Фещук: Арсенал-Київ взагалі не заплатив за контрактами. Зустрінемося в суді

Український форвард Максим Фещук який зараз виступає в чемпіонаті Білорусі, розповів про свої непрості взаємини з українськими клубами.

- Максим, доводилося чути, що з київським "Арсеналом" ви розсталися непросто і до сих пір відносини вже в не футбольній площині...

– Так, це правда. Із ФК "Арсенал-Київ" маємо спори в юридичній площині. Хто ще? Ну, наприклад, Олександр Єрмаченко. Але скажу відразу: давайте розмежовувати ці справи, бо у нього можуть бути свої спори з клубом, у мене – свої. Тож говоритиму суто за себе.

– Що "Арсенал вам лишився винним і в який момент вас перестала влаштовувати співпраця з клубом?

– Та, в принципі, ця співпраця мене й так не влаштовувала. Перший раз приходив, маючи чітку домовленість на три місяці – до кінця сезону. Другий раз – відгукнувшись на запрошення головного тренера В’ячеслава Грозного, тільки виключно після дзвінка тренера, з яким мені комфортно було працювати, я погодився перейти не скільки в Арсенал, скільки до В’ячеслава Вікторовича.

– А щодо фінансів?

– Взагалі не заплатили ні за перший контракт, ні за другий. Я завжди говорю так: якщо є якісь питання, треба не лише говорити про "дуріловку", а й висловлювати свої претензії юридично. Футболісти праві, коли кажуть в інтерв’ю: "Нам не дали, не заплатили". Але значно ефективніше – закріпляти ці речі офіційними листами.

Люди "кидають": дають підписувати якісь папери, потім кажуть, що нічого не винні. Так от, мені винен "Арсенал" ще за перший мій прихід до них у Першу лігу, а коли я на півтора місяці прийшов у другий раз – мені не тільки не віддали за той період, а навіть за весняний. Ну що тут сказати? Зустрінемося, як-то кажуть, в суді!

– Ви не вперше зіткнулися з такою "текучкою кадрів", кількістю легіонерів, невиплатою грошей? Доводилося ще десь, окрім Говерли, таке бачити?

– Ви правильно сказали: "крім "Говерли". Тільки там таке й бачив. Наскільки розумію, це було й до мене, й після. Навіть не хочеться згадувати той період.

Щодо "Арсеналу"… Просто подивіться, що пишуть легіонери. Комусь не заплатили за чотири місяці, за квартиру. Люди пишуть правду про це "кідалово". Я не розумію, хто в принципі видає атестати таким командам. Вилетіли вони, звичайно, заслужено – не заслуговували залишитися в УПЛ з таким підходом до справи, що б вони не казали…

Я скажу відверто: нічого поганого "Арсеналу" не бажаю, хай грають собі в Першій лізі, виконують свої завдання. Але ж хай заплатять усе людям і ведуть себе порядно в житті, так воно їм повернеться!

– Як було грати в команді з такими проблемами й атмосферою?

– Розумієте, навіть більше скажу – неможливо грати в такому колективі! Коли зарплати відносно маленькі, відносно навіть українського футболу, а ти живеш у Києві й тобі їх навіть не платять… То завжди починається: у когось не було чим за квартиру заплатити, хтось мав ще якісь проблеми… Хлопці починають поглядувати косо одне на одного, в чомусь підозрювати. Звучить багато таких, знаєте, фраз, що хтось "грає на контору", хтось ще чимось займається. Тяжка атмосфера недовіри: підозрювати можна, але якщо не спіймано, наговорювати на когось теж неправильно. Коли така ситуація в команді, то випливає весь бруд, а починається ж воно з верхів…

– У вас прикрі спогади про останні виступи на батьківщині: Таврія знялася з турніру, Говерла знялася з турніру, з "Арсеналом" судитеся…

– Не згоден з такою постановкою питання. У "Таврії" я провів чи не найщасливіші п’ять років. А що знялися… Так склалися обставини – знімалися ж і "Кривбас", і "Арсенал", і донецький "Металург". А "Таврія", аж до подій з анексією (останні півроку мене вже в команді не було), була прекрасною командою. Ми здобули Кубок України. У мене до "Таврії" ніяких претензій нема, хоча останню зарплату мені не закрили. Одну зарплату за п’ять років не додали – нічого страшного. Цьому колективу я дуже вдячний, це, як і "Карпати" – моя рідна команда, найкращий клуб у моїй кар’єрі.

– От бачите. Навіть у "Таврії" "недодача". То буде ще щось хороше в нашому футболі?

– Буде, тільки й лишається у це вірити. Стежу за чемпіонатом України – багато нових клубів, знизу виходять в УПЛ, є якась зміна, це обнадіює. Просто треба одне пам’ятати: хай зарплати в чемпіонаті України й попадали, але навіть ті, що є, треба виплачувати. Хай там і в десятки разів менші умови, ти їх виконуй, роби, що обіцяв. Була б ця стабільність – то не було б невдоволеності. Якщо двоє дорослих людей тиснуть одне одному руки й про щось домовляються, вони знають, на що йдуть, і повинні бути готові домовленості свої виконувати. От і вся історія.

А зараз… Можливо, зароджуються ті клуби, які будуть працювати по-новому й будуть виконувати обіцяне. Просто що чемпіонат на 12 команд – може, в чомусь він і цікавий, але для такої держави, як Україна, його недостатньо. Чемпіонат із 16 командами в Білорусі цілком себе виправдовує. Нашій країні він також більше пасував би.