Микола Кміть: Головним гальмом розвитку футболу в Україні є законодавство

Невеличкий затишний офіс стрийської "Скали" став місцем нашої зустрічі з Президентом тамтешнього клубу. Парадокс – хоч клуб офіційно і значиться у Стрию, проте офіс та тренувальна база розташовані у Моршині. На це є декілька причин, і головна з них – саме у нинішньому місті більше ніж сто років тому була заснована "Скала". На зустріч з Миколою Івановичем я прийшов завчасно: у офісі мене чекала лише директор клубу Олександра Львівна Кравчук, до речі єдина жінка-член ПФЛ. Саме цей факт і став основоположним на початку нашої бесіди з пані Олександрою:

- Олександро Львівно, як Вам працюється у чоловічому колективі?

- Дуже добре (посміхається). Усі ставляться поважно та стараються допомагати, як є така потреба.

- У "Скали" тренувальна база розташована у мальовничому Моршині. Чи дзвонять до вас представники клубів першої чи Прем’єр-ліги з проханням провести тут збори?

- Так, дзвонять. Одначе головною причиною є не наше бажання, а те, де розташовуватимуться футболісти. Адже частіше за все усі санаторії зайняті і просто немає місце де б розселити делегацію.

- А як потрапляють до вашої Академії? Чи батьки самі привозять своїх дітей?

- Іноді між іншим буває таке, що батьки нам телефонують зі сходу країни та просять, щоб ми взяли їхню дитину до нашої школи.

А згодом підійшов і сам Микола Іванович, який окрім обов’язків президента "Скали" займає ще й посаду першого віце-президента ПФЛ. А тому користуючись такою можливістю ми вирішили довідатися у пана Миколи новини з табору клубу, а також про майбутню реорганізацію змагань у другій лізі.

"Футболісти, яким 25 років, у "Скалі" себе вважають ветеранами"

- Напевно, традиційне питання, як для перших днів нового року: чим Вам запам’ятався 2012-й?

- Перш за все, хочу відмітити якість проведення футбольного форуму Євро-2012. Я не сумнівався в успіху, але гордий від того, що світ побачив Україну цивілізованою європейської державою зтими ж цінностями, правилами та законами, які діють у Європі. А своєю гостинністю, позитивністю та патріотизмом ми просто вразили європейців. Коли стадіони у Донецьку та Дніпропетровську скандували "Слава Україні! – Героям слава!" – було важко стримати емоції.

Також слід відмітити вдалий проект керівництва ПФЛ по реорганізації змагань у другій лізі, який сьогодні вже дає певні плоди. Звісно, що це лише проміжний етап, але ми маємо факт, що нова схема дала результат по збільшенню кількості матчів, адже друга ліга тепер не лише багато тренується, але й грає у футбол. Є інтрига, матчі стали цікавіші.

Найболючіша тема – суддівство – теж отримала розвиток і, попри велику кількість нарікань, воно однозначно покращилось на всіх рівнях.

ПФЛ вийшла з ініціативою створення закону "Про корупцію у спорті". Законопроект наразі винесено на розгляд Верховної Ради і ми сподіваємось, що його приймуть.

Щодо "Скали" – то наші багаторічні зусилля знайшли відображення у результатах. Стало очевидним, що наш клуб має свої особливості. Питання не лише у його 100 літній історії, а й у тому, що, підтримуючи старі традиції, нам вдалось створити нові. І стосуються вони розвитку дитячого футболу. Наша команда – наймолодша з команд другої ліги, яка грає у стабільний футбол і претендує на вихід до першої ліги.

- До речі, з приводу найболючішої теми: вдалося "Скалі" владнати свої проблеми чи команда і досі знаходиться у "підвішеному" стані?

- Проблеми у "Скали" виникли через проблеми спонсорів клубу. Ми говоримо саме про це. І я вдячний у першу чергу спортивній пресі, яка на нашу, можливо, досить різку заяву про припинення існування, відреагувала швидко і активно – на цю тему почали писати і задавати питання. "Неспортивна" ж преса вичікувала, демонструючи чи то обережність, чи просто байдужість до теми, що теж неприємно. Винятком були хіба деякі західноукраїнські ЗМІ.

На сьогодні можна сказати, що проблема знята, підприємства працюють в звичайному режимі, виконуючи всі свої зобов’язання, в тому числі і перед клубом. Ми вступили в новий бюджетний рік і, звичайно, працюємо над оптимізацією бюджету і залученням коштів для забезпечення діяльності клубу.

- Ви сказали, що "Скала" – одна з наймолодших команд другої ліги. Чи не було у Вас бажання запросити до колективу декількох досвідчених гравців та вирішувати більш серйозні завдання? Наприклад, підвищення у класі.

- Поки що процес зворотній(посміхається). Футболісти, яким 25 років, у "Скалі" себе вважають ветеранами. Їх можна зрозуміти, адже вони хочуть у першу чи Прем’єр-лігу. Якщо якісний 25-літній гравецьхоче грати у Прем’єр-лізі, то утримувати його – неправильно, з точки зору мотивації, і несправедливо з точки зору людських відносин . І таким чином у нас щороку відбувається омолодження. Наразі база команди – це хлопці 1993 року народження. Цього року їм вже буде 20, тоді команда подорослішає. Але у колективі з’являться 17-річні виконавці і саме через це середній вік колективу збільшиться лише на декілька місяців.

Зрештою, молодий вік гравців – це наша ідеологія. Ми проти міфу, що молоді футболісти не можуть грати у якісний футбол. Чому? Тому що є приклад – друга команда "Барселони" у другому дивізіоні Іспанії йде серед лідерів. Там молоді 17-19 річні футболісти, які грають краще за досвідчених 25-30-річних.Так, ми поки не у першій лізі, але питання підвищення якості та класу – це серйозна робота в селекції та тренувальному процесі. І це мета, яку ми ставимо перед собою і яку обов’язково виконаємо.

- Чи співпрацює клуб з колективами першої чи Прем’єр-ліги, щоб найобдарованіші виконавці продовжували свій ріст як футболісти у якомусь конкретному клубі?

- Поки що достатнього потоку футболістів, які б могли підвищуватись в класі, ми не генеруємо. Хочемо досягти 4-5 футболістів щороку, наразі кращий результат – 3 виконавці у дубль Прем’єр-ліги. Це говорить про те, що ми ще маємо великі резерви. Кожного року нашу команду поповнює 4-5 випускників власної Академії чи інших футбольних шкіл. Як, до прикладу, В.Цюцюра – будучи вихованцем івано-франківського "Прикарпаття", Василь знайшов себе як гравець саме у нас. І саме цей хлопець 94-го року народження став відкриттям нинішньої другої ліги.

Будь-якого договору з будь-яким клубом української Прем’єр-ліги у нас немає. Але є мета – домовитися про співпрацю з "Манчестер Юнайтед" або з "Реалом", навіть якщо зараз це звучить фантастично.Ми ведемо перемовини, щоб у Моршині створити літню школу одного із цих двох клубів. Щоб усі бажаючі змогли на кілька тижнів приїхати до нас, кваліфіковані тренери давали б уроки футболу, паралельно, можливо, англійська мова та додаткові дисципліни, необхідні майбутньому футболісту. Для відомого клубу це маркетинговий проект, а для нас – бізнес-проект плюс популяризація футболу в Україні. Для цього нам потрібно покращити умови проживання і підсилити інфраструктуру. А попередня згода штабів обох команд вже є, з їх представниками я зустрічався.

- Вони самі зацікавлені у інтеграції в Україну?

- Не скажу, що нас шукали (посміхається), бо, можливо, в Україні є привабливіші місця для таких проектів, ніж Моршин, але знаходить той, хто шукає. Ми в процесі, вивчаємо можливості, адже в країні багато людей чекають на появу подібних шкіл. Вони дають можливість не просто розважитись і відпочити, а за допомогою класних профільних спеціалістіввизначити потенціал дитини, що хоче грати футбол, дати батькам повну картину про сильні та слабкі сторони дитини і, зрештою, прийняти зважене рішення на майбутнє.

"Ми хочемо у першу лігу"

- "Скала" виходить з відпустки 21 січня. А які плани на зимове міжсезоння?

- Згідно наших планів, ми маємо поїхати на збори у теплі краї на два тижні. Це дасть можливість серйозніше, ніж дома, підготуватися до сезону, за результатами якого ми хочемо вийти у першу лігу.

- "У теплі краї" – це на Кримський півострів чи, можливо, за кордон?

- Було два варіанти – це Іспанія і Туреччина. Але Туреччина нам більш близька, тому що ми вже були там два рази. Варіант з Іспанією поки що недопрацьований. Проте це вже питання менеджменту клубу і я впевнений, що підготовка до сезону буде якісною.

- Миколо Івановичу, таке трішки філософське питання: чому клубами частіше за все володіють президенти-одинаки? Чому на вашу думку не можна створити один потужний колектив з підтримкою декількох підприємств. А у нас виходить, що людина радше заявить власну команду на чемпіонат області, аніж допоможе професійному клубу свого регіону, який у той же час буде бідствувати.

- Я постійно над цим думаю, адже ми завжди у пошуку тих, хто б міг підтримати наш клуб. І головне, що Академія – це, по суті, благородна соціальна справа, адже йдеться про виховання і соціалізацію дітей. А на Ваше питання відповіді поки немає. Один відомий бізнес-тренер сказав: "Перш, ніж починати щось нове, подивись, хто це вже зробив. Вивчи, як він це зробив і зроби краще". Питання – чи є у світі приклади колективного володіння клубами? Звичайно, люди можуть об’єднатись на якихось спільних засадах – політичних, громадських і т.д. Але людей, які готові до чогось приєднуватися, дуже мало.Як правило, власниками клубів стають люди з активною життєвою позицією, яскраво виражені лідери, що знаходяться на високій стадії особистісного розвитку, готові не лише себе у чомусь проявити, але і віддавати.

"Скалою" володіє невелика група однодумців і нас об’єднує спільне бажання створити супер-клуб. Але не виключно на фінансовій базі. Ми шукаємо альтернативні шляхи, коли у Моршині буде створена потужна Академія, а у Стрию потужний клуб, які будуть функціонувати за рахунок спеціально створеного супутнього бізнесу та підтримці лояльних спонсорів.

Має право на існування і модель, про яку Ви говорите. Але, можливо не в даний час – для цього мають пройти зміни і в суспільстві, і в свідомості людей, що мають достатні матеріальні ресурси.

"Карпати" спробували зробити народну команду, модель існування якої базується на західному досвіді.Але виникло безліч перепон, які наразі роблять таку схему неефективною. Клуб змушений нести величезні затрати, при цьому поки що навіть не може йти мови про якісь пільги чи послаблення при сплаті податків в бюджет. Але одне таке елементарне рішення зробило б величезний прорив в діяльності клубів.

І відповідь на наступне, найскладніше питання, якщо воно у Вас є, чому люди не ходять на футбол.

- Це як раз було останнє питання першого розділу…

- Можливо тому, що вболівальники не відчувають себе залученими до футболу. Мені дуже прикро за це. "Скала" минулого сезону не програвала десять ігор поспіль. Такі серії бувають рідко, досягнути такого результату не так просто. Ми граємо у яскравий футбол, у пас, не безтолково б’ємо по воротах, за команду виступають гравці, яких усі вболівальники знають. Проте зкожною грою на трибунах було все менше людей.

Але це не означає, що усі погані, а ми – хороші. Я думаю, ми недопрацьовуємо і інформативно, і в маркетинговому плані. Футбольний клуб – це серйозна організаційна структура.. У нас в голові багато ідей, а людей, які б могли їх реалізовувати, мало.Треба підсилюватись в плані професійного менеджменту, що не менш важливо, ніж безпосередньо гра. Ми працюємо в цьому напрямку, отримуємо власний і вивчаємо чужий досвід. Ми робили вільний вхід на стадіон, але чомусь на платні квитки людей приходило навіть більше.

Проте, наприклад, коли ми грали з "Карпатами", чи до нас приїжджали ветерани київського "Динамо" на сторіччя клубу, чи приїхав "Металіст" у будній день на товариську гру без афіш по місту – в усіх випадках на стадіоні був повний аншлаг. Тобто на команди-бренди люди йдуть. Отже, ми не допрацьовуємо, доводячи важливість ігор другої ліги. Необхідно показувати, що у нас такий же видовищний і захоплюючий футбол, що напруження боротьби часом вище за Прем’єр-лігу, а наші зірки цілком ймовірно можуть стати кращими за визнаних фаворитів. Адже у "Скалі" вже виросло немало відомих футболістів. Цікаво, що у нас на ігри ДЮФЛ ходить стільки ж людей, скільки і на другу лігу.Можливо, саме через дитячий футбол ми зможемо залучити більше вболівальників.

Існує звичайний набір PR та маркетингових інструментів, які дають можливість привабити глядача на стадіон, існує нестандартний, креативний підхід до вирішення цієї задачі – в будь-якому випадку ми будемо займатись тим, щоб трибуни на матчах нашого клубу були повними.Це в першу чергу – величезна підтримка і стимул для команди, а вже потім фінанси та правильність маркетингової політики. Я читав, що десь за кордоном клуб вилетів на три ліги нижче через фінансові труднощі, а вболівальники все одно повністю заповнювали стадіон (мова про шотландський "Рейнджерс", який у четвертому дивізіоні країни збирав на трибунах по 50 тисяч глядачів – UA-Футбол). Це – позиція громади і любов до футболу.

"Спонсори стверджують, що трансляції матчів першої ліги – це вигідно"

- Приблизно місяць тому віце-президент "Єдності" Анатолій Гаврильченко у інтерв’ю нашому сайту сказав, що "друга ліга себе вичерпала, вона нікому не потрібна". Як Ви вважаєте, чи дійсно наш найнижчий професіональний дивізіон приходить до занепаду?

- Я так не думаю. Завжди прикро, коли клуби знімаються з перегонів, і це трапляється в другій лізі, на превеликий жаль, досить часто.Зникло "Прикарпаття", знялася "Єдність" , хмельницьке "Динамо" щороку ставить питання про подальше перебування в лізі.Розумію, що завжди на це є обґрунтовані причини і будь-яке рішення власників клубу має викликати розуміння і повагу.

Я вважаю, що головним гальмом розвитку футболу в Україні є державне законодавство в частині відсутності територіально-адміністративної реформи. Такі зміни дозволили б вирішувати питання фінансування футболу не лише за рахунок приватних осіб, що, у свою чергу, зменшило б кількість відмов від участі в професійному футболі через великі фінансові навантаження.Адже футбол в дуже рідких випадках є прибутковою справою, тому корисно було б запровадити світовий досвід, коли клуби утримуються територіальними громадами чи компаніями.

А у цифрах друга ліга зараз виглядає цілком системно і привабливо. Дивізіон має бути однією групою загальною місткістю 20 команд. Можна знизити кількість до 18. Наразі гарантовано бажаючих у ній грати є 26 команд. Тобто з запасом ми маємо ті 20, які боротимуться, й інші достойні, що у запеклій боротьбі доводитимуть своє право на участь у лізі.Якщо зробити, що дві команди за спортивним принципом вилітатимуть, то буде серйозне протистояння, як зараз за місце у шістці. Але тих, хто хоче туди потрапити, потрібно підготувати у регіональній лізі. І не питання під чиєю егідою, хоч наразі ПФЛ запропонувала під своєю, що не сподобалось ФФУ. Я погоджуюсь із цим. Давайте зробимо під керівництвом обласних федерацій футболу. Наприклад, Львівська ФФ відповідає за західну регіональну лігу у кількості чотирьох областей, співголови – по черзі. Наприклад, спочатку Закарпатська, потім Львівська, Тернопільська і Франківська. І зробити таких ліг 8 чи 10 по декілька областей. Команди, які там виграють, розігрують путівки у другий дивізіон. Бажаючих – безліч. Я розмовляв з багатьма спонсорами, президентами команд нашого регіону – є бажаючі позмагатися з чемпіонами Закарпатської чи Івано-Франківської областей. Підкреслюю, друга ліга себе не вичерпала, я говорю лише про те, що вона завелика.

Опоненти цієї схеми стверджують, що зміни призведуть до подорожчання. Мені доручили на останній нараді ПФЛ вивчити питання і я маю результат. Цифри від збільшення кількості переїздів дуже незначні і дорівнюють максимум 1% від бюджету команди другої ліги, але ефект від таких змін значно більший і нівелює невеликі додаткові витрати. Для тих, хто хоче потрапити в другу лігу, потрібно створити перехідний етап. Не важливо як її назвати – регіональна, федеральна, аматорська ліга. Звідти команди не повинні вилітати, нехай грають усі бажаючі.

- Можливо, аматорський чемпіонат країни і мав стати тією перехідною лігою, а він перетворився на, як ви сказали, "соціальний проект"?

- Аматорська ліга – це чудово, її потрібно підтримувати. Проте вона чомусь не спрацювала. Як варіант, регіональну потрібно створювати саме на базі аматорської. Можливо, не прописані чіткі правила, наприклад, потрапити до другої ліги можна лише через аматорський чемпіонат.Тоді була б вірогідність того, що й там з’явиться напружена боротьба, щоб уся футбольна спільнота зрозуміла: хочете потрапити до професіоналів – двері лише через чемпіонат ААФУ. Але насамперед треба детально вивчати причини, чому аматорський чемпіонат не спрацював.

- А якою нам чекати другу лігу навесні?

- Це відповідь для тих людей, які кажуть, що наступний сезон потрібно провести у старому форматі у двох групах. По-перше, новий формат кращий - і занапруженням боротьби, і за частотою поєдинків. Є мінус – у нижчій частині турнірної таблиці команд стало менше, а ті, що залишилися не можуть дотягнути до тієї кількості ігор, яка була запланована через те, що знялися "Оболонь-2" і "Єдність" та під питанням хмельницьке "Динамо".Херсонський "Кристал" набрав оберти, залишились питання у "СКА".

Тут має бути проміжне рішення, яке б дало можливість командам бути в тонусі, не лише тренуватися, але й грати. Якщо залишиться один Херсон – їх потрібно просто приєднати до лідерів і зробити групу з семи команд. Вони абсолютно на це заслужили хоча б тим, що залишилися. Якщо залишається дві команди – аналогічно. А три – можна зіграти у три кола. Але тоді ніхто не вилітає. Проте вже наступного року у будь-якому випадку проводити однією групою. Тоді взагалі не буде питань, що робити навесні.

Знову ж таки, у першу чергу ми говоримо про позитивну динаміку. Хорошим стимулом є спонсори, які з’явилися, наприклад, у першій лізі і стверджують, що трансляції матчів першої ліги – це вигідно. І стадіони почали підтягувати під трансляції: освітлення, майданчики для камер, з’явився стимул через ТБ показати гру зі своєї арени величезній аудиторії. І якщо заявити, що ТБ транслюватиме матч другої ліги (наприклад, за перше місце у групі), потрібно лише підготувати стадіон, то крок вперед буде величезний.

Що держава зробила для дитячо-юнацького футболу?

- Декілька слів по дитячо-юнацький футбол. Чи розвивається він у нас?

- Я не можу згадати, що держава зробила для дитячо-юнацького футболу. Була хороша приватна ідея введення уроків футболу в школах, але вона з якихось причин не працює.Але рівень вищої та першої дитячих ліг значно виріс і головною рушійною силою в цьому процесі знову ж таки є приватні клуби, які фінансують дитячо-юнацький футбол. У будь-якому випадку це дасть свій результат за декілька років і ми станемо свідками народження українських футбольних зірок. Але є ще дуже багато проблем, адже головним поштовхом розвитку дитячого футболу має бути законодавча база, ініціативи та політика федерації, а не приватні клуби. Ми бачимо приклади найкращого виховання дітей у футболі у Голландії, Німеччині, Іспанії.

Ми отримаємо результат відразу після того, як переймемо кращу практику. У нас дитячі наставники не ліцензовані, тренує той, хто хоче, в жодній іншій країні такого немає.Потрібно приймати ліцензування дитячих тренерів по якійсь затвердженій зрозумілій системі, у нас же всі згадують минуле століття. Футбол рухається швидше ніж комп’ютерні технології, ми ще нещодавно сперечались, як грати з останнім захисником, а "Барселона" вже виходить у три. А між цим – прірва. В Україні працюють дитячі тренери, які вважають, що без останнього грати неможливо. Або, наприклад, "беруть на слоника", коли одна дитина завалюється на іншу і грають у футбол. А ми потім не можемо знайти 20 випускників, у яких здорова спина, тому що їх вже "загнали". Це категорично неприйнятні речі – давати фізичні навантаження до статевої зрілості. Світ це все вже застосовує, а ми ще навіть не говоримо. Треба віддати належне "Шахтарю"– вже два роки поспіль проводить семінари для бажаючих. Але це робить приватний клуб.

- Але країни Європи розвиваються не одну сотню років, а Україні усього 20. А те, що було, розвалено у буремні 90-ті…

- Це міф, адже за радянської влади у нас не дуже безхмарно все було. Лобановський, Бєсков робили серйозні прориви на той час, до нас їздили вчитися. Але коли вітчизняні ідеологи футболу перестали генерувати щось нове, стався вакуум. Раз немає у нас зараз свого Лобановського, давайте дивитися на Фергюсона. Не так важливо хто, важливіше що він робить. Чому в "Арсеналі" постійно так багато молодих, звідки вони беруться, що вони з ними роблять? Амстердамський "Аякс" генерує потік своїх вихованців у світовий футбол більший, ніж ціла Україна.

Дитячий футбол рухається, але мав би рухатись швидше. Може повторюсь, але те, що зроблено– заслуга приватних клубів. Коли пан Коньков очолив український футбол, він запропонував дуже правильний фокус на першочерговий розвиток дитячого футболу. Дуже тішать перші кроки – створення регіональних центрів, підписання угод з Кабінетом міністрів про продовження уроків футболу в школах. Також потрібно зібрати власників приватних клубів, домовитись про співпрацю і взаємодію, забезпечити можливість стажувань наших дитячих тренерів у провідних клубах, що є перспективніше за запрошення іноземних спеціалістів на роботу. Звичайно, покращення у дитячо-юнацькому футболі не такі показові і швидко-результативні, це робота на перспективу, віддача від якої віддалена в часі на років п’ять-шість.Якщо б зміни почались раніше, сьогодні б результат був очевидним для всіх.Але я вірю в правильність і успіх цієї стратегії.