Герой футбольного дня. В'ячеслав Грозний

"Гри не бачив, але Грозному не вірю", - так один з читачів відреагував на емоційну промову тренера "Говерли" В'ячеслава Грозного, висловлену відразу після матчу ужгородців проти "Сталі". В цьому коментарі – вся суть персони В'ячеслава Вікторовича. Як тренер Грозний – кваліфікований, про що свідчить гра команди, побудованої в абсолютно неприйнятних для футболу умовах. І серед того, що висловлює Грозний, чимало речей є раціональними. Але… Як серед плевели губляться зерна, так і серед маси зайвих слів, що зриваються з уст наставника, губляться ті речі, які носять якесь змістовне навантаження.

В'ячеслав Вікторович – людина відверто-емоційна, але глядачі емоції хочуть бачити лише на полі, але аж ніяк не перед телекамерами. Коли ці емоції забавляють, - як у випадку з Віталієм Кварцяним, - то ще знаходиться група людей, яким це до душі. Коли ж емоції передають характер обурення, - вони ніколи не будуть прийняті суспільством. Тим більше від тренера "Говерли" з її поганою репутацією.

Судді не вбивають "Говерлу". Судді просто методично помиляються, в тому числі й проти ужгородців. Це реальність українського футболу, про яку треба говорити, але про яку, мабуть, не варто кричати на кожному кроці. Емоції і обурення створюють репутацію, а репутація, як відомо, суттєво впливає на процес сприйняття публікою реальності. Може бути В'ячеслав Вікторович двадцять разів правим (три останні матчі "Говерли": несправедливе пенальті в ворота ужгородців на останніх хвилинах в зустрічі з "Олександрією"; не призначений справедливий пенальті в грі проти "Металіста"; відмінений чистий гол в зустрічі зі "Сталлю", - правильність / неправильність рішення арбітрів визначена експертом Мирославом Ступаром), йому все одно не вірять - "тому що в Грозного завжди судді винні" (с).

З іншого боку, мовчання в ситуації, коли проти твоєї команди регулярно помиляються арбітри, може бути розцінене як безхарактерне прийняття своєї карми, як боязнь виступити проти системи. В'ячеслав Вікторович, будучи людиною, яка легко йде на контакт з журналістами (інше питання – наскільки щирим у своїх промовах є тренер "Говерли") в розголосі вбачає один з кроків до вирішення ситуації, до поліпшення справ не тільки конкретно в закарпатському футболі, але й на загальнонаціональному рівні. Але ця боротьба схожа на боротьбу Дон Кіхота з вітряками: як би героїчно ти не боровся, в очах інших все одно виглядатимеш кумедно.

Мабуть, варто сказати й про те, що змінювати світ на краще потрібно починати в першу чергу з самих себе. Хоч Грозний з Шуфричем будуть в плані оцінки суддівства правими до найдрібніших деталей, - їм все одно скажуть "ви спочатку з боргами розберіться". І це справедливо. Не зміниш ти світ на краще, коли у власному дворі в тебе безлад.