Читачі UA-Футбол склали символічну збірну України за десять років

В кінці 2019 року UA-Футбол попросив читачів скласти символічну збірну останнього десятиліття.

Ми запропонували на розгляд найбільш суворого журі - до якого входили користувачі UA-Футбол - 34 футболісти, які більшою чи меншою мірою внесли свій вклад в український футбол. Протягом трохи більше тижня читачі сперечалися, обзивали редакцію за вибір номінантів і, звичайно ж, голосували. В цілому було віддано 50 тисяч голосів - опитування стало одним з наймасовіших за всю історію UA-Футбол.

Всього в символічній збірній виявилося сім діючих гравців, і четвірка тих, хто вже завершив кар'єру.

Олександр Шовковський. Легендарний голкіпер "Динамо" обійшов в опитуванні Пятова, який фактично став заміною для СаШо у воротах збірної України. Тільки травма завадила воротареві зіграти на домашньому Євро. Нехай його кар'єра в поточному десятилітті може здаватися не такою яскравою, але це не в останню чергу пов'язано із грою самого "Динамо", яке стабільно відрізнялася нестабільністю вже тоді.

Артем Федецький. Захиснику не вдалося зробити славну кар'єру в "Шахтарі", однак це не завадило йому бути лідером в українських клубах "другої хвилі": "Карпатах" і особливо "Дніпрі", з якими він дійшов до фіналу Ліги Європи в легендарному сезоні-2014/15. Була ймовірність у Артема і зараз перебувати в числі діючих футболістів, але він обрав шлях політика.

Євген Хачеріді. Багато хто відзначає божевільний потенціал гравця, який він повністю не реалізував. Втім, і без цього центрбек довгий час був частиною монолітної оборони збірної України і найстабільнішим футболістом в захисті "Динамо". Не сказати, що після київського етапу кар'єра і рівень футболіста пішли вниз, але клуби, які він представляє, стали помітно скромнішими.

Ярослав Ракіцький. Центрбек відіграв за "Шахтар" більше двохсот матчів. В якійсь мірі і понині тренерський штаб донеччан не може знайти стабільного захисника з такими ж характеристиками, як у Ярослава. Не менш корисним він був і в збірній України. На жаль, в якийсь момент Ракіцький вирішив всі свої досягнення в рідній країні обміняти на ігри в європейсько-азіатській лізі нафтагазових корпорацій.

В'ячеслав Шевчук. Лівому захисникові вдалося зробити практично божевільну кар'єру в "Шахтарі". Перший його прихід в клуб виявився невдалим, але з другого заходу став у "гірників" основним і відразу ж після розлучення з донеччанами повісив бутси на цвях. Його кар'єра - один із прикладів того, як піти на піку, не падаючи рівнем до команд (або навіть ліг) слабших.

Тарас Степаненко. Опорник "Шахтаря" вже перейшов рубіж від просто значущого гравця до символу свого клубу. Таких особистостей насправді небагато: на думку відразу ж приходить Срна, а з діючих, можливо, ще Пятов. Збірній країни в даний час без Степаненка також доводиться дуже непросто. Не виключено, що у відборі на Євро без Тараса результат міг би бути іншим.

Руслан Маліновський. Один з найбільш прогресуючих українських футболістів сучасності. Навряд чи на початку десятиліття, коли Руслан грав за "Шахтар-3" і "Севастополь", хтось міг би уявити собі, в кого за 10 років виросте "Маліна". Зараз же футболіст активно бореться за місце важливого футболіста "Аталанти" плюс вже став ключовим в національній збірній.

Андрій Ярмоленко. Довгий час "Ярмола" був практично незамінним гравцем "Динамо" і збірної України. Нехай за кордоном його кар'єра поки складається не найкращим чином, але табору "жовто-синіх" без нього немає життя і однозначно стає стрьомно за правий фланг півзахисту. Не дарма Андрій входить до ТОП-7 гравців за кількістю матчів за національну збірну. А якби не травми, міг би розраховувати на потрапляння і в п'ятірку вже зараз.

Олександр Зінченко. Футболіст тільки починає свою кар'єру, але навколо нього вже зібралося достатньо хейтерів і фанатів. Одні вважають незаслуженим його місце в "Ман Сіті" і збірній, але коли він з'являється на полі, то не змушує за свою гру червоніти наставників, які повірили в "Зіну". В Олександра вже шість трофеїв разом з "городянами" з Манчестера: навряд чи стільки кубків та медалей можна виграти "випадково".

Євген Коноплянка. Ще один футболіст з достатньо неоднозначною репутацією. З часів "Дніпра", з яким добирався до фіналу Ліги Європи, Євген толком ніде хорошої кар'єри не зробив. Але з іншого боку - без "Коно" знайти стабільного претендента на роль лівого вінгера тренерському штабу збірної проблематично. Техніка і швидкість гравця допомагають йому бути важливим елементом у складі "жовто-синіх".

Андрій Шевченко. Ось цікаво: чи виграв Андрій Миколайович опитування серед форвардів у тому числі за заслуги на посаді тренера? У поточному десятилітті він зіграв не так багато за збірну, але два його голи шведам на домашньому Євро однозначно увійдуть в історію. Закінчив декаду "Шева" вже в якості головного тренера "жовто-синіх", яка разом з ним зараз переживає один з найяскравіших моментів у своїй історії.