Герой футбольного дня. Артем Мілевський

Гравці люблять повторювати, що талант у футболі – це лише один відсоток успіху; решта дев’яносто дев'ять відсотків – сумлінна праця. У Артема Мілевського таланту явно більше одного відсотка. Вся його кар'єра побудована виключно на природних здібностям. Якби ж ще Артем талант підсилював працею, то досягнув би значно серйозніших висот.

Нині до Артема в Україні серйозно уже ніхто не ставиться. Клуби не пропонують йому роботу, експерти не оцінують його кондиції, вболівальники не чекають від нього голів. Артему таланить, що в Європі ще знаходяться команди, яким дійсно цікавий Мілевський-гравець. "Ми вели переговори з багатьма клубами - слава Богу, є багато клубів, які зацікавлені в Мілевському. Були варіанти також з Польщі, Чехії, Греції - це конкретні пропозиції. Ми довго вели переговори з португальським клубом, назви поки не можу сказати, тому що влітку, можливо, повернемося до варіанту з ним. Не стану приховувати, що й з БАТЕ переговори були і плідно рухалися, але в певний момент ми не зійшлися по деталях контракту… Нарешті, згодилися на варіант з "Конкордією", - запевнив агент Артема. Хоча, більше віриться в сценарій, за якого "Конкордія" для Мілевського – це не вибір, а данина безвиході.

Нестабільна, алогічна з футбольної точки зору Румунія і авантюрист-кочівник – що може вийти з даного союзу? Варто розібратися у запитаннях, по-перше, чи "Конкордія" - дійсно амбітний футбольний проект, чи чергова мильна бульбашка, яких у Румунії десятки? По-друге, наскільки Артем готовий віддавати себе грі? На антураж і пафос, яким супроводжується черговий перехід Мілевського, уваги звертати не варто. В подібній манері, - в образі неординарної зірки, - Артем після вигнання з "Динамо" переходив до "Газіантепспора", "Хайдука", "Спліта"… Всюди українцеві надавали нормальні умови для футбольної реабілітації, але ніде Мілевському не вдалося затриматись більше, аніж на рік.

"Мені все одно, хто і що буде думати про мій вибір і що будуть думати про Мілевського. Я не збираюся опускати руки, головне - в першу чергу, що я буду доводити самому собі. А результат ви побачите", - Мілевський висловлюється так, наче його образили, або ж його таланту не помітили… Не образили, помітили. Артема любили і віддавали йому шану, коли він віддавав себе на полі. Коли забивав шикарні голи "Спартаку", коли віддавав чудові передачі і в "Динамо", і в збірній України, коли виходив на заключні хвилини і вайлуватою, але дуже неприємною для суперників манерою збивав наступальний темп опонентів.

Артему, насправді, нікому нічого доводити не потрібно, - навіть собі. Грати у футбол він вміє; лишень тоді, коли його не відволікають речі, не сумісні не тільки зі спортом, а й з будь-якою іншою активно-продуктивною життєдіяльністю. Спокій, затишок і приземленість румунської провінції – це те, що може виправити затятого гульвісу… Але ж поруч світський Бухарест…