Меморіал Макарова. Морально-вольовий романс Колоса

Згадавши у заголовку в матеріалі про півфінальний матч прізвища нападників майбутніх фіналістів Адерінсоли Есеоли та Василя Коропецького, безперечно, був намір заглянути в найближче майбутнє і спрогнозувати, що доля протистояння «зброярів» з ковалівцями вирішить саме гра цих двох бомбардирів. Есеола зробив хет-трик у чвертьфінальній грі і забив у півфіналі. Коропецький свій бомбардирський хист проявив сповна у вирішальному матчі групового турніру, вразивши на заключних секундах зустрічі ворота вищолігового «Олімпіка». Звісно, цим м’ячем Василь не обмежився, однак саме влучний постріл по воротах представника елітного дивізіону варто виділити особливо.

Втім, наставник «Колоса» Руслан Костишин, залишивши Коропецького поза межами стартового складу на фінал, вирішив здивувати. Зрештою, «здивувати» - то лише на перший погляд. Вісім матчів за неповних два тижні – такий ігровий графік непосильний навіть для професійних клубів. Про аматорів (а чинні чемпіони Києва і Київщини «Арсенал» і «Колос» відповідно мають саме такий статус) годі й говорити.

«Арсенал» (Київ) – «Колос» (Ковалівка) – 2:2, по пенальті 7:8

Голи: Чорномаз 22, Есеола 61, з пенальті – Вишняк 48, Коропецький 90

Пенальті: 0:1 – Штонденко. 1:1 – Тименко. 1:2 – Поздєєв. 2:2 – Есеола. 2:3 – О-др Бондаренко. 3:3 – Дорофеєв. 3:4 – Вишняк. 4:4 – А. Таран. 4:5 – С. Козир. 5:5 – Мусієнко. 5:5 – Ю. Ткачук (воротар). 5:5 – Урюпін (поперечина). 5:6 – Багдасаров. 6:6 – О-др Клименко. 6:7 – Коропецький. 7:7 – Д. Балацький. 7:8 – Іллічов. 7:8 – Чорномаз (воротар).

«Арсенал»: Копаліані (Мусієнко 46) – Журба (Урюпін 81), О-др Клименко, С. Карпенко (к), А. Таран – Дорофеєв, Домбровський – Чорномаз, С. Панфілов (Д. Балацький 88), А. Юрковський (Тименко 46) – Есеола

Тренер – Андрій Анненков

«Колос»: В. Гребенюк – В. Гаврилюк (Ю. Ткачук 46), С. Козир (к), Семенко (Іллічов 88), Багдасаров – Зуєвич (Штонденко 46), Поздєєв – С. Кузнєцов (Коропецький 46), Вишняк, Морозко (Є. Євсеєв 80) – О-др Бондаренко

Тренер – Руслан Костишин

Судді: Д. Кутаков (Бровари) – Копилко (Київська область), Дашко (Вишгород)

З огляду на це не варто дивуватися ні відсутності Коропецького, ні перебуванню в резерві ковалівців Вадима Костяного, котрий видав дуже сильну гру в півфіналі. Втомою пояснюється і невихід з перших хвилин вінґера «Арсеналу» Володимира Тименка, котрий у попередніх зустрічах був у складі своєї команди однією з найпомітніших постатей. А ось капітан «зброярів» Сергій Литовченко залишився поза межами заявки на матч через отриману наприкінці півфінального поєдинку проти «Олімпіка» травму.

Зазначимо, що не дивлячись на товарисько-підготовчий характер 20-го Меморіалу Олега Макарова, перемогти в цих змаганнях для не переобтяжених трофеями суперників було справою честі. Показовою в цьому контексті була й глядацька активність. «Колос» в манежі динамівської бази в Конча-Заспі підтримувало близько півсотні людей, котрі приїхали на гру двома автобусами. За «Арсенал» «заряджав» сектор з людей, які свого часу підтримували однойменний елітний колектив. Окрім звичних для себе зарядів, ультрас «зброярів» здивували переробкою бандерівської пісні «Чорти ми лісові». Уявити собі щось схоже ще півтора роки тому з огляду на ідеологічне спрямування фанатів «Арсеналу» було складно. Але останній рік змінив нашу націю докорінно.

В дебюті гри активнішими виглядали ковалівці. Непоганий момент втратив Євген Морозко, котрий з меж карної зони пробив над поперечиною. Та то була пристрілка. Трохи згодом відбувся навіс Ростислава Багдасарова зліва в район протилежної стійки, звідки Сергій Кузнєцов виконав скидку на Ярослава Вишняка. Той бив з лінії карного майданчика у нижній кут, здавалося б, напевне, однак м’яч розминувся зі стійкою ліченими сантиметрами.

Ковалівці наступали щораз натхненніше, а їхні суперники орієнтувалися в основному на довгі передачі, з надією на швидкісні дані і дріблінг Есеоли. Втім, до несподіваного і трохи алогічного з огляду на події на полі м’яча у ворота Володимира Гребенюка призвів кутовий. Подача справа знайшла у карній зоні Анатолія Тарана, а той зрячою скидкою голови знайшов загубленого перед ворітьми Анатолія Чорномаза. Промахнутися півоборонцеві киян було складно – 1:0.

Решту півтайму футболісти «Колоса» займалися наполегливою осадою володінь Георгія Копаліані. Щоправда, помітна важкість в ногах призводила до великої кількості браку. Реальної небезпеки кавалівцям створювати не вдавалося. Оборонялися «зброярі» грамотно і врешті заслужено в першій половині зберегли свої ворота «на замку».

Після переви Костишин очікувано випустив Коропецького. Василь вихором кинувся в бій, змушуючи суперників обороняти свій правий край оборони з максимальною концентрацією. Зрештою, натхненними діями відзначався не лише Коропецький, а й усі його партнери за командою. На ворота «Арсеналу» счинився шалений тиск, котрого підопічні Андрія Анненкова не витримали. Результативною знову ж виявилася подача з кутового. То Ярослав Вишняк, піймавши на ногу після відскоку м’яч, влучно пробив з півкола в нижній кут – 1:1. Судячи з того, як під час подачі наступного корнера тренери «Колоса» коригували дії Вишняка («Яро, иди на подбор вот сюда»), цей м’яч шаленим аж ніяк не назвеш.

Вирінявши становище, ковалівці продовжили наступ. Здавалося, ось-ось й оборона «Арсеналу» посипеться остаточно. В останню мить оборонець «зброярів» зірвав вихід Олександра Бондаренка сам-на-сам з голкіпером. Трохи згодом Олександр цілком міг замкнути простріл Коропецького зліва. Після навісу ж Вишняка ударом в падінні головою міг забивати вже сам Василь. Та м’яч пролетів поруч зі стійкою.

Тиск був настільки шаленим, що Костишин навіть змушений був втихомирювати свого помічника, котрий робив підопічним підказки під час виконня штрафного. «Юра, не говори ему под ногу, он сам подаст, без тебя».

Та захопившись наступом, ковалівці прозявили поодинокий випад суперників. Есеола, отримавши м’яч у межах карної зони, отримав надто багато простору. Адерінсола двічі прибирав Андрія Семенка під себе, але пробити не встиг, оскільки стопперові ковалівців не витримали нерви. Реагуючи на черговий фінт, Семенко вдарив Есеолу по нозі. Арбітр Дмитро Кутаков справедливо покарав порушника попередженням і вказав на позначку. Есеола, спокійно розвівши м’яч і воротаря по кутах, шансів Гребенюку не залишив – 2:1.

Ковалівці були приречені на подальший наступ, однак сил – ні фізичних, ні емоційних – уже майже не залишалося. Тому мав рацію голкіпер «Арсеналу» Олександр Мусієнко, вигукнувши своїм оборонцям «Они уже устали». Монотонний, впертий наступ «Колоса» розбивався об міцну стіну оборони суперників. Більше того, закидаючи м’яч на хід Есеоли, «зброярі» цілком могли відзначитися втретє. Щоб втекти від своїх візаві і вийти на побачення з Гребенюком, нападникові не вистачало якоїсь дещиці.

І ось у мить, коли «Арсеналові» залишалося вистояти лічені хвилини, їх оборона дала збій. То вже була банальна навала. Навіс Юрія Ткачука після скидки від Вишняка з лівого флангу наче й не таїв у собі особливої небезпеки. Та нестримний Коропецький з його зростом 166 сантиметрів, вихором вигайнувши з-за спин оборонців, головою спрямував кулю в кут – 2:2.

«Говорил же, что надо Жеку (Парфьонова – авт.) выпускать» - здійнявшись з лави, де він спостерігав матч поряд з екс-збірником України Олександром Романчуком, сказав капітан «Арсеналу» Литовченко.

Накульгуючи, Сергій пішов до своєї команди. Попереду була серія пенальті. Перша на турнірі для «Арсеналу» і друга для їхніх суперників. Попереднью «перестрілку» ковалівці у чвертьфіналі виграли у команди вільних аґентів. При цьому підопічні Костишина чотири рази висіли на волосині – щоб перемогти, їхнім суперникам вистачало забити один удар. Та кожен раз до життя «Колос» повертав Гребенюк.

В схожому становищі після того, як Мусієнко взяв удар Ткачука, ковалівці опинилися й на цей раз. Та Олександр Урюпін, виконуючи «чемпіонський» постріл, влучив у поперечину. «Здавайтеся, тей раз було так само» - задоволено вигукнув хтось з вболівальників «Колоса». І справді, більше шансів ковалівці своїм суперникам вже не дали. Гребенюк у свою чергу, відбивши удар Чорномаза, приніс своїй команді перемогу.

Батько й син Коропецькі

Саме воротаря чемпіонів організатори нагородили головним індивідуальним призом – титулом найкращого гравця турніру. Найбільшої ж уваги після нагородження удостоївся Коропецький. Його батько Василь Васильович з шаликом «Колоса» на шиї приїхав на фінал з рідного Золочева Львівської області. Спілкуючись з чоловіком, дізнаюся, що обидва сини за фахом стоматологи. «Але лікарем працює лише старший, - каже глава сімейства Коропецьких. – Василь не має часу, бо у футбол грає, нас радує».

P.S. Арбітр Дмитро Кутаков, заповнюючи після матчу протокол, удостоївся за свою роботу чималої похвали. Один з його колег, сидячи поряд, кепкував: «О, і ви його хвалите». «Я не хвалю, а віддаю належне». «Належне йому віддав Кварцяний» - засміявся, розсмішивши зокрема й самого Кутакова, співрозмовник. Звісно, мова про скандальний матч у Луцьку між «Волинню» і «Металістом», котрий команди не дограли, бо вболівальники господарів вирішили поквитатися з арбітром.