×
Спасибо, я уже с вами
Наші за кордоном.  Від Таллінна до Баку

Наші за кордоном. Від Таллінна до Баку

Автор: Андрій Облещук та Леон Вургафт, спеціально для UA-Футбол

5 лютого 2014, среда. 16:302014-02-05T16:30:00+02:00

UA-Футбол продовжує підводити підсумки виступів українських футболістів у іноземних чемпіонатах. До Вашої уваги черговий матеріал, який має досить широку географію. В одних за місяць стартує нова першість, а в інших - зимова перерва. Одразу зазначимо, що не включили сюди Білорусь, адже у чемпіонаті наших північних сусідів виступає більше наших земляків, ніж у наведених нижче лігах разом взятих. Очікуйте розповідь про виступи українців у Білорусі дещо згодом.

Литва

Якщо у елітному дивізіоні Литви 2012 року виступало одразу 11 українців (найбільше представництво серед легіонерів), то в 2013 році лише один. Решта наших земляків повернулися в Україну. Єдиним представником України став Віталій Мирний. Він також намагався працевлаштуватися в Україні, навіть пройшов перегляд в "Кривбасі", але все ж не зумів переконати Олега Тарана в доцільності підписання контракту.

Чемпіонат 2013 Мирний, звично, розпочав основним голкіпером "Банги" з Гаргждая. Однак, після досить вдалого старту прийшла черга з п’яти поспіль поразок, в яких Віталій пропустив 13 м’ячів. Після цього Мирний сів на лаву, а з часом навіть перестав потрапляти у заявку. Та все ближче до завершення першості Віталій повернув собі місце у основі. В останніх п’яти турах ворота "Банги" саме захищав українець.

Статистика сезону: 12 матчів (всі у старті), з них один "сухий" і 25 пропущених м’ячів.

На сьогодні Віталій знову намагається продовжити кар’єру в Україні. Вихованець полтавського футболу знову поїхав на перегляд до Олега Тарана (тепер уже в запорізький "Металург") і знову не підійшов. Проте Мирний не втрачає надії працевлаштуватися в Україні. Він перебував на перегляді в МФК "Миколаїв", а наразі знаходиться в розташуванні черкаського "Славутича" і прийняв участь в одному з контрольних матчів.

Латвія

Суттєво зменшилася кількість українців у ще одному прибалтійському чемпіонаті. Минулого року футбольного щастя і слави в Латвії шукали 8 наших співвітчизників, а у чемпіонаті, що завершився лише двоє.

З них був один новачок – Андрій Анцибор, який розпочав сезон у складі "Спартака" з Юрмали. До Латвії він переїхав з чемпіонату Сумської області. Хоча мав нагоду підписати контракт з представником нашої Першої ліги ПФК "Суми", але не склалося. У Латвії Анцибор затримався ненадовго. Він відіграв у трьох матчах чемпіонату і одному кубковому поєдинку. В яких відзначився гольовою передачею і попередженням. Наприкінці квітня футболіст повернувся до України. Зараз виступає за футзальну команду "Рятувальник" (Ромни) у першій лізі у східній зональній групі.

Іншим представником України став вихованець київського "Динамо" Вадим Гриппа, який провів у Латвії другий сезон, захищаючи кольори "Даугави" з Риги. Він як і багато інших футболістів-легіонерів, які виступали у Литві та Латвії, намагався працевлаштуватися в Україні, навіть був на перегляді в київському "Арсеналі", але до підписання контракту справа не дійшла. А в "Даугаві" йому завжди були раді, тому Вадим повернувся в Ригу. Сезон він розпочав в основі, навіть забив єдиний гол у матчі з юрмальським "Спартаком" (Анцибор в тому матчі просидів на лаві запасних). Та все ж Гриппа не пройшов повноцінної підготовки з командою і втратив місце у складі, провівши на полі з середини квітня до другої декади липня всього 17 хвилин у двох матчах. Але зовсім без ігрової практики він не залишився – виступав у першій лізі за другу команду "Даугави".

Наші за кордоном.  Від Таллінна до Баку - изображение 1

В другій частині чемпіонату він повернув собі місце в основі і до завершення першості пропустив лише один матч. Крім того, він здобув новий досвід, адже його номінального півзахисника тренер використовував на позиції захисника і Вадим досить непогано справлявся і з цими функціями, хоча все ж краще почувався, коли грав ближче до атакувальної ланки.

"Даугава" дуже довго претендувала на бронзові нагороди першості, але в підсумку зупинилася за крок від третього місця. Втім, прогрес команди очевидний, адже у 2012 клуб з Риги був передостаннім.

Статистика сезону: 18 матчів (12 у старті), 3 забитих м’ячі у елітному дивізіоні та 5 матчів у першій латвійській лізі.

Наразі, Гриппа приймав участь у меморіалі Макарова у складі чернігівської "Десни", але чи задовольнив він повністю вимоги Олександра Рябоконя, то взнаємо тільки згодом.

Цікава інформація. Кращим бомбардиром чемпіонату Латвії 2013 року став Артурс Карашаускас, який свого часу виступав за дублюючий склад дніпропетровського "Дніпра".

Естонія

Єдиною прибалтійською країною, де відбувся "приріст" українських футболістів стала Естонія. Якщо у чемпіонаті 2012 року грав єдиний представник нашої країни, то в 2013 таких стало троє.

На новий рівень спробував вийти Антон Чуйков, який 2012 рік провів у другій команді талліннської "Левадії". Перед стартом чемпіонату 2013 року українця орендував дебютант елітного дивізіону "Інфонет". Але в новій команді справи в Чуйкова не склалися. Стартові два матчі він розпочав у основі, але не на своєму місці центрбека, а грав правого захисника і в обох матчах отримав "гірчичники". Після 2-го туру він ще двічі виходив на поле на 13 і 1 хвилину, до того ж, за 13 хвилин він також встиг отримати попередження. Влітку оренда в "Інфонеті" закінчилася і Чуйков повернувся до "Левадії", а звідти вже поїхав шукати футбольного щастя де-інде. Наразі він перебуває у стані ялтинської "Жемчужини".

А ось "Левадія", в структурі якої Чуйков перебував з 2010 року, стала чемпіоном Естонії. Золоті нагороди першості отримали одразу два українці.

Олександр Волчков приєднався до талліннського колективу (а міг опинитися у "Волині") в липні, український центрбек прийшов з молдовського "Ністру" і одразу отримав місце у основі. Єдине, що йому можна було записати в мінус, – забагато попереджень (в 9-ти матчах 5 жовтих карток). На початку вересня Волчков втратив місце у складі і навіть часто не потрапляв до заявки. За майже два місяці він отримав всього 25 хвилин в одному з матчів чемпіонату, а почав отримувати лише трохи часу тоді, коли доля золотих нагород була вже вирішена.

Статистика сезону: 13 матчів (8 у основі), 1 гол та 5 попереджень у чемпіонаті, ще 2 матчі провів у кваліфікації до Ліги Європи проти румунського "Пандурія" (обидва у основі), в яких отримав два попередження.

Наші за кордоном.  Від Таллінна до Баку - изображение 2

Чемпіони. Фото з офіційного сайту УЄФА

Роман Смішко провів у "Левадії" три сезони, і в минулому сезоні отримав капітанську пов’язку, що автоматично покладало на нього додаткові обов’язки, а не тільки захист воріт команди з Таллінна. Ну а почався футбольний 2013 рік для українця просто чудово – в матчі за Суперкубок Естонії був розгромлений з архунком 3:0 один з головних конкурентів "левадійців" і чинний чемпіон "Нимме Калью". В подальшому ж у чемпіонаті команди два рази обмінялися перемогами, та все ж більш рівніше по дистанції пройшла саме "Левадія", видавши на фініші серію з 12-ти перемог підряд, і виборола чемпіонство. Тепер у українця є ще одна золота нагорода. До золотої медалі за чемпіонство у чемпіонаті Киргизстану 2010 у складі "Нефтчі" з Кочкар-Оти, додалося "золото" Естонії 2013.

У майстерності Смішка сумнівів ніхто не мав, тому дублер українця отримував ігрову практику тільки в матчах Кубку та у чотирьох матчах, три з яких Смішко пропустив через дискваліфікацію за удар суперника. А у одному отримав відпочинок перед матчами єврокубків.

Наші за кордоном.  Від Таллінна до Баку - изображение 3

Смішко з Суперкубком Естонії

Смішко після сезону 2013 року увійшов в топ-10 кіперів за новітню історію чемпіонатів Естонії по "сухим" матчам. І це всього після трьох сезонів. Крім того, українець увійшов до символічної збірної чемпіонату за підсумками 2013 року.

Статистика сезону: 32 матчі (16 "сухих"), 21 пропущений м’яч у чемпіонаті, 4 матчі (1 на нуль) і 6 пропущених у кваліфікації Ліги Європи, та ще один "сухий" матч у Кубку Естонії.

До речі про Кубок. Так як "Левадія" поступово вибила з розіграшу "Нимме Калью" та "Флору" у неї практично немає конкурентів у боротьбі за трофей, адже з 8 учасників, що залишилося 5 представляють нижчі дивізіони, а один з елітного є дебютантом.

Молдова

В Молдові також спостерігається суттєве зменшення кількості українських легіонерів. Всього п’ятеро наших земляків прийняло участь у матчах поточної першості елітного дивізіону Молдови.

Сергій Шаповал є основним півзахисником своєї команди, як і Євген Зарічнюк. Українські футболісти, які в минулому сезоні допомогли "Тирасполю" вперше за довгі роки здобути трофей – Кубок Молдови і зараз прикладають усі зусилля, щоб нав’язати боротьбу землякам з "Шерифу".

Вони є лідерами півзахисту і кожен з них пропустив лише по одній грі у чемпіонаті. Крім того, Шаповал всі матчі, за винятком одного, проводить без замін і входить в десятку гравців, які провели найбільше часу на полі.

Наші за кордоном.  Від Таллінна до Баку - изображение 4

Євген Зарічнюк

Ну, а Зарічнюк, можна сказати, взагалі проводить найкращий сезон у кар’єрі. Наразі українець очолює гонку бомбардирів у клубі, і входить у топ-7 снайперів чемпіонату Молдови.

Щоправда трохи марнує обом враження від сезону виліт уже в першому ж раунді кваліфікації Ліги Європи від латвійського "Сконто", яке в свою чергу потім спинили Рибалка і Калитвинцев.

Статистика сезону Шаповала: 18 матчів, усі в основі, 1 гол та 2 попередження у чемпіонаті, а також 2 матчі у кваліфікації до Ліги Європи.

Статистика Зарічнюка: 18 матчів, усі в основі, 7 голів, одне попередження в чемпіонаті, 2 матчі та один гол у кваліфікації до Ліги Європи.

За "Олімпію" з Бєльц, яка ледь тримається над зоною вильоту, виступає Артем Козлов. На відміну від попереднього сезону, коли Артем забивав і приносив користь команді, в поточному він є гравцем запасу, а останнім часом гравцем глибокого запасу.

Статистика сезону: 11 матчів (2 у основі і жодного повністю), 4 попередження.

До Козлова приєднається у другій половині чемпіонату і Юрій Шевель, який розпочав сезон у Дачії, але екс-суперник "Чорноморця" вирішив не продовжувати оренду українця. Якщо на початку сезону Шевель ще отримував мінімум ігрового часу, то після серпня він відіграв лише 15 хвилин у одному з матчів.

Статистика: 4 матчі (загалом 47 хвилин), 1 гол у чемпіонаті і 2 матчі (30 хвилин) у кваліфікації до Ліги Європи.

Партнером Шевеля по Дачії був Максим Лапушенко, але і він особливо не має чим похизуватися. Єдине, це те, якщо він виходить на поле, то неодмінно в стартовому складі.

Статистика: 5 матчів у чемпіонаті і 3 у кваліфікації до Ліги Європи.

Додамо, що на початку лютого на перегляд до "Дачії" прибув ще один українець – Володимир Заставний, який цього сезону так і не отримав свого шансу у "Зімбру".

Азербайджан

Вже в травні Юрій Фоменко отримав фінансово вигідну пропозицію і перейшов з "Інтера", бронзового призера першості, до п'ятої команди ліги минулого сезону "Баки". Але влітку команду очолив новий тренер, екс-зірка мадридського "Атлетіко" Мілінко Пантич, який не бачив українського форварда в складі. Тому в липні він перейшов до клубу-середняка "АЗАЛу". Тренер нової команди оцінив Фоменка не тільки як вправного нападника, але й чудову людину, і повідомив, що очікує на звершення від нього. В перших двох матчах Юрій виглядав непогано, але згодом отримав травму (був відсутнім два тижні) і після повернення вже не міг пробитися у стартовий склад команди. Хоча в першому ж матчі після повернення він забив свій єдиний гол в першій частині сезону, влучно пробивши в один дотик з 18-ти метрів. Таким чином він "помстився" клубу, якому належав ще в червні і тренеру Пантічу, який звільнив його.

"АЗАЛ" спіткала епідемія травм гравців атаки, тренер був змушений виставляти на місце форварда номінального півзахисника, але навіть за таких обставин Фоменко залишався на лаві запасних або навіть поза заявкою. Тренер повідомляв про травму гравця, яка й досі турбує його і не дозволяє повернутися на свій рівень, але фахівці безапеляційно стверджували, що атака команди просто на відповідає рівню Прем'єр-Ліги. По закінченні осінньої частини чемпіонату "АЗАЛ" домовився про розірвання контракту з гравцем. Загалом доробок Фоменка в сезоні 2013-14 склав 12 матчів в лізі (з них 5 - в стартовому складі, два повних матчі, загалом 542 хвилини), гол та жовту картку. В Кубку він відіграв 8 хвилин. Його команда посідає сьоме місце в лізі з десяти, далеко від лідерів та аутсайдерів і припинила свою участь в Кубку.

Вірменія

19-рiчний уродженець Донецька Кярам Севоян наприкiнцi серпня уклав контракт на чотири роки з дiючим чемпiоном "Шираком". Загалом на його рахунку 11 хвилин в двох матчах ліги плюс чотири потрапляння в заявку.

Грузія

В вересні середняка Умаглесі-ліги "Гурію" очолив український фахівець Роман Покора, який відомий в цьому регіоні завдяки своїй праці в Азербайджані. Вплив українського тренера почав даватися взнаки практично з перших матчів. Його команда не демонструвала привабливий футбол, виглядала перш за все організованою та дисциплінованою, демонструвала добру фізичну готовність, вміла грати прагматично. До кінця листопаду "Гурія" Покори здобула 6 перемог в восьми матчах ліги з різницею м'ячів 12-9 (з 9-ти пропущених 5 - в одному матчі, в якому фахівець чомусь змінив тактику) і вийшла на третє місце. Покору визнали кращим тренером одного з турів. В Кубку "Гурія" припинила свої виступи після поразки від "Мерані".

Наші за кордоном.  Від Таллінна до Баку - изображение 5

В кінці листопаду гравці не тренувалися кілька днів та погрожували не вийти на черговий матч ліги через заборгованості з зарплатнею. Фінансова ситуація вплинула й на результати і в останніх п'яти матчах ліги команда Покори зазнала чотирьох поразок. "Гурія" по закінченні осінньої частини сезону йде п'ятою на відстані лише одного очка від третього, єврокубкового місця, але скрутне фінансове становище та невиконання клубом та владою міста зобов'язань перед гравцями (зокрема припинення реконструкції стадіону, яка мала закінчитися ще на початку листопаду) "відбивають бажання повертатися до Ланчхуті", за словами тренера.

Віталій Шумейко, екс-гравець низки українських та російських клубів, здебільшого другого дивізіону, приєднався до Покори в Грузії. Його ігрова форма виявилася незадовільною, тому він загалом отримав лише повний матч в Кубку та трохи більше тайму в лізі. До того ж, Шумейко, як і всі інші гравці й тренер, не отримував зарплатню, і тому в грудні відмовився грати і залишив клуб. До нього приєднався й інший гравець команди Антон Ковалевський, який також поповнив "Гурію" по приходу Покори. Екс-нападнику білоцерківського "Арсеналу" довго не вдавалося підписати контракт попри обіцянки, і він залишив клуб ще восени, не потрапивши жодного разу в заявку. За словами Ковалевського, Покора, він та Шумейко офіційно припинили свою співпрацю з клубом і подали позов в суд на виплату їм заборгованості.

Акакі Цкарозія в сезоні 2013-14 захищає кольори "ВІТ-Джорджиї". Екс-нападник "Прикарпаття" почав сезон гравцем стартового складу, але не показував вдалої гри, був заміненим в кожному матчі, і поступово став гравцем запасу. Але часто з'являвся на заміну, а іноді отримував й місце в стартовому складі. Щоправда, показував невдалу гру і повертався на лаву запасних.

Скрутне фінансове становище не дозволяє клубу придбати більш кваліфікованих гравців. Тож в грудні Акакі знову став гравцем стартового складу. Загалом на його рахунку 15 матчів в лізі, з них 12 - в стартовому складі (810 хвилин). Лише два повних, обидва - в грудні. Забитими голами не відзначався, отримав чотири жовті картки. В Кубку зіграв одну хвилину. "ВІТ" посідає восьме місце в лізі з 12-ти, далеко від лідерів та аутсайдерів. За забитими м'ячами команда йде третьою (25 в 18-ти матчах).

← Натисни «Подобається» і читай нас у Фейсбуці

Теги: Євген Зарічнюк, Наші за кордоном, Сергій Шаповал


Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев