Весняні підсумки. Карпати. Дно? Ні, знизу ще стукають

Процес поневірянь бренду "Карпати" в розпалі. Лише куратор дійства змінився. Після півторарічного хорватського експерименту з футболом без воріт прийшов час проявити менеджерський хист Юрієві Дячуку-Ставицькому. Відразу зазначу, що Юрієві Михайловичу треба віддати належне. Але тільки за те, що він відійшов від бронебійної стратегії свого попередника на посаді генерального директора Ігора Дедишина й пішов на зустріч футболістам, перед якими клуб має борги. Завдяки цьому ставленник пана Дячука-Ставицького на тренерській лаві Володимир Безуб’як отримав змогу вести бодай якусь трансферну діяльність.

Поряд з тим маємо катавасію навколо розподілу обов’язків. Навесні "Карпати" мали одночасно головного тренера і старшого. Перший начебто керував процесом, а другий був відповідальний за результат. При цьому начебто "головний" Олег Лужний, відвідуючи більшість матчів команди, в своїх коротких коментарях заявляв, що на формування і тренувальний процес не впливає ніяк.

Нині можна говорити сміливо: вхопившись за соломинку у вигляді нагоди попрацювати після понад десятирічної діяльності в ролі асистента наставником, пан Безуб’як пішов на авантюру. Власне, чи варто дивуватися, що спроба завершилася так, як будь-яка авантюра й завершується? Впродовж усієї весни гравці працювали начебто під керівництвом одного тренера, але з розумінням, що влітку буде інший. Відповідно достатніх важелів впливу на колектив наставник не мав. Іноді навіть виникало враження, що команда є некерованою.

В усій цій історії Володимира Безуб’яка шкода найбільше. Він – порядна людина, яка віддала клубові "Карпати" в різних іпостасях близько тридцяти років свого життя. Видно, що пан Володимир живе інтересами цієї команди. Навіть у ту мить, коли він повідомляв про свою відставку, тренер не став виправдовуватися чи когось звинувачувати, а побажав наступникові зробити те, чого не вдалося зробити йому. Може, прозвучить надто грубо, але чорноробочий ризикнув вибитися в керівники, але не врахував тих кон’юктурних моментів, з якими раніше в силу специфічності виконуваних обов’язків не стикався.

Найперше тренерові забракло досвіду самостійного управління вже сформованими футболістами. Крім того, він, будучи людиною Дячука-Ставицького, автоматично став опальним навіть в очах рідних фанатів. Декларуючи команді "завждивірність", ультрас свідомо чи несвідомо стали гвинтиком чиєїсь гри. Власне, щоб зрозуміти чиєї, достатньо дізнатися, з ким провід "Завжди вірних" грає по вихідних у футбол. Не зійшовшись з керівництвом клубу в окремих принципових питаннях, Іґор Йовічевіч зі Львова не поїхав. Амбіції повернутися в "Карпати" хорватський спеціаліст зберігає, а ілюзія фанатської підтримки мала б вплинути на свідомість тих, від кого це повернення залежить напряму.

Зрештою, припустімо, що симпатія ультрас до Йовічевіча щира аж настільки, щоб скандувати його ім’я під час матчів команди, до якої він не причетний. Такої честі після двох виходів у єврокубки не удостоївся навіть Олег Кононов. Але менше з тим. Невже на таке зневажливе ставлення до себе заслужив пан Безуб’як? Чомусь переконаний, що після своєї відставки Володимир Йосипович, навіть маючи окремі важелі впливу, підривної діяльності проти свого наступника вести не буде. Навіть якщо цю посаду знову обійме Іґор Йовічевіч.

Також позитивом виглядає повернення команди на "Арену Львів". У зустрічі з "Говерлою" львів’янам навіть вдалося зняти так зване прокляття цього стадіону і вперше на ньому перемогти. Щоправда, на глядацьку активність цей переїзд особливо не вплинув. Відвідуваність домашніх матчів "Карпат" у сезоні-2015/2016 найнижча з того часу, як команда виступала в першій лізі. Тоді, у чемпіонаті-2004/2005 матчі львів’ян відвідувало в середньому по 2 606 глядачів, зараз цей показник становить 4 977. Ще нижчою середня відвідуваність поєдинків "Карпат" у Львові була лише в сезоні-1994/1995, коли на їхні ігри приходило по 4 458 вболівальників. Абсолютним же антирекордом часів незалежності за відвідуваністю став поєдинок першого кола "Карпати" - "Ворскла". 1000 – так мало глядачів на домашні матчі "зелено-білих" не ходило навіть у першій лізі.

Трансферна діяльність

Отримавши змогу вести трансферну діяльність, "Карпати" нарешті придбали нападника. Аргентинець з українськими коріннями Ґуставо Бланко Лещук, котрий прийшов до Львова з клубу другого шведського дивізіону "Ассиріска", забив у дев’яти весняних матчах чемпіонату України два м’ячі, але найперше запам’ятався агресивною манерою ведення гри, старанністю. Звичайно, з реалізацією в Ґуставо були проблеми. Реалізуй він бодай одну з двох ідеальних нагод у зустрічі з "Чорноморцем", з Одеси "Карпати" поїхали б переможцями. Два ідеальних шанси Лещук мав і в Полтаві. Процес адаптації аргентинця до українського футболу болісний, але виглядає, що з вибором нападника селекціонери клубу не помилилися.

Вдалим можна назвати також придбання Ґеґама Кадимяна з донецького "Олімпіка". Попри серйозну конкуренцію, український вірменин стабільно грав на позиції лівого вінґера. Щоправда, тієї агресії, якою Ґеґам запам’ятався у першому таймі матчу з "Динамо", йому в більшості поєдинків бракувало.

Ще два придбання виявилися провальними на сто відсотків. Євген Неплях, котрий до "Карпат" у Прем’єр-лізі виступав за "Севастополь", відіграв за львів’ян на позиції опорного хавбека лише один тайм у поєдинку проти "Чорноморця". Більше тренерський штаб Євгена не виставляв. Джерела в середині львівського клубу сповіщають, що запрошення Непляха відбулося з особистої ініціативи власника клубу Петра Димінського. Володимир Безуб’як і його тренерський штаб від такого поповнення начебто були не в захваті. Натомість ніґерієць Ґабріель Окечукву з’явився у "Карпатах" за сприяння пана Дячука-Ставицького. Цей відверто посередній нападник виходив на поле епізодично, але встиг одного разу відзначитися, кострубатим ударом завершивши у зустрічі з "Зорею" ідеальну передачу від Олега Голодюка.

Фізична готовність

В недавньому інтерв’ю UA-Футболу пан Безуб’як визнав, що під час зимової підготовки тренерський штаб команду перевантажив. Вину наставник взяв на себе, хоча маємо інформацію, що за навантаження відповідав тренер з фізпідготовки Віталій Шпанюк. Як відомо, аналогічну посаду Віталій Васильович обіймає і в національній збірній, а отже, маючи досвід співпраці з футболістами найвищого за мірками нашої держави класу, пан Шпанюк десь не врахував, що гравці з обойми "Карпат" до настільки серйозних тренувальних об’ємів не готові.

У наслідок прорахунків команда на старті весняної частини суттєво підсідала функціонально в других таймах. Особливо помітним таке явище було в зустрічі з "Динамо". Правда, треба врахувати, що чимало сил карпатівці у першій половині витратили, активно пресингуючи суперника по всьому полю. Щоб грати у такому темпі весь матч, треба володіти справді унікальними фізичними кондиціями. Здавати галичани почали й у другій половині наступного матчу проти "Дніпра". А найнижчої позначки стан карпатівців сягнув у середині квітня і проявився у вигляді кволих дій у виїзному поєдинку з "Волинню". Скажімо, Голодюк, за моєю інформацією, через перевантаження мав проблеми з тиском. Після Луцька команда поступово з функціональної ями викарабкалася.

Тактична гнучкість

Володимир Безуб’як послуговувався однією тактичною схемою – 1 – 4 – 2 – 3 – 1. Щоправда, судячи з висловлювань для нашого видання, тренерові хотілося б, щоб у фазі атаки розстановка, як за часів Кононова, трансформувалася в гру з трьома форвардами. Однак для того треба провадити позиційний наступ. З ним у "Карпат" були проблеми.

Розпочали весну оновлені "Карпати", намагаючись грати, як і при попередньому тренері, в короткий пас. Остаточно переконався пан Безуб’як, що з "Карпат" "Барселони" не зліпиш, після четвертого за ліком поєдинку з "Зорею". В зустрічі проти "Олександрії" львів’яни вже орієнтувалися на середні і довгі передачі. Ця трансформація безболісно не минула й ледь не призвела в ключовому поєдинку весни до поразки. Втім, надалі "Карпати" вже від цього стилю не відходили.

Результативні помилки: Д. Мірошниченко – 7, Пластун – 7, Мисак – 6, Гітченко – 4, Даушвілі – 3, Костевич – 3, В. Кравець – 2, Новотрясов – 2, Кльоц – 1, Кожанов – 1, Підківка – 1, Чачуа – 1

Ті вісім м’ячів, які забила команда Безуб’яка, розподілилися поміж усіма ланками приблизно рівномірно: по два м’ячі львів’яни забивали з обох флангів та після розіграшів штрафних, по одному – через центр та з дальньої дистанції. Пропустили весняні "Карпати" 14 разів. відразу п’ять цих м’ячів суперники організували через львівський лівий фланг. Звичайно. в цьому контексті треба згадати зустріч з "Зорею" і післяматчеве висловлювання наставника суперників Юрія Вернидуба. Той відзначив, що дізнавшись, що на лівому фланзі у "Карпат" гратиме молодий Василь Кравець, дав установку атаки організовувати через власний правий край, інтенсивно там навантажувати Олександра Караваєва. Власне, два перших голи луганці з цієї зони й організували.

Крім того, помітно, що в другому колі дуже здали центральні оборонці Ігор Пластун та Андрій Гітченко, котрі на двох допустили шість індивідуальних результативних помилок. Пластун помилявся частіше – чотири рази, але Гітченко підвів команду, отримавши три матчі дискваліфікації за вилучення в зустрічі з "Зорею". Артур Новотрясов, вийшовши без ігрової практики на зустріч з "Олександрією", допустив помилку, яка коштувала команді першого пропущеного м’яча. Взагалі, показово, що при тренері Йовічевічі стоппери в надійності гри суттєво додали, а при Безуб’яку такої надійності вже не демонстрували.

Оптимальний склад

Одна з головних вад сучасних "Карпат" - відсутність у їхньому складі лідера. Ігореві Худоб’яку, який добросовісно викладається в кожному матчі, бракує лідерських рис характеру. Голодюк нерідко випадає з гри не лише ментально, а й з ігрової точки зору. Найліпші роки Дениса Кожанова позаду, а Павло Ксьонз останнім часом відверто деградує. Серед молодих футболістів лідером може стати Володимир Костевич, але йому наразі бракує досвіду й, можливо, авторитету в середині колективу.

В оборонній ланці у порівнянні з Йовічевічем Безуб’як змінив лише лівого оборонця. На цю позицію Володимир Йосипович повернув Костевича, котрий восени діяв у групі атаки, а Кравця найчастіше залишав у резерві. Та й взагалі тренер Безуб’як до введення у склад молодих виконавців ставився у порівнянні з попереднім наставником набагато обережніше. Тому й у опорній зоні нечасто з’являвся Дмитро Кльоц, а попереду лише іноді грав Олексій Гуцуляк. Щоправда, саме при Безуб’якові дебютував на правому фланзі оборони Андрій Маркович. То був вимушений хід, бо основний правий бек Денис Мірошниченко у зустрічі з "Олександрією" відбував дискваліфікацію. При цьому проявив себе Маркович вдало настільки, що тренер виставив його і в наступному турі в Луцьку.

У воротах "Карпат" незамінною постаттю став Роман Мисак. У центрі захисту зазвичай грала пара Гітченко – Пластун. Новотрясов виходив лише тоді, коли хтось із основного дуету відбував дискваліфікацію, а також у матчі, коли тренер перевів Гітченка в опорну зону. Взагалі, Муртаз Даушвілі та Олег Голодюк сформували оптимальний дует "опорників" лише на фініші сезону. До того на цій позиції, крім Гітченка, виходили Неплях, Худоб’як, Кльоц і Амбросій Чачуа.

Худоб’як, який при Йовічевічі виконував роль центрфорварда, навесні взагалі змінював амплуа часто. Крім опорної зони, Ігореві довелося згадати молодість і пограти на правому фланзі півоборони, але найліпше він дивився на позиції "під нападником". Звичайно, в ідеалі в ролі диспетчера міг би виходити Артур Карноза, чий вихід і два фантастичних голи у другому таймі зустрічі з "Олександрією" допомогли львів’янам зіграти внічию. Однак Артур не любить грати у відборі і через цю ваду найчастіше сидить на лаві.

Міцне місце у складі мали новачки команди Лещук і Кадимян. Останній поступився місцем на лівому фланзі півоборони Кожанову лише в зустрічі з "Волинню". Тоді Ґеґам відбував дискваліфікацію. Також стабільно справа грав Ксьонз. Винятком стали два матчі, пропущених через травму. Втім, таку незамінність Павло заслужив не стільки власною грою, скільки відсутністю реальної конкуренції за місце в основі.

Найкращий гравець сезону – Володимир Костевич

Загалом Володимир провів хороший, рівний і без зривів сезон. Може, не особливо виблискував, хоча підключення Костевича в атаку ускладнювали суперникам життя майже завжди. При Йовічевічі Володимир гарно дивився, граючи в групі атаки, при Безуб’яку був найнадійнішим поміж квартету оборонців. Власне, звання найкращого гравця "Карпат" у сезоні Костевичу саме тому й віддаємо, що зіграв він у порівнянні з рештою партнерів за командою стабільніше й надійніше.

Взагалі, сезон-2015/2016 продемонстрував, що Володимир суттєво додав у грі й рівень своєї нинішньої команди поступово переростає. То якщо "Карпати" й надалі будуть поглинені колізіями недолугості власного менеджменту, звісно. Якщо львів’яни не прогресуватимуть, то Костевичу, аби не зупинитися в розвитку так, як деякі його досвідченіші партнери за командою, треба змінювати обстановку. Але йти, звичайно, туди, де буде змога грати. Бо Костевич належить до когорти тих футболістів, які прогресують не стільки через тренування, скільки через гру.

Розчарування сезону – Павло Ксьонз

Приклад Ксьонза яскраво демонструє, що відбувається, коли футболіст змушений бути силоміць милим. Павло на правах оренди грав у "Металісті" й "Дніпрі", з табору дніпрян навіть пробивався до національної збірної, однак до підписання угоди з клубом із медальними амбіціями не дійшло. Повернувшись до Львова, Ксьонз невдовзі був близьким до переходу в польську "Леґію", але коли цей трансфер зірвався, потрапив у стан відвертої апатії.

Впродовж сезону-2015/2016 Павло за "Карпати" не грав, а мучився, відбував номер. Складалося враження, що виходячи на поле, він робив послугу і Йовічевічу, і Безуб’яку. Безперечно, відпустивши Ксьонза у це міжсезоння, "Карпати" не програють (з ігрової точки зору) самі і зроблять послугу самому футболістові.

Найкращий матч сезону

25-й тур. "Карпати" - "Шахтар" - 1:2

Так вже склалося, що свої найліпші в цьому сезоні матчі "Карпати" провели з лідерами і в кожному з випадків програли. "Дніпро" в першому колі львів’яни "возили" впродовж усього першого тайму, однак Карноза не реалізував пенальті, дивовижно зіграв Денис Бойко й не забивши свого, наприкінці зустрічі "зелено-білі" двічі пропустили від Євгена Селезньова. З "Динамо" на початку весни карпатівці грали вже з Безуб’яком на чолі. У першому таймі галичани вразили чемпіонів тотальним пресингом і були винагороджені за старання, коли відзначився Чачуа. Втім, на другий тайм карпатівцям не вистачило сил, що у поєднанні з високою індивідуальною майстерністю Гармаша, Ярмоленка і Теодорчика вилилося в результат 1:2.

Матчем із "Шахтарем" львів’яни цей сезон завершували. З турнірної точки зору зустріч не мала жодної ваги для обох суперників, але проявили себе галичани прекрасно і, мабуть, не програли би, якби представник суддівської династії Балакіних не призначив пенальті в ситуації, яких у кожному матчі трапляються десятки. Звісно, потрібно дорікати Пластунові, що той на заключних хвилинах зачіпав руками Веллінґтона Нема в ситуації, коли цього можна було уникнути. Можна згадати, як невдало зіграв на перехопленні, зрізавши м’яч у власні ворота після прострілу В’ячеслава Шевчука, Гітченко.

Загалом львів’яни провели гарний матч і не заслуговували програти. Вони відкрили рахунок у ситуації, коли Лещук замкнув у падінні головою навіс Худоб’яка після розіграшу штрафного. Гарно виглядав у першому таймі, постійно підключаючись до атаки, Костевич. Та врешті гра завершилася традиційним для цих "Карпат" підсумком.

Завдання на літо і перспективи

Володимир Безуб’як, перед яким стояло завдання виходу в єврокубки, з командою вже не працює. Нового тренера наразі теж немає, бо Олег Лужний встрягати в авантюри не поспішає, а з рештою кандидатів (Володимиром Мазяром, Андрієм Тлумаком, Романом Толочком) тривають перемовини. Клуб вже відмовився від послуг Гітченка, Даушвілі, Непляха та Пучковського і ці рішення треба назвати справедливими.

Звичайно, полегшило б завдання новому тренерові й дострокове прощання з Ксьонзом. Втім, розтринькувати наявний кадровий потенціал "Карпати" зможуть лише за умови, якщо клуб отримає право на ведення трансферної діяльності. Наразі "Карпати" мають серйозні борги перед Іваном Мілошевічем, Крістобалем Маркесом, Ґерманом Пачеко, Ігорем Ощипком та ще кількома футболістами. Якщо позитивна тенденція, котра намітилася після виплати заборгованого Артемові Федецькому та Мартінові Боґатінову, не отримає продовження, опиратися новому наставникові доведеться лише на наявний кадровий потенціал. А з ним, як показала практика двох попередніх сезонів, команда приречена на боротьбу за місця в середині турнірної таблиці. І то як максимум.

Думка легенди клубу

Анатолій Петрик, півоборонець "Карпат" (1993-1998):

- Львів’яни могли фінішувати вище сьомого місця, в єврокубковій зоні. Ключовим став домашній матч проти "Олександрії". Той поєдинок "Карпати" мали вигравати, але з самого початку обставини складалися не на користь команди Безуб’яка. Галичани не дорахувалися надто великої кількості тих очок, які брати було необхідно. Найбільше мене бентежить, що сучасна команда повністю втратила ту рису, яку колись називали карпатівським духом. Не знаю. Може, зараз інші часи, змінився менталітет людей, але пригадую початок 90-х. Тоді за "Карпати" виступали в основному хлопці з Львівщини – Стрия, Жовкви, Золочева, Дрогобича, власне обласного центру. Ми виходили і демонстрували характер. Бувало, поступалися суперникам за рівнем індивідуальної майстерності, але здобували очки за рахунок бійцівських рис. Перемогти нас у Львові могли хіба динамівці. Та й то не завжди. Нічиї у Львові з "Дніпром" чи "Шахтарем" вважалися форс-мажором.

У ті часи вартувало суперникові створити поруч з нашими ворітьми момент, як Мирон Маркевич вибігав, кричав. Ми були максимально змобілізованими і посідали високі місця саме за рахунок домашніх поєдинків. Теперішній же команді саме восьми-десяти домашніх очків для потрапляння в "зону Ліги Європи" й не вистачило. Змінилися цінності й пріоритети. Пригадую, як восени 2014-го Ґреґор Балажіц своїм голом у компенсований арбітром час приніс "Карпатам" нічию 3:3 в зустрічі з "Металістом". Святкували так, немов виграли Лігу чемпіонів. Мене це дивує.

Пошук іншого стилю гри, наче й добре, але погано, що поряд з цими пошуками "Карпати" втратили власну родзинку. Візьміть Іспанію. Є "Барселона", але є "Атлетіко" зі своєю бойовитістю, агресією, невгамовною волею до перемоги. У кожного свій шлях і час показує, що результату можна досягати як одним методом, так й іншим. На мій погляд, "Карпати" завжди тяжіли до того напряму, яким слідує "Атлетіко". Відходити від нього не варто.

І найголовніше, що потенціал у команди помітний. Безуб’як хоча й досі не працював самостійно, досвіду поряд із такими наставниками як Кононов, Іщенко чи Яремченко набрався достатньо. Начебто є талановиті доморощені виконавці. Кроки з точки зору побудови боєздатної команди тренер начебто робив правильні. Не знаю, можливо, Безуб’якові не вистачило часу, можливо – важелів впливу.

Можу помилятися, але виглядало, що Безуб’як поміж футболістів не має того авторитету, що Йовічевіч. Мабуть, Володимир – класичний другий тренер. І то не вада, бо результату як правило досягає тандем тренерів. Головний керує, а асистент, спостерігаючи за процесом, вносить додаткові контури і це поєднання дозволяє уникати непередбачуваних втрат.

З придбань, які клуб здійснив узимку, виділив би Лещука. Ґуставо – сильний нападник з серйозним потенціалом. Йому потрібно ще трохи часу, щоб адаптуватися в нашому чемпіонаті остаточно й до бажання і роботи на команду аргентинець додасть головне – голи. Непогано моментами виглядав Кадимян. Про інших новачків говорити особливо нічого. Неплях, Окечукву майже не грали. Виглядає, що їм заважають проблеми комунікаційного характеру. Думаю, люди просто не знайшли спільної мови чи з тренерським штабом, чи з командою.

Взагалі ж, щоб боротися за місце в "зоні єврокубків", львів’янам треба підсилювати дві-три позиції. Найперше – придбати плеймейкера, людину, яка б вела команду за собою, заплітала в середині поля мережива. Не хочу нічого поганого сказати про Худоб’яка, але до статусу лідера він не дотягує. Розраховував, що цю роль може на себе взяти Голодюк. Олег зараз мав би знаходитися в розквіті сил. Але що ми бачимо? Голодюк фрагментами непогано підігрує, іноді може дати гарний загострюючий пас, але тягнути команду, виступати будівничим гри він не здатен. На мій погляд, з часом якісним плеймейкером здатен стати Костевич. Але Володимирові треба ще бодай два-три роки набиратися досвіду. Зміцніти морально. Хлопець він розумний, видно, що хоче рости і розуміє, що для цього треба. Єдине, вважаю, що Костевича треба використовувати не на фланзі, а в середині поля. На краї Володимир розкрити свого потенціалу сповна не може.

Безперечно, більшого вартувало очікувати від таких досвідчених гравців, як Кожанов і Ксьонз. Та виглядає, що ці хлопці не мають мотивації, вони грають аби грати, без конкретної мети. Стосовно гравців оборонної ланки, то загалом вони виглядали наче й непогано. Але то на фоні суперників, які з "Карпатами" рівні за потенціалом. У поєдинках з лідерами гру задньої лінії надійною назвати було складно. Ляпів оборонці допустили чимало. Нічого не поробиш, кожен гравець має певну планку, вище якої він перестрибнути не може.

Проте, повторюю, окремі недоліки технічного характеру можна приховати бажанням, бойовитістю, тими рисами, які раніше в "Карпатах" були притаманними не лише галичанам, а й закарпатцеві Ґаборові Вайді, етнічним росіянам Геннадієві Ліхачову та Валерієві Сирову. Не знаю, чому нинішні хлопці не можуть грати так само?