Суперкубок - Львову, або місто Лева очима галичанина

Львів – це місто в якому змішалися українська, польська, австрійська та радянська культури. Львів – це столиця. Як мінімум Галичини. І як кожна порядна столиця - воно в усі часи приваблювало митців, авантюристів та мандрівників з усього світу. Як і колись давно кожного року сюди приїжджають мільйони студентів, робітників та туристів. Хтось для того, щоб отримати освіту та набратися життєвого досвіду, хтось заробити грошей, а хтось їх витратити. Нова кров живить місто, не дає йому законсервуватися, вона змінює його ледь не щодня. Можливо це одна з причин, чому у Львові такий мультисинтез краси та буденності, спокою та метушні, бідності й багатства.

Основні ворота міста – це залізничний Вокзал. Він один з найкрасивіших в Україні. Був побудований більш ніж 150 років тому ще за часів Габсбургів, щоб сполучити північ та центр Австро-Угорської імперії з її південно-східними околицями. Зараз до Львова ідуть потяги з усієї України, а також Білорусії, Болгарії, Румунії, Польщі та навіть Росії Московії.

Прикметно, що вулиця, яка сполучає привокзальну площу з однією з основних артерії міста - Городоцькою називається Чернівецька. Перша гілка залізниці, яка була прокладена звідси йшла саме до Чернівців. Колись читав, що ще 30-х роках минулого століття потяги долали цю відстань трохи більше ніж за 3 години. Зараз найшвидшому експересу на цьому маршруті Софія-Москва потрібно для цього всі п’ять. Господарі сучасної Чернівецької вулиці - голуби. Принаймні ведуть вони себе, як у дома і ні в чому собі не відмовляють...

Якщо рухатися далі в сторону центру, то Ви обов’язково побачите шпилі готичного собору святих Ольги та Єлизавети. Ця сакральна споруда вражає, як зовні так і з середини. Але якщо в першому випадку своєю монументальністю, то в другому спокоєм, який там панує. Раджу зайти – не пожалкуєте.

Відразу за собором знаходиться площа на якій розміщений ансамбль з пам’ятника Степану Бандері та колонади з 4 стовпів, які ніби підпирають небосхил нашої державності та символізують віхи її встановлення: Княжу добу, Козаччину, УНР та самостійну Україну.

Якщо підніматися вище, то ви обо’язковонатрапите на ще один архітектурний та духовний скарб - собор святого Юра. Як на мене, то це одна з найкрасивіших церков України. Не впевнений, що правильно робити такі порівняння, але за багатством свого зовнішнього оздоблення з нею може зрівнятися хіба що Михайлівський золотоверхий монастир у Києві.

До речі, ніколи раніше не помічав, але відразу за собором є огороджена парканом територія на якій розміщена вишка. Так от, тут серед кущів та дерев можна знайти залишки стародавньої стіни. ЇЇ походження та сфера використання мені не відомі, але думаю ця місцина приховує в собі багато різних таємниць…

Будинки старого Львова – це окрема історія про яку можна написати цілу книгу. Такої кількості пам’ятокархітектури не має жодне місто України в якому мені доводилося бувати раніше. І хоча не всі вони знаходяться в гарному стані, але переважна їх більшість навіть якщо й без ремонту, то дуже охайні і доглянуті.

Йдемо далі і потрапляємо на площу перед університетом ім. Франка, пам’ятник якому розміщений навпроти головного корпусу ВУЗу. Напис латиною на бариєльєфі начального закладу «Patrie decori civibus educandis» стверджує, що «Освічені люди – окраса Батьківщини».

Ми не будемо сперечатися з істиною і попрямуємо громадським транспортом далі. Щодо останнього, то він у Львові надзвичайно зручний. Добре знайомі всім українцям маршрутки тут потроху витісняються великими та зурчними міськими автобусами, або приміром ось такими трамваями:

Але Львів – це не лише аристократичний центр. Це також Левандівка, Кульпарк і звичайно ж Сихів. В інших районах міста теж можна знайти багато цікавого. Наприклад на вулиці Сахарова, що поруч з Стрийським парком розміщений славнозвісний будинок-кросворд.

Насправді Сихів, як будь-який інший спальний район великого міста – це суміш бетонних коробок, які розмішані торговими центрами. Всіх їх об’єднує те, що звідси важко виїхати вранці та повернутися ввечері. Але, що істотно відрізняє Сихів з цього ряду – це велика сучасна церква, яка очевидно була побудова в честь відвідин Львова Іваном Павлом ІІ на початку нульових.

Якщо вже зачепив тему проблем Львова, то зупинюся на ній трохи детальніше. Як на мене, на даний момент місто комфортне в першу чергу для туристів. Тут для них створені всі умови, починаючи від транспортної розв’язки та закінчуючи розгалуженою мережею готелів, кав’ярень, тематичних ресторацій та атракцій. Але, як кажуть самі львів’яни їм це не завжди по-кишені. Також суттєвою проблемою для жителів міста є ціни на житло, які знаходяться на рівні київських. Це при тому, що заробітні плати переважної більшості жителів міста далеко не столичні.

Що ще можна з приємністю відзначити у Львові – це чистота, яка панує на вулицях та у парках міста. Це значить, що комунальні служби тут працюють на досить високому рівні та й самі львів’яни намагають не смітити там, де вони живуть. До речі, ось такі білочки мешкають у Стрийському парку:

Саме поруч з парком я зустрів учасників ходи, яку організували вболівальники Карпат, Динамо та Шахтаря. Виглядає це надзвичайно ефектно. Таке враження, що , біло-зелено-помаранчеве море розлилося вулицями Львова та рухається в сторону місцевої Арени.

Сама Арена-Львів, яка ще зовсім нещодавно практично пустувала та використовувалася переважно для проведення концертів та дитячих турнірів цього року може стати справжньою меккою українського футболу. Зрештою все повертається на круги своя, адже на теренах України перший футбольний матч було проведено в кінці 19 століття саме у Львові.

Цієї осені в Чемпіонаті України тут прийматимуть своїх суперників донецькі Металург та Шахтар. Останні також планують використовувати цей стадіон і для своїх домашніх матчів у Лізі Чемпіонів. Також у жовтні один з матчів відбору до ЧЄ-2016 року проведе тут і збірна України. Загалом Арена не стоятиме пусткою і це радує.

Як на мене, то організатори матчу за Суперкубок України провели його на дуже високому рівні. Це відчувалося, як на етапі підготовки до матчу так і під час самого свята. З програми відкриття особисто мені найбільше сподобалися трембіти, які символізували історію та традиції краю в якому проходив матч.

Щодо атмосфери на стадіоні, то вона була просто фантастична. Дякуючи фанам з багатостраждального Донецька та Києва, які проявили найкращі патріотичні риси, практично весь матч підтримуючи не лише свої клуби, а й нашу країну. Львів’янитеж в боргу не залишилисяі всіляко допомагали гостям в тому, щоб зробити з футбольного матчу справжє шоу.

Сама гра, чесно кажучи, дещо розчарувала. Але, мабуть, це потрібно списати на відкриття сезону і те, що команди змагалися на фоні фізичних навантажень від тренувань. Використавши дві дитячі помилки суперника, переміг очевидно сильніший на даний момент колектив.

Радує, що в складах обох команд з’явилося багато молодих українців. Хтось отримав шанс вже сьогодні, хтось отримає його пізніше, але найголовніше, що наш футбол живе і незважаючи ні на що ми маємо можливість насолоджуватися грою мільйонів у нашій країні, на нашій землі. Слава Україні ! Героям Слава !