараз такий футбол, що на полі потрібно багато бігати. У Безуса майстерність є, але того замало. Варто бігати, грати у відборі, швидко мислити, не перетримувати м’яч. На жаль, поки що не можу того добитися від нього.

- Є чутки про інтерес солідних клубів до Євгена Селезньова…

- Я би хотів, щоб він залишився. А як воно все буде… Якщо ще й Селезньов піде – буде важкувато. Нам й так вже важко.

- Упродовж багатьох місяців ви б’єте в набат, апелюючи до керівництва клубу. Чи бачите зараз хоча б якесь розуміння ваших побажань і кроки назустріч?

- Чесно кажучи, поки що я не бачу якихось зрушень у кращий бік. Будемо сподіватися, бо що нам залишається? У нас зараз багато молодих футболістів – будемо з чогось "ліпити". Але я б все-таки хотів, щоб керівництво мені допомогло. Бо так керувати командою – важко.