Герой футбольного дня. Алекс Тейшейра

Бажання перейти до "Ліверпулю" і бажання залишити "Шахтар" – абсолютно різні потреби. Втім, протягом цієї зими Алекс Тейшейра поводився так, наче друга потреба випливає виключно з першої і сама по собі існувати не може. Десь у середині січня вже була інформація, що в боротьбу за Алекса начебто вступили китайці, але сам бразилець вперто відмовився вести з представниками Піднебесної перемовини.

"Моя мрія грати за "Ліверпуль", бути поруч з моїми друзями Коутіньо та Фірміно", - подібна риторика породжувала не двозначні враження. Алекс, розуміючи свою значимість і надихаючись прикладами екс-партнерів по "Шахтарю", робив усе від себе залежне, аби разом з мерсисайдцями вмовити босів "Шахтаря" прийняти пропозицію "червоних." Пропозицію, яка реально була і яка, напевно б, знову поступила "Шахтарю" буквально через п’ять місяців… Аж раптом Китай. "Ліверпуль", "Челсі", "Ювентус" так і залишаються рожевою мрією, а реальність тепер – "Цзянсу Сайнті".

- Торги доречні. Чому "Шахтар" – господар ситуації з Тейшейрою

Суто з футбольної точки зору пояснити рішення Алекса Тейшейри не вдасться. Його, - логічного пояснення, - в даній ситуації не існує. Можна, звісно, припускати, що Алекс за прикладом свого екс-партнера Вілліана вирвався з тенет "гірників", аби транзитом через багатеньких, але не статусних футбольних нуворишів опинитися в одному з респектабельних клубів. Втім, раціонального зерна в цьому припущенні не буде. Вілліан, по-перше, переходив не далеко на Схід, а в Росію, чемпіонат якої перебуває на виду у європейців. По-друге, на момент відходу із "Шахтаря" Вілліану було неповних 25, а, отже, часу для здійснення реальної мрії було більше, аніж зараз у 27-річного Тейшейри. По-третє, хтозна, як склалася б доля бразильця, якби "Анжі" не почав розвалюватися. В дечому Вілліану навіть пощастило, а в Тейшейри підстав для цього щастя не видно ніяких.

Звісно, варто ще розібратися, чи потрібне Алексові це "щастя". Але якщо за основу дійсно брати слова бразильця про мрію виступати в АПЛ, а Китайську лігу розглядати як можливий трамплін, то логічний ланцюжок зв’язати ніяк не вдасться. В Китаї зараз підйом не однієї, не двох команд, а цілого футбольного господарства. Клуби місцевої Суперліги відчувають значиму підтримку уряду, голова якого є великим шанувальником футболу. В китайську першість свідомо вливаються шалені кошти, завдяки яким організатори намагаються заманити на трибуни глядачів, покращити роботу зі спонсорами. Прогрес – на долоні. За останні роки відвідуваність трибун китайської Суперліги доросла до рівня французької Ліги 1 – одного з топ-чемпіонатів Європи, - вартість ціни на телетрансляції зросла в двадцять разів, суми спонсорських надходжень постійно збільшуються, а статусу заробітчанина в Китаї не цураються далеко не останні футболісти навіть з більш статусних клубів, аніж "Шахтар".

- Китай: край Ельдорадо

Все це до того, що навряд чи Алекса, за якого китайці заплатили "Шахтарю" рекордні 50 мільйонів євро, китайці відпустять куди-небудь в найближчий рік-два. А потім, - коли Алексові буде вже під 30, - він і сам не бажатиме зриватися з "рибного" місця.

Говорити в аспекті Тейшейри про загублену кар’єру, все ж, буде не тактично, але, не знаходячи логічного пояснення його рішенню і зважаючи на усі попередні заяви, доводиться визнати, що талановитий футболіст, який спокійно міг би закріпитися в статусній європейській команді, банально спокусився на шалені китайські гроші.

Чи, можливо, перебування в "Шахтарі" було настільки нестерпним, що Алекс не задумуючись накивав п’ятами при першій-кращій можливості? В це теж віриться слабко, якщо зважати на зірковий статус Алекса, його бомбардирські рекорди і можливість заявляти про себе у єврокубках. Існує, щоправда, ще один аспект… "Гірники" наче показово знущалися з "Ліверпуля", висмоктуючи з нього потрібні 50 мільйонів, а згодом взагалі заявивши про клаузулу в 70 мільйонів. Можливо, Алексові настільки допекло таке небажання донеччан йти на зустріч, що він банально "на зло" прийняв запрошення китайців.

Втім, більш реальним видається варіант, за яким сторони розійшлися полюбовно і всі лишилися задоволеними. Принаймні, "Шахтар", якби бажав понад усе зберегти Тейшейру, міг відхилити пропозицію "Цзянсу Санті", якщо слова Палкіна про клаузулу в 70 мільйонів – правда. Але з самого початку цієї саги було зрозуміло, що мета "гірників" – не зберегти Тейшейру, а заробити якнайбільше коштів. Від кого – неважливо.

Алекса цілеспрямовано готували для продажу весь останній рік (якщо не довше). Його рекламували, йому допомагали встановлювати бомбардирські рекорди, його самого надихали прикладами Фернандіньо, Мхітаряна, Кости та Вілліана. Президент "Шахтаря", переживаючи далеко не найкращі фінансові часи, перестав витрачати на команду неконтрольовані суми, стараючись, навпаки, витиснути з футбольних ресурсів якнайбільше дивідендів. З поточного складу "гірників" Тейшейра – перший, за кого можна було отримати такі кошти. Наступним повинен стати Бернард, але впевненості у прогресі мініатюрного вінгера немає.

В чому програли "гірники"? Ні в чому. Тейшейра в будь-якому разі пішов би – якщо не зараз, то влітку (а ці пів сезону великої ролі не відіграють). Свої 50 мільйонів "Шахтар" отримав, статус команди-експортера не втратив. А подальша доля вихідця клубу – справа двадцята.

Тепер протягом найближчих місяців бачитимемо від Луческу нестандартні (але після цього трансферу – вимушені) для нього ходи з використання у центрі півзахисту номінально флангового гравця Тайсона. Свої шанси отримуватимуть і Дентіньо, і Віктор Коваленко і, можливо, навіть Веллінгтон Нем. Ну а що буде по завершенні сезону – сказати зараз складно.