Герой футбольного дня. Мірча Луческу

Останні років три хоча б раз на місяць Мірчу Луческу відправляють до Стамбулу керувати одним з тамтешніх грандів. Але як би цього не хотіли турецькі ЗМІ, румунський фахівець залишається в донецькому клубі. Поки все було добре і Рінат Ахметов міг задовольнити будь-яку примху свого тренера, українські антагоністи "Шахтаря" мали на руках залізний козир для критики. Але нинішня ситуація в країні, а з нею і зміна пріоритетів у розвитку клубу цей аргумент перекреслюють повністю.

Адже Луческу ніщо не заважало на старості років переїхати ближче до моря і не морочитися над вихованням місцевих кадрів, а комплектувати команду якщо не найкращими, то футболістами добротного європейського рівня. Але він вперто продовжує не тільки підтримувати життєздатність, а й розвивати ним же вибудувану систему.

Так, тактичний консерватизм Луческу час від часу сильно б'є по амбіціях "Шахтаря", особливо в протистоянні з грандами. Так, його манера керування та спілкування з пресою налаштовують проти нього особисто і клубу уболівальників інших команд, роблячи з них не суперників, а противників. Так, його філософія української захисту і бразильської атаки виглядає дискримінаційною щодо доморощених гравців. Але ніхто не буде заперечувати, що Луческу свою роботу робить якісно, ​​черговим підтвердженням чому стала впевнена перемога "Шахтаря" над "Шальке" в 1/8 фіналу Ліги Європи.

Перемога, яку, будемо чесними, мало хто очікував. Більш того, ніхто не міг припустити, що вона буде здобута настільки впевнено і класно. Звичайно, все могло повернутися зовсім в іншу сторону, якби після удару Гайса зі штрафного вже на третій хвилині м'яч потрапив не в штангу, а в кут воріт. Але сталося так, як сталося, і на табло світилися 0:3 на користь українських гірників, а не німецьких.

Саме Луческу всю літньо-осінню частину сезону плавно вводив до складу Віктора Коваленка, щоб після відходу Алекса Тейшейри той не з'явився перед публікою необстріляним юнаком. Матч в Гельзенкірхені наочно продемонстрував, чому 20-річному хавбеку видається стільки авансів. Саме Луческу не став купувати гравця на заміну дискваліфікованому Фреду, а зробив ставку на Малишева, попутно підтягнувши Коробенка з дубля. Саме Луческу таки достукався до Феррейри, щоб той нарешті зрозумів його вимоги до форвардам. Саме Луческу відкрито зробив ставку на контргру, що дозволило буквально розірвати незміцнілу гельзенкірхенську команду, яка надто захоплюється атакою.

Звичайно, прохід в 1/8 фіналу додав оптимізму, але навряд чи він свідчить про здібності "Шахтаря" виграти турнір. Це ж визнає і сам тренер, за словами якого, в період перебудови команди ресурсів, щоб без зривів пройти всю дистанцію, не вистачить. Тим більше, що в грі залишається більш ніж достатньо клубів, які будуть не проти поставити в свій музей другий за значимістю клубний трофей Європи. Але, як мінімум, ще два матч такого рівня принесуть молодим гравцям "Шахтаря" немало досвіду, який стане в нагоді для майбутніх перемог.