Мілетій Бальчос: "ФФУ полюбляє "знімати вершки" з роботи, виконаної іншими суб’єктами футболу"

Минулого тижня у приміщенні Будинку футболу відбулося чергове засідання Виконкому ФФУ, у ході якого розглянуто низку питань щодо подальших напрямів розвитку «гри мільйонів» в Україні. Між іншим, було обговорено проблему виконання футбольними клубами Закону України «Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв’язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів». Щодо деталей з цього приводу ми звернулися до президента Професіональної футбольної ліги України Мілетія Бальчоса, адже саме очільник ПФЛ, за підтримки народного депутата України Вадима Колесніченка, є ініціатором роботи над законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» (щодо забезпечення громадського порядку та безпеки до, під час і після проведення футбольних матчів). Водночас пан Бальчос є керівником робочої групи, яка, власне, розробила законопроект, що наразі перебуває на розгляді у Верховній Раді України

«Голосування проходило з порушеннями»

- Мілетію Володимировичу, по-перше, які загальні враження від засідання Виконкому? Зокрема, з’явилася інформація про те, що на ньому були порушення процедурного регламенту. Ви можете сказати, які саме?

- Ви хочете почути, що засідання відрізнилося від інших якимись резонансними подіями? Зовсім навпаки: все пройшло досить коректно, виважено та організовано. Проте таки не обійшлося без порушення процедурного регламенту. Йдеться про порушення процедури участі членів Виконкому у голосуванні. Річ у тім, що члени Виконкому, які не брали участі в засіданні, передали право голосу іншим особам. Але дозвольте зачитати пункт 3 статті 27 Процедурного регламенту Федерації футболу України, затверджений Виконкомом 2004 року: «Делегат Конгресу ФФУ, відсутній на засіданні, у тому числі з поважної причини, участі у голосуванні не бере. Як виняток, в особливих випадках, що потребують негайного вирішення, під час засідання Виконкому і Президії ФФУ дозволяється голосування з використанням сучасних комунікаційних технологій». Але пан Бандурко за невідомих причин оголосив положення регламенту, якого в природі не існує. Тому процедура голосування відбувалася з істотними порушеннями.

Окрім цього, на Виконкомі постало питання про присутність на засіданні Олександра Коцюбка, який називає себе головою житомирської Федерації футболу. Ситуація з Федерацією футболу на Житомирщині взагалі за межами розуміння. Всім відомо, що на останньому Конгресі ФФУ мандатна комісія запропонувала призупинити участь Федерації футболу Житомирської області в усіх офіційних заходах ФФУ до того часу, поки не буде доведено легітимність існування однієї федерації та протизаконність функціонування іншої. Члени Конгресу одностайно підтримали пропозицію мандатної комісії. Всупереч цьому ФФУ запрошує на це засідання пана Коцюбка, очільника однієї з федерацій, при цьому не запросивши керівника другої – Юрія Опанащука. Цікаво інше – на офіційному сайті житомирської Федерації футболу публікуються матеріали, які, м’яко кажучи, не відповідають слову закону. Без вердикту суду, який розглядає справу щодо діяльності двох федерацій у Житомирській області, ФФУ в особах президента Григорія Суркіса та віце-президента, виконавчого директора ФФУ Олександра Бандурка, визнає Коцюбка і федерацію, яку він очолює!

- А документальні підтвердження визнання федерації під керівництвом Коцюбка існують?

- Особисто я хотів би побачити документи, де відображено рішення будь-якого органу управління ФФУ про визнання федерації Коцюбка. Є лист за підписом першого віце-президента ФФУ Бандурка про те, що Федерація надає повноваження федерації футболу Коцюбка представляти інтереси житомирського футболу в державних органах, установах та інших організаціях. Невже ФФУ – це лише Олександр Іванович Бандурко? Яким рішенням йому надано право виступати від імені інших колективних членів, які складають Всеукраїнську спортивну громадську організацію «Федерація футболу України»? На сьогодні це питання риторичне. Більш того, я розцінюю такі дії як неповагу на адресу Житомирської облдержадміністрації, яка є єдиною організацією, що має право наділяти повноваженнями щодо розвитку футболу обласну федерацію.

«Для протидії корупції потрібна ухвала нового закону»

- Ви ініціювали розроблення проекту закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» (щодо забезпечення громадського порядку та безпеки до, під час та після проведення футбольних матчів). Чи була реальна необхідність у такому величезному обсязі роботи?

- Мені, як керівнику робочої групи, дуже приємно, що наша робота знайшла відгук у всіх організаціях, які мають відношення до футболу, та у ЗМІ. Цей факт свідчить, що ми – на правильному шляху. Неодноразово спілкуючись з народним депутатом України Вадимом Колесніченком, я запропонував йому ідею привести законодавство з питань забезпечення громадського порядку та безпеки під час проведення футбольних матчів у відповідність до вимог сьогодення. Подивіться, що відбувалося на стадіонах під час матчів! Пригадайте трагічні події на стадіоні «Металіст» у Харкові, що відбулися під час матчу «Металіст – «Сошо». Людина ж загинула! Пам’ятаєте, що відбувалося у запорізькому «Макдоналдсі»? І таких прикладів багато. Колесніченко підтримав цю ідею і висловив бажання взяти участь у розробленні відповідних документів. Зважаючи на це, за участю Колесніченка торік на початку листопада ми провели навчально-методичний семінар для координаторів служби безпеки футбольних клубів з питань безпеки проведення матчів. На ньому обговорено проблеми невідповідності Закону України «Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв’язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів» у виконанні його футбольними клубами. Цей Закон підписано 1 липня торік, а діє він з 1 січня 2012 року. Проте, проаналізувавши його, ми знайшли певну кількість положень, які, м’яко кажучи, не відповідають тому, що відбувається у футбольному господарстві. І, насамперед, положення Закону не узгоджуються з регламентними нормами ФІФА, УЄФА, Федерації футболу України і ПФЛ. Цілком логічно, що це непокоїть клуби. А кому жити з цим законом? Звичайно, клубам.

- Можете навести приклади?

- Погляньте, у чинному Законі є таке визначення: оператор спортивної споруди. Хто це – особа чи установа? Дозвольте уточнити. Стадіони України, що задіяні для проведення футбольних матчів Євро-2012, 9 травня повністю переходять у розпорядження МОК турніру УЄФА Євро-2012 в Україні, який стає «оператором спортивної споруди», тобто, отримує законні підстави здійснювати діяльність з управління спортивною спорудою. До того ж, оператор має здійснювати забезпечення безпеки до, під час та після проведення матчів, за що несе відповідальність. Після завершення турніру МОК автоматично втрачає такі повноваження. Під чиє управління переходять ці стадіони? Крім цього, виникає інше питання. В Україні, окрім «Донбас-Арени», «Металіста», «Олімпійського» та «Арени-Львів», є інші стадіони, на яких проводяться футбольні матчі внутрішніх та міжнародних турнірів. Хто несе відповідальність за управління цими спорудами, на яких відбуваються поєдинки? За цим Законом клуби не мають повноважень оператора спортивної споруди. Тому ми запропонували іншу редакцію, яка дає коректне визначення та регламентує зони відповідальності та повноваження. І це тільки один приклад.

- Мілетію Володимировичу, але Верховна Рада підписала діючий Закон ще у липні торік. Тобто, якби на семінарі питання цього Закону не було б порушено, то «віз» залишився б і далі там?

- Не стверджуватиму, адже ще раз переконався, що треба проводити зустрічі з клубами: нехай це будуть семінари, засідання або конференції, адже саме під час таких заходів можна віднайти раціональне зерно. 29 грудня 2011 року цей законопроект зареєстровано у Верховній Раді під номером 9662. До речі, ознайомитися зі складом робочої групи та відстежити проходження цього законопроекту можна на сайті ВР. На початку лютого Федерацією проведено нараду за участю у тому числі представників УЄФА, під час якої учасники надали пропозиції до законопроекту на друге читання у Верховній Раді. На моє глибоке переконання, робота була б набагато результативнішою, якби всі члени футбольної спільноти відкликалися на запрошення ПФЛ долучитися до підготовки законопроекту. Тому сподіваюся, що з початком розроблення змін до законодавчої бази щодо боротьби із корупцією у спорті наша ініціатива все ж таки знайде відображення у спільній роботі з усіма суб’єктами футбольної діяльності.

- Не збагну: а чому представників ФФУ ви не запросили взяти участь у робочій групі?

- Чому ви вирішили, що ми їх не запрошували? Писали відповідні листи, але, на жаль, наша пропозиція щодо співпраці не справила враження на Федерацію футболу. Ми пропонували утворити спільну робочу групу з її представників та інших організацій, що мають відношення до футболу. Але така робота нікому не була потрібна до певного часу.

- Наскільки відомо зі ЗМІ, на Виконкомі пан Суркіс повідомив про те, що ця ініціатива виходить від Федерації футболу…

- Ви знаєте, наразі вже не має значення, хто чи яка організація є першоджерелом. Роботу виконано, що має своє підтвердження. Це – зареєстрований законопроект, він є на сайті Верховної Ради. Просто, як бачимо, Федерація полюбляє «знімати вершки» з роботи, виконаної іншими суб’єктами футболу. Пам’ятаєте про славнозвісний всеукраїнський проект «Урок футболу в загальноосвітніх шкільних закладах»? Наразі мало кому відомо, що автором цієї ідеї й основним розробником програми став Анатолій Попов, колишній генеральний секретар ФФУ. Іще за часів перебування пана Пустовойтенка на посаді президента Федерації, Попов розпочав цю роботу, яка згодом знайшла своє втілення після підписання у 1999 році відповідного договору з Міністерством освіти про впровадження у загальноосвітніх навчальних закладах уроку футболу. І, що цікаво, пану Суркісу вдалося, так би мовити, своєчасно «перехопити» цей задум і винести результат виконаної Поповим роботи на розсуд української політичної та футбольної спільноти як власний. Звичайно, УЄФА та українське суспільство високо оцінили такий «копіткий труд», і, власне, саме проект «Урок футболу» став каталізатором підвищення авторитету Суркіса як на міжнародній футбольній арені, так і на українській. Тому ситуація із авторством законопроекту, над яким працювала наша робоча група, – це той самий приклад. Особисто мене це вже не дивує – це правило життя керівництва ФФУ.

- Тобто, ПФЛ – це такий собі «робочий коник»?

- Ну, а що нам залишається? Я часто буваю в клубах ПФЛ, не з чуток знайомий з проблемами, які їм доводиться вирішувати. Давайте поміркуємо: чи можна, сидячи у кабінеті, зрозуміти те, що відбувається у футбольному господарстві? Ні, не можна, у цьому я вже переконався. І про це вкотре свідчать результати проведеного у листопаді семінару. Треба спілкуватися, і тоді можна спільно виокремити раціональні ідеї. А то виходить, що закон ухвалили – і, слава Богу, перед УЄФА звітували – теж добре. А потім – хоч трава не рости… Насамперед ми опікуємося проблемами клубів. Тому з урахуванням їхніх реальних потреб готуємо і пропонуємо різні проекти з розвитку футболу.

На черзі розроблення проекту Закону «Про протидію досягненню фіксованих (договірних) результатів та корупції у футбольних змаганнях». Ми говоримо саме про корупцію у футболі, а не про шахрайство, адже Кримінальний кодекс України визначає шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою і розглядається як злочин проти власності.

- Чому тільки зараз розпочалася така робота?

- Про існування корупції у футболі говорять давно і багато, але нічого не робиться. Тому на останньому засіданні Центральної Ради ПФЛ за підтримки народного депутата Вадима Колесніченка ми виступили з ініціативою розробити цей законопроект.

- Тобто, ви вважаєте, що потрібен саме закон, а не пакет змін до вже існуючого законодавства…

- Так, адже питання набагато глобальніше. Необхідно розробити законодавчий акт, який би регулював питання запобігання корупційним проявам і мав превентивний характер.

- Чи визначено склад робочої групи, яка працюватиме над цим законопроектом?

- До співпраці ми запросили представників від органів внутрішніх справ, СБУ, Мін’юсту, Державної служби з питань молоді та спорту, футбольних організацій. На моє глибоке переконання, успішна реалізація намічених планів можлива виключно за умови поєднання зусиль всіх суб’єктів футбольної діяльності в Україні.