Великий футбол у маленькому селі

Не так давно в своїй постійній рубриці "Аматорські імена" наш сайт писав про команду СКК "Демня", яка представляє однойменне село Миколаївського району Львівської області. Чи то наша публікація так подіяла на футболістів, чи просто зірки на небі розклали такий пасьянс, але саме цей колектив зумів пробитися до фіналу Кубку Україи серед аматорів 2014 року. Хто не в курсі - це вже саме по собі дає право команді зіграти наступного сезону в Кубку України серед професіоналів, де вона, наприклад, може зустрітися з кимось з флагманів вітчизняного футболу чи, скажімо, зі своїми земляками - львівськими "Карпатами".

СКК "Демня"

Фінал Кубку України серед аматорів складється з двох матчів, які команди проводять вдома та на виїзді. В першому фінальному поєдинку, що проходив на кіровоградщині з мінімальним рахунком перемогла місцева команда АФ "П'ятихатська", яка є одним з лідерів любительського футболу України. Гол, до речі, був забитий під кінець гри ударом з сорока метрів. Але навіть такий рахунок дозволяв "Демні" розраховувати на загальний успіх за підсумком двох матчів. В будь-якому випадку володар трофею мав визначитися саме на Львівщині, тому автор цих рядків і вирушив на гру.

АФ "П'ятихатська"

Село Демня (в часи радянської окупації - Димівка) знаходиться приблизно за 40 кілометрів від Львова в напрямку Стрия. Отак виїжджаєш трасою Київ-Чоп за "Арену-Львів" і їдеш кілометрів 35 до повороту із загадковою назвою "Заклад". Ідеальна траса дозволяє подолати цей відрізок дороги менш ніж за 15 хвилин, щоправда наступні 5 кілометрів від повороту до стадіону займають приблизно стільки ж часу. До речі, згідно інфомації на Вікіпедії, в селі проживає близько 1600 мешканців. При цьому місцевий стадіон обладнаний майже трьомастами індивідуальних сидінь. Згідно протоколу фінального матчу, гру відвідали 700 глядачів, тобто практично половина всіх мешканців села. Хоча по правді, також були гості зі Львова, Миколаєва, Стрия та навіть цілий автобус фанів АФ "П'ятихатської" приїхав (ці хлопці та дівчата - то взагалі окрема історія, адже вони підтримують свою команду на всіх матчах, де б вона не грала).

"Дерево життя" демнянського футболу

Футбол на сільських стадіонах - це шось незвичайне. Тут кожен глядач по суті є учасником гри, адже в будь-який момент м'яч може потрапити саме до нього. До мене, наприклад, цього дня він прилітав двічі. Що не кажіть, а приємно прийняти, обробити та відкинути смугастого гравцям, коли на тебе дивиться весь стадіон... Одному хлопчині з гостьового сектора щоправда пощастило менше. Хтось із футболістів, вибиваючи м'яча в аут з близької відстані, влучив йому в голову. Удар був такої сили, що лікарю команди господарів довелося надавати допомогу бідоласі.

Аматорський футбол...

Взагалі на демнянському стадіону цього дня можна було зустріти абсолютно різних людей, починаючи від екс-голкіпера "Карпат" Андрія Тлумака та закінчуючи жіночками пенсійного віку. Останні до речі не просто дивилися футбол, а голосно його коментували, кидаючи такі реліки, як наприклад: "Та мій дідо ліпше би вдарив" або "Хлопці вважєйте куда б'єте, бо тут баба стара стоїт"... В контексті цього згадався випадок з чемпіонату сусідньої Івано-Франківської області, коли один з матчів довелося тимчасово зупити, бо літня жінка вирішила перейти поле, аргументуючи це тим, що їй так ближче до хати.

Аншлаг...

В Демні таких випадків не було. Можливо тому, що диктор по стадіону (навіть такий був) суворо попередив глядачів, що цього дня на поле виходити забороняється. Щоправда сектори для подачі кутових ударів та площа за воротами час від часу заповнювалися місцевими інчас, бо так просто ліпше видно.

В черзі...

Але, віддаючи належне останнім, після кількох прохань четвертого арбітра люди в ці зоні більше не заходили. До речі, вболівальник обох команд цього дня були на висоті. Вони і гімн виконували, і перегукувалися між собою "Слава Україні !" - "Героям Слава !", і розами після гри обмінювалися, і навіть на фото-команди переможця з кубком можна побачити багато представників місцевої торсиди.

Сам поєдинок був надзвичайно цікавим. З перших хвилин зустрічі обидві команди почали грати у відкритий футбол на досить пристойних швидкостях. В середині першого тайму відзначилися господарі - це капітан "Демні" Войтович чудовим ударом головою змусив капітулювати голкіпера гостей.

В кінці першого тайму у ворота "П'ятихатської" був забитий ще один м'яч, але арбітр матчу його не зарахував, заіксувавши гру рукою. До речі, матч обслуговував Сергій Скрипак, який іноді працює навіть на матчх УПЛ. Рефері відразу продемонстрував свій авторитет, жорстко поставивши на місце гравців, які намагалися навчити його правил гри у футбол.

У вирі подій

В другій половині матчу більше гольових моментів було вже у гостей. Спочатку один з їхніх м'ячів судді теж відмінили, але команда з кіровоградщини показала свій клас, зумівши не лише зрівняти рахунок, але й вирвати перемогу під кінець гри.

Секунданти...

Переможці щиро раділи, до честі господарів вони привітали суперників з тріумфом, а місцеві вболівальники оплесками подякували всім учасникам за гру. Склалося таке враження, що поразка улюбленої команди їх то не дуже і засмутила. Ну програли, то програли - то таке...

Столичні гості...

Відразу після матчу відбулося нагродження команд, яке провели "високі гості з Києва". Але по-суті в цьому протистоянні не було переможця і переможеного, адже обидві команди, які представляють прості українські села з сумарною кількістю населення близько 3000 чоловік на двох - Володимирівку Кіровоградської та Демню Львівської наступного сезону будуть грати в Кубку України. І я чомусь більш ніж впевнений, що жодному з суперників матчі з цими колективами не здадуться легкою прогулянкою...

P.S. Щиро дякую вболівальникам АФ "П'ятихатської" за гостини та трансферт до стадіону "Арена-Львів" на матч Шахтар-Дніпро. Хоча, відверто кажучи, після поєдинку СКК "Демня" - АФ "П'ятихатська" матч грандів українського футболу, в першу чергу в емоційному плані особливо нічим не вразив.