Герой футбольного дня. Джанні Де Б'язі

Джанні Де Б'язі як тренер збірної Албанії до успіху прийшов не відразу. Команду італієць очолив взимку 2011-го, а визнання здобув лише в 2015-му році, коли вивів збірну маленької країни на чемпіонат Європи.

Крім прориву з Албанією, у Де Б'язі немає серйозних здобутків на тренерській ниві. До того він без примітних досягнень працював з італійськими середняками та аутсайдерами, одного разу спробувавши себе в Іспанії.

Втім, це той випадок, коли попередні досягнення (чи їх відсутність) не можуть бути показовими. Адже перед очима приклад, коли збірну країни Східної Європи очолював іменитий (один з найіменитіших навіть) тренер, а команда все одно виглядала убого. Тут важливо інше. Де Б'язі – представник сильної італійської тренерської школи, який не звик працювати з зірками. Стихія Де Б'язі – це зліплювати бойові команди з колективів, які не претендують на щось суттєве. Україна може стати для спеціаліста зручною платформою для прориву (навіть більш зручною, ніж Албанія).

Але запитання в тому, скільки часу Де Б'язі знадобиться для побудови впевненої в собі команди, яка здатна здобувати результат, - і скільки часу готові чекати всі ми? Бо з Албанією, повторимося, успіх прийшов не відразу, але в країні чекали, терпіли і дочекалися зіркового часу. Чи здатні терпіти українці? Особливо з рефлексом гострої реакції на італійських заробітчан, яка виробилася в футбольної громади за роки діяльності в українському футболі П'єрлуїджі Колліни.

Ще один важливий нюанс – вік італійського кандидата на посаду головного тренера збірної України. Джанні Де Б'язі – шістдесят, а в таких роках терпіти і чекати результату може надокучати не Федерації чи вболівальникам, а самому героєві, який і повинен цей результат видавати. Так, іншому, більш звичному для українського вболівальника, кандидатові на цю посаду – 65, але ж він уже не одноразово доводив своє вміння витискати результат тут і зараз. Тобто, без зайвої розкачки.

І, нарешті, головне запитання, яке породила інформаційна хвиля про Джанні Де Б'язі як тренера збірної України – чи розглядається взагалі ця кандидатура? Чи, можливо, всім нам за традицією вішають на вуха макаронні вироби, аби відвести погляди від процесу просування на тренерський місток збірної кума президента Федерації футболу України?