Згадати про Мораєса, повернути Бєсєдіна, повірити в Гладкого. Хто може у збірній замінити Довбика

Хіба може бути у футболі щось гірше за травми? Особливо коли з ладу вибуває основний гравець перед важливим відрізком. За місяць українська збірна зустрінеться із Шотландією в рамках останнього раунду відбору на Мундіаль у Катарі, а після, у разі успіху, можлива гра проти Уельсу чи Австрії у фіналі плей-офф. Як ви розумієте, надважливий футбольний відрізок, оскільки не так часто за історію незалежності "синьо-жовтий" прапор знаходився серед учасників Чемпіонату світу.

І рівно за місяць до такої важливої ​​для футбольної країни події з'явилася новина про травму Артема Довбика. Найкращий бомбардир УПЛ та гравець головної команди країни отримав травму на зборах, причому не в спарингу при стику, а під час занять у тренажерному залі. Зважаючи на його форму перед паузою в УПЛ, можна з усією відповідальністю заявити, що втрата Довбика не пройде безслідно. Аж надто нестримним був нападник "Дніпра-1".

Враховуючи, що будь-яка збірна, яка себе поважає, повинна мати в заявці трьох страйкерів, UA-Футбол прикинув, кому з українських гравців травма Артема може відкрити дорогу до збірної. Одне місце точно зарезервоване за Романом Яремчуком, але цього мало.

Жуніор Мораєс, "Шахтар"
За збірну: 11 матчів, один гол

Почнемо з прямої цитати:

"Я не націоналіст. Мораєсу буде 35, Марлосу 33, вони грають у клубах, велике спасибі, що допомогли, але у мене є наші хлопці, вони мають далі грати".

Ця фраза належить Олександру Петракову, з якої можна зрозуміти, що наставник збірної не планує залучати натуралізованих бразильців. Це його право, його вибір, про який він заявив одразу. Але є одне "але", яке у важкі часи змушує забути про свої принципи та інше. Травма Довбика вдарила раптово, а тому награвати заміну часу немає. Тут треба брати досвідом, якого у Мораєса в достатку.

Просто згадайте, що він пропустив майже пів року через травму, вийшов в останньому турі 2021-го та забив гол за "Шахтар". Переможний. Це досвід і клас, таке не натренуєш в екстреному порядку. Можна говорити, що у збірній у Жуніора справи завжди йшли не найкращим чином, але ж на нього ніхто і не розраховує як головну зірку. Скоріше, як на першого форварда на підмогу. А тепер просто згадайте його гол у ворота фінів ще за Шевченка. Вийшов наприкінці, відчув момент, забив. Такі нападники зайвими не будуть.

Артем Бєсєдін, "Динамо"
За збірну: 19 матчів, два голи

Хто знає, чи змогла б Україна пройти в 1/4 фіналу Євро, якби не фол проти форварда "Динамо", після якого суперник був вилучений, а Довбик, який вийшов на заміну, забив переможний гол. Тепер уже час замінити самого Довбика і його тезка з "Динамо" - один із головних на це претендентів.

Бєсєдін не грав в офіційних іграх з того самого Євро та з тієї самої травми, що говорить не на його користь, проте відмотаємо час на рік тому. Артем пропустив рік через дискваліфікацію, також повернувся взимку і вже в першому офіційному матчі забив два голи "Олімпіку". Знову ж таки, характер.

Ще один плюс Бєсєдіна - досвід та зіграність із футболістами збірної. Артем встиг пограти з багатьма хлопцями, на яких Петраков так чи інакше робить ставку в останніх матчах, тому зайвого часу на адаптацію йому не потрібно. Бесєдін провів частину зборів з "Динамо", а збори Мірчі Луческу залишаються гарантією якості. Можете не турбуватися щодо форми гравця киян.

Владислав Кулач, "Динамо"
За збірну: -

Можливо, хтось скептично оцінить цей варіант, але поспішати не варто. Кулач – далеко не найгірший форвард українського чемпіонату, що він встиг довести рік тому, вигравши гонку бомбардирів в УПЛ. Навіть після такого яскравого сезону Владислава до збірної не покликали, що стало для нього викликом. Футболісти - народ амбітний, а тому, коли їх ігнорують, вони лише сильніше мають намір досягти своєї мети.

Звичайно, нинішній сезон для Влада складається тяжко. Після переходу в "Динамо" його ігровий час впав у рази, але це навіть не вважаємо вироком. Іноді, як показує практика, нападнику вистачає кілька хвилин, щоб знову змусити себе любити. Та й чотири голи на зборах у Туреччині говорять про те, що Кулача списувати не варто. Знову ж таки, підготовка з Луческу - не порожній звук.

Данило Сикан, "Шахтар" / "Ганза"
За збірну: чотири матчі, один гол

Якщо Мораєс, Бєсєдін і навіть Кулач мають за своїми плечима досвід прожитих років та проведених матчів, то наш наступний кандидат зліплений з іншого тіста. Але, як нам здається, він має шансів отримати свій виклик не менше, ніж в інших. Пояснюємо. По-перше, Сікан добре знайомий з Петраковим. Наставник збірної вже викликав його на збори, давав йому ігрові хвилини та навіть був свідком першого гола Данила у футболці збірної. Пам'ятаєте гру в Казахстані та точний удар на 90+3? Майже переможний гол.

Друге, цієї зими Сікан не залишився у "Шахтарі", де шансів отримувати ігровий час він мав мінімум. Нападник поїхав до другої Бундесліги, де на пів року став гравцем "Ганзи". Там він уже тричі виходив на поле, нехай лише на заміну, і вже встиг відзначитися голом. А немає нічого більш важливого для нападника, крім забитих голів. У Сікана попереду ще місяць, щоб показати себе з найкращого боку. Зважаючи на все, свої хвилини в "Ганзі" він отримуватиме, а там все залежить вже від нього. Сам Данило для Петракова не останній гравець, а тому шанси поїхати до Шотландії він матиме.

Олександр Гладкий, "Зоря"
За збірну: 11 матчів, один гол

Перш ніж сміятися, дайте відповідь на запитання: Ви дивилися американський фільм "Роккі"? Якщо ні, то радимо. Там про маловідомого боксера, який несподівано для всіх отримав шанс на чемпіонський бій та довів, що треба вміти користуватися подарунками долі. Так, це лише фільм, але чому б цій історії не повторитись у реальності, нехай і в іншому виді спорту.

Ми всі давно списали Гладкого, але після свого повернення в Україну, коли він півтора року тому підписав контракт із "Зорею", Олександр довів, що пороху в нього ще в достатку. Посудіть самі, лише цього сезону на його рахунку десять результативних дій (6+4). Гладкий грав із "Зорею" в єврокубках, був основним в УПЛ, забивав "Шахтарю" та "Рапіду". Непогано, еге ж? Навіть у свої 34 роки Олександр - Бог на другому поверсі, який виграє повітря практично у будь-якого опонента. Хіба така якість буде зайвою проти жахливої ​​"тартанової армії".

Звичайно, виклик до збірної Гладкого – це величезний ризик, але хіба Ібрагімович не забиває за "Мілан" у свої 40? Хіба Квальярелла не виграє конкуренцію у молодого Супряги у 39, а Хоакін не ставить рекорди Ліги Європи практично у 41? У футболі можливі багато чудес, і хто знає, чим усе закінчитися, якщо Олександр Васильович зробить несподівану ставку на Гладкого. Хіба він гірший за багатьох?