Ворскла – Карпати – 1:1. Коли судді вирішують

Українська Прем’єр-ліга-2016/2017. Третій тур

7 серпня. Полтава. Стадіон «Ворскла» ім. Олексія Бутовського

«Ворскла» (Полтава) – «Карпати» (Львів) – 1:1

Голи: М. Грисьо 25 – Коломоєць 77

«Ворскла»: Непогодов – Сапай, Пилявський, Дитятьєв, Пердута – Чеснаков (к), А. Ткачук (Скляр 58) – Хльобас (Зарічнюк 46), Кобахідзе, Бартуловіч (Ребенок 46) – Коломоєць

Тренер – Василь Сачко

«Карпати»: Підківка – Ксьонз, Андрій Нестеров, Лобай, Костевич – Новотрясов (Саламаха 90+2), Чачуа – Д. Мірошниченко, Худоб’як (к) (Кльоц 83), М. Грисьо (Маркович 66) – Ґ. Лещук

Тренер – Сергій Зайцев

Судді: Абдула (Харків) – Чос, А. Литвин (обидва – Київ)

Попередження: Сапай 38, Зарічнюк 59 – Ксьонз 56

Спад «Ворскли» поступово переходить в агонію. Добре вкомплектована команда, яку перед стартом вважали претендентом на медалі, поступово стає заручником прямолінійних догм свого тренера. Коли ж прогнозований стиль гри поєднується з фізичною втомою, то завдання суперника спрощується. Тим паче, коли той суперник збадьорений вдалим стартом.

Попри щільний ігровий графік, наставник «Ворскли» Василь Сачко до ротації складу практично не вдався. У порівнянні з матчем-відповіддю третьої кваліфікації Ліги Європи проти хорватської «Локомотіви» змін у складі було лише дві. У воротах замість Богдана Шуста грав Дмитро Непогодов, а замість опорного хава Олександра Скляра в основі вийшов стоппер Андрій Пилявський. Андрій грав у центрі оборони в парі з Олексієм Дитятьєвим, натомість капітан Володимир Чеснаков діяв у опорній зоні в дуеті з Андрієм Ткачуком. Очікуваного екс-львів’янина Голодюка на цей раз не було навіть серед резервістів. Олег продовжує заліковувати старі болячки.

В лазареті наразі перебуває й Сергій Сімінін. Тому й місце Вадима Сапая на правому фланзі оборони наразі недоторкане. Зліва захищався Ігор Пердута. Основні зміни від Сачка стосувалися тактичної побудови атакувальної ланки. На цей раз Дмитро Хльобас був переведений на правий край, зліва грав Младен бартуловіч, а Александр Кобахідзе з глибини підтримував єдиного форварда Юрія Коломойця.

У звичному для стартових двох турів варіанті складу «Карпат» бракувало лівого оборонця василя Кравця, котрого теж не було навіть серед запасних. Довелося тренерові Сергієві Зайцеву знову переводити на край оборони Володимира Костевича, а роль вінґера виконував, вдруге в сезоні вийшовши в основі, Максим Грисьо. Оскільки продовжує лікуватися Роман Мисак, ворота продовжує захищати його тезка Підківка. Незмінною є й пара стопперів Андрій Нестеров – Іван Лобай. Справа знову захищався Павло Ксьонз, а в опорній зоні грали Артур Новотрясов та Амбросий Чачуа. Роль правого вінґера виконував Денис Мірошниченко, а капітан Ігор Худоб’як діяв у ролі атакувального хавбека. На вістрі атаки – Ґуставо Лещук.

Зустріч агресивніше розпочали гості. Вже надругій хвилині вони провели гарний випад правим краєм. Ксьонз виконав передачу в межі карної зони, Лещук з району ближньої стійки продовжив її п’ятою, а Худоб’як, набігши з глибини, бив головою, але влучив у когось із оборонців суперника.

Втім, потурбувавши суперника так суттєво, надалі карпатівці намагалися діяти так, як прогнозували експерти UA-Футболу Павло Онисько і Віталій Постранський, тобто, від оборони, в сподіванні на контратаки. «Ворскла» отримала змогу грати першим номером, але діяла так само простакувато й навіть недолуго, як у зустрічі з «Локомотівою». Усі атакувальні аргументи господарів зводилися до прямолінійних флангових навісів, до яких оборона суперника явно була готова.

А в контрнаступі свою нагоду гості могли знайти дуже швидко. Грисьо, отримавши довгу передачу з власної половини, віддав м’яч поперек поля на хід Чачуа. Амбросій кулю трохи відпустив, але нового життя наступові надало бездумне вибивання Дитятьєва. Олексій влучив Чачуа в ноги, а Лещук, який знаходився поряд, підкоригував м’яч Амбросієві на хід. Чачуа опинився віч на віч з Непогодовим, але пробив щокою в правий від себе кут неточно.

Через правий край полтавської оборони на чолі з Сапаєм, котрий прошили наскрізь футболісти «Локомотіви», карпатівці воліли наступати й надалі. В епізоді, коли Грисьо знову скидав м’яч зліва у напрямку Лещука уже в межі карної зони, арбітр мав підстави призначати пенальті. Ґуставо випередив Пилявського і вже збирався проскакувати повз Непогодова, котрий вибіг назустріч. Проте втриматися на ногах аргентинець не зміг. Не виключено, тому, що отримав поштовх у спину.

Зрештою, дуже скоро Лещук помстився Пилявському сповна. Після довгої передачі з власної половини Ґуставо у силовій боротьбі на правому краї відтер зголоднілого аж настільки, щоб їхати під час війни у клуб з країни-окупанта товариша від м’яча. Поки Пилявський борсався у сподіванні, що арбітр дасть свисток, Лещук промчав краєм і, наче рукою, поклав м’яч на голову Грисьові. Максим такої ідеальної нагоди відкрити лік голам в елітному дивізіоні не втратив – 0:1.

Ледь пропустивши, ворскляни створили найліпшу за весь перший тайм нагоду. Діагональ від Бартуловіча зліва Хльобас прийняв на груди і відразу метрів з 15-ти пробив – над поперечиною. Надалі ж господарі продовжували вперто гнути свою лінію, намагаючись зламати оборону суперника з допомогою флангових навісів чи «стандартів». До певної напруги поруч із ворітьми Підківки такі дії призводили, але небезпеки не було взагалі.

Більше того, у кінцівці тайму карпатівці узагалі демонстрували ліпшу рухливість і прибрали м’яч до власних ніг. Школа Йовічевіча дала змогу провадити тривалі перепасовки, а Худоб’як ледь не застав Непогодова зненацька ударом метрів з 35-ти. Дмитро м’яч, який вочевидь летів над поперечиною, зачепив рукою. Після подачі корнера Дитятьєв вибив м’яч головою під ноги Чачуа. Удар Амбросія сходу оборонці заблокували, але на підхопленні був Грисьо. Максим опинився перед Непогодовим, але переграти голкіпера, який знаходився перед очима, йому було складно.

Після перерви Сачко замінив обох вінґерів, випустивши замість Бартуловіча і Хльобаса Павла Ребенка і Євгена Зарічнюка. При цьому Павло почав діяти на правому фланзі, Євген обійняв позицію «під нападником», а Кобахідзе змістився вліво.

Та зміна кількох особистостей характеру гри не змінила. Ледь гра поновилася, як Ксьонз, підхопивши м’яч неподалік від власного карного майданчика, без перешкод промчав через центр півполя і метрів з 25-ти пробив низом. Непогодов м’яч відбив перед собою, а Лещук з близької відстані пробити повз воротаря не зумів. А ще через три хвилини Лещук непогано вдарив метрів з 25-ти. Непогодов збирався забрати м’яч намертво, але помилився і ледь не закинув кулю собі за спину.

Львів’яни повністю контролювали хід гри, Лещук з Грисьом свою невтомністю тримали оборону суперника в постійній напрузі. Але в такій ситуації гості ледь не видумали гол у власні ворота з нічого. Худоб’як, підхопивши м’яч поруч із власним карним майданчиком, збирався розпочати контратаку, але поки шукав варіанти розвитку, не помітив перед собою Чеснакова. Ігор влучив у колегу-капітана, а той, обігравшись з Пердутою, пробив метрів з 17-ти низом – зовсім поруч зі стійкою.

Та цей епізод так і залишився епізодом. Домінування карпатівців до середини тайму ставало щораз помітнішим і ради на то в Сачка і його підопічних не було. Точніше, тренер господарів свою останню нагоду втрутитися в хід гри використав у найліпших традиціях Михайла Фоменка зразка Євро-2016. Гру наставник «підсилив» заміною опорних хавів – замість Ткачука вийшов Скляр.

Знімати питання про переможця «Карпати» могли неодноразово. Скажімо, Мірошниченко був зобов’язаний замикати ідеальний за виконанням простріл зліва, але невдало обрав позицію. Чачуа міг вражати ворота Непогодова в ситуації, коли команда провела контрвипад через центр і його вивів на побачення з воротарем Лещук. Та Амбросій пробив поспішно й неточно.

Ще одну гольову ситуацію, ледь вийшовши на заміну, організував Маркович. У середині поля Андрій відібрав м’яч у Пердути і, промчавши правим краєм, віддав м’яч поперек на Лещука. Ґуставо в дотик підключив до наступу Худоб’яка, а Ігора в межах півкола збив Дитятьєв. Ксьонз зі штрафного пробив під поперечину, але Непогодов напрям відгадав і перевів кулю на кутовий. Після подачі ж корнера господарі ледь не втекли в контратаку, але спільними зусиллями львів’яни той намір погасили в зародку і ледь не забили самі. Після швидких перепасовок у дотик Лещук у межах карної зони прикрив м’яч корпусом і, позбувшись на розвороті опіки суперника, зряче накинув м’яч точно на голову Костевичу. Володимир кивнув, здавалося б, напевне, але влучив у стійку.

Другий гол назрівав, але замість того карпатівці отримали м’яч у власні ворота. Причому вини команди Зайцева не помітно. Після вкидання з аута полтавці влаштували в межах карної зони суперника купу-малу. Завершилося все ударом Ребенка і рикошетом від когось від карпатівських оборонців на Коломойця. Коломойця, який у момент удару Ребенка знаходився у двометровому офсайді. Що робив у цю мить лайнсмен, збагнути важко. Так чи інакше, нападник «Ворскли» метрів з шести не промахнувся – 1:1.

Для гостей цей м’яч був холодним душем і зібратися на кінцівку вони, по суті, вже не змогли. Більше того, в заключних десять хвилин львів’яни цілком могли й програти. Спершу Кобахідзе ударом зі штрафного влучив у поперечину, а Скляр не зумів зіграти на добиванні. Перед самим же фінальним свистком Коломоєць не зумів пробити зльоту, отримавши гарний пас від Пердути зліва. Та якби полтавці ще й виграли, то було б занадто.