Пекло без диявола. Про поточний стан в новому клубі Романа Зозулі

Севільське дербі - мабуть, найгарячіше в Іспанії. І виключно футбольне. Це не "класові війни" мадридських "Реала" з "Атлетіко" або "Валенсії" з "Леванте". І не національні - "Барселони" з "Еспаньолом". Так, "Бетіс" і заснований був через відмову власників "Севільї" взяти до команди робітника, тож асоціювався колись з пролетаріатом. Але нині це дербі проходить крізь родини. Навіть донька кумира уболівальників "Бетіса" Пепе Меля одружена з сином члена Ради Директорів "Севільї". Вони й справді схожі - великі стадіони, шалені вболівальники, "ліфти" з Прімери і назад, одіозні президенти-диктатори (Хосе Марія дель Нідо та Мануель Руїс де Лопера), звинувачені в незаконних махінаціях... І по одному українському гравцеві в першій і в другій командах. Однак "Севілья" піднялася з руїн ще десятиліття тому, завдяки своєму вже легендарному спортивному директору Мончі. А "Бетіс" тільки-но знайшов свого "Мончі". Питання, чи вженеться за темпом Мігеля Анхеля Торресільї Роман Зозуля?

Диявол на білому коні

"Бетіс" - і справді великий клуб. Шостий в Прімері за кількістю уболівальників, третій за кількістю місць на стадіоні, понад сорок тисяч сезонних абонементів у 2015-ому і вже 27 тисяч (!) - на майбутній сезон. "Віват, "Бетіс", навіть якщо програєш!" - іспанський варіант You'll never walk alone. Але "біло-зелені" часів де Лопери - клуб крайнощів і вічного безладу. Президент, який дефілює на коні навколо стадіону, названого власним ім'ям. І раптом б'є світовий трансферний рекорд з середнього клубу (купівлею бразильця Денілсона). і пробачає 15-ти гравцим, серед них й Денілсону, групову "вечірку" з дівчатами напередодні матчу (футболісти ще й розповідали дружинам про офіційну клубну вечерю).

Стадіон "Бетісу" десять років носив ім'я одіозного президента Мануеля Руїса де Лопери

До 2010-ого року самодурство де Лопери і 100-мільйонні борги спонукали 65000 уболівальників, серед них легендарних гравців клубу, на демонстрації і протести. Але скинути диктатора вдалося лише іспанському правосуддю, звинувативши президента у фінансових махінаціях з прикриттям клубом i наклавши на акції клубу арешт за мить до того, як де Лопера "продав" їх одному з більш "чистих" друзів. Відтепер Раду Директорів призначали зовнішні менеджери, вони ж прймали всі рішення про трансфери і тренерів. І борг почав швидко зменшуватися. Однак ця жорстка економія, а ще більше - закулісна боротьба в Раді між людьми де Лопери і новими - заважали клубу розвиватися. За шість років змінилися шість президентів і три зовнішні менеджери, один з останніх Хуан Антоніо Босх прибрав спочатку улюбленого тренера уболівальників Пепе Меля, потім - спортивного директора, а потім елегантно був прибраний сам (виявилося, що його юридична контора консультує одного з постачальників клубу). Трансферна політика зводилася до оренди або підписання вільними агентами списаних такими "грандами" як "Хетафе", "Еспаньол" або "Сент-Етьєн". Як результат - два вильоти з Прімери з антирекордами клубу, постійні прикрі поразки в дербі. Не додавали спокою й скандали з підозрами про здачу одного з матчів, звинувачення на адресу одного з тренерів про комісійні за трансфери, расистські вигуки вболівальників на адресу власних гравців (а саме Носи Ігьєбора і Паулау) та сексистські - на адресу нареченої зірки команди Рубена Кастро, яка постраждала від його побиття. А апогеєм стали звинувачення в участі у виборах президента 31-єї "мертвої душі", з покійних членів клубу.

Руїна

Крім останнього інциденту здавалося, що попередня адміністрація під керівництвом Хуана Карлоса Оллеро вийшла на шлях істинний. Мель повернувся і повернув команду до Прімери, борги перед податковими органами були покриті, а інших залишилося 33 мільйони (зі ста). Були підписані відомі непогані гравці - Франсіско Портільо, Хайко Вестерманн, Рафаель ван дер Ваарт (останній повернення на Батьківщину своєї іспанської бабусі сприйняв як особливу місію), Ріккі Ван Вольфсвінкель. Ще один кумир Хоакін Санчес повернувся додому з Флоренції, за нього і ще шістьох гравців були сплачені живі гроші, що в останні роки для "Бетіса" було дивиною. І "зелено-білі" почали сезон одними з лідерів, продовжили - лідерами за здобутими очками в гостях. Проте Мель завжди був психологом, а не тактиком. А коли зникла "іскра" - команда покотилася і перш за все - новачки. Вісім матчів поспіль без перемог, п'ять - без забитих м'ячів, останнє місце за забитими - вболівальники закидали сміттям гравців і функціонерів клубу, проривалися в офіси. А останні звинувачували Меля в маніпуляції підгодованими фанами проти клубу.

Про звільнення Мель дізнався з Твіттера, а за його наступника з молодіжної команди Хуана Меріно команда стала жорсткою бойовою одиницею, першої відібрала очки у Зінедіна Зідана як у головного тренера "Реала" і в підсумку за допомогою зимових оренд Чарлі Мусонда з "Челсі" (чи не відкриття ліги), Мартіна Монтойї з "Барселони" і відомого бразильського форварда Леандро Даміао закінчила сезон десятою. Але все це відбувалося на тлі чергової війни в керівництві - Оллеро і його заступника Анхеля Харо. Оллеро в результаті подав у відставку, заявивши, що й не збирався залишатися. А перші вільні вибори за 25 років виграв Харо, слід зазначити, здолавши кандидата де Лопери лише завдяки все ще заарештованим 30-ти відсоткам акцій останнього.

Нова надія

Харо не став втрачати час марно. Буде розширена фанатська трибуна стадіону Gol Sur з п'яти до 15-ти тисяч місць. Отримано ліцензії на відкриття клубних радіостанції та телеканалу. А головне - новим спортивним директором став Хуан Мігель Торресілья, який перетворив "Сельту" з такої ж нудної та бідної команди-ліфта в одну з найяскравіших в Прімері. Вихователь Рафіньї, Аугусто Фернандеса, Яго Аспаса, Санті Міньї, Ноліто і тренера Луїса Енріке посварився з керівництвом "Сельти" (подейкують, що через фінанси), а в "Бетісі" отримав контракт за схемою 3 + 1.

І новому головному тренеру Густаво Пойєту так сподобався новий проект, що він навіть огидно пішов з афінського "АЕКа" прямо перед півфіналом Кубка. Пойєт, як і Торресілья - адепт атакувального футболу, який грунтується на володінні м'ячем. "Чим більше у нас м'яч, тим більше ми насолоджуємося грою". І уругваєць ще з часів кар'єри гравця відомий своїм бійцівським характером і бажанням боротьби.

Набагато якіснішою стала й трансферна кампанія. Більшість запрошених минулого літа пішли, Торресілья продовжує очищувати роздутий і повний посередніх гравців ростер. А головне - знову витрачаються живі гроші. І не за гравців, кар"єра яких добігає кінця без ігрової практики, як минулого літа, а за тих, хто і добре відіграв минулий сезон, нехай і не зірок. Один з кращих гравців данської ліги лівий захисник Дурмісі, капітан "Реймса" в свої 24 правий захисник Манді, розумний верткий опорник з "Твенте" чилієць Феліпе Гутьєррес, один з лідерів "Монпельє" теж опорник Йонас Мартін. Юний вінгер з "Вільярреала" Нахуель, взятий в оренду. І ще четверо новачків на підході.

Але все ж головне посилення "Бетіса" - в атаці. Найгірша команда Прімери минулого сезону за забитими не може вічно покладатися на 35-річного Рубена Кастро (19 голів з 34-ох командних в сезоні 2015/16). Тому першим кроком був трансфер 20-річного Антоніо Санабрія в "Ромі" за 7.5 мільйонів євро. Вихованець "Барселони" забив 11 м'ячів минулого сезону за хіхонський "Спортінг" (в його віці стільки в Прімері забивали лише Ліонель Мессі та Серхіо Агуеро). Фізично міцний, відмінно граючий на випередження і в той же час рухливий - саме його бачать за два-три роки лідером команди або великим трансфером. Полював "Бетіс" і на француза Валері Жермена, але не міг боротися з конкурентами і з "Монако", який вимагав компенсацію за гравця. Тож Торресілья вдався до запасного варіанту.

Роман Зозуля потрапляє в "Бетіс" в дуже цікавий час. Такий клуб просто заслуговує на кращу долю. Економічне становище, амбітні проекти, тямущий і завзятий спортивний директор, готовий до "чистки", підтримка тренера з фізпідготовки Маркоса Альвареса, який працював три роки в "Дніпрі" поруч з Романом. Та головний проект "зелено-білих" - це інший форвард, Санабрія, улюбленець вболівальників Кастро також отримає свої хвилини, а Пойєт планує грати з одним форвардом (4-3-3), та й взагалі поки не довів свої тренерські здібності. До того ж, величезна тінь де Лопери з його акціями та прихильниками продовжує псувати настрій клубу. Та й з такими "друзями", якими були Оллеро і Харо, і вороги не потрібні. Тож на "Беніто Вільямарін" буде, як завжди, цікаво. Але не факт, що добре.