Олег Гарас: "Реально врятувати першу лігу для Львова"

Однією з несподіванок зимового міжсезоння стало повернення у професійний футбол найзнаменитішого гравця в історії «Львова» Олега Гараса. Ще 2003-го після виступів за «Львів», московський «Локомотів», «Факєл» з Воронєжа та львівські «Карпати» він закінчив футбольну кар’єру, багато в чому на таке рішення вплинули травми, які переслідували форварда. Але думки повернутися, за словами футболіста, його не залишали, принаймні тренером. І зараз у статусі граючого тренера футбольного клубу «Львів» він знову планує виходити на поле в офіційних матчах у першій лізі. Про свої враження від повернення через роки у склад «Львова» Олег Гарас розповів «СПОРТИВЦІ».

У фізичному плані все гаразд

– Зараз у нас у команді є і молоді, і досвідчені футболісти, – зазначив Олег Гарас. – Я взагалі вважаю, що це найправильніший підхід у командному плані. Такий сплав досвіду і молоді допомагає у будь-якому випадку. Але я б не сказав, що у нас зараз перенасичення досвідчених футболістів. Є четверо – Мостовий, Войтович, Онисько і я. Поруч багато молоді – і це правильно.

– І як тобі співпрацюєш з молодими футболістами? До того ж, зібрали їх з різних команд – з «Карпат», зі «Скали», з чемпіонату області. Тобто такий собі широкий контингент…

– Думаю, що з цим проблем взагалі бути не може. У мене є у цьому плані певний досвід. Можливо, логічніше було б їх запитати, як їм працювати зі мною. Як на мене, є непогані гравці, нормальні хлопці, здорова атмосфера в колективі. Єдине, що рано поки що казати стосовно конкретних результатів у товариських матчах. Потрібно ще зігратися, порозумітися один з одним на футбольному полі. А про тих людей, хто з нами тренується чи тренувався, то скажу так: про декого вже можу зробити висновки, чи допоможуть вони команді, чи ні. Є такі, про яких точно можна було сказати, що вони нам не помічники, адже рівень майстерності трохи не той. Але тренери ретельно працюють над тим, що вибрати саме тих, хто насправді допоможе під час важливих матчів.

– Тобі вже 35. У цьому плані є якісь застереження?

– Не розумію, для чого постійно підкреслювати вік гравців? Я особисто у цьому плані не відчуваю жодного дискомфорту. Більше того, я прекрасно почуваю себе фізично. Єдине, за що я переживаю, – щоб мої старі травми не почали знову мене турбувати, щоб у мене була можливість виходити на поле і допомагати команді.

Визначальним стане комплектування

– З тими футболістами, які зараз перебувають у таборі «Львова», чи реально виконати головне завдання – залишитися у першій лізі?

– Турнірна ситуація дійсно є критичною, чимало втрачено у першій частині сезону. Тепер попереду нас не так багато ігор. Але найголовніше те, що залишається дуже мало часу для повноцінної комплектації команди. Це головна проблема, адже, наскільки мені відомо, 1-го березня закінчується період заявки на решту сезону. Саме до цього часу потрібно укомплектувати колектив. Для нас це найважливіше завдання. А чи вдасться залишитися у першій лізі? Також рано про це казати. Потрібно однозначно підсилюватися, деякі позиції просто вимагають запрошення нових виконавців. Тому, наскільки це вийде у тренерського складу, від того і залежить виконання завдання.

– На твою думку, у відсоткових показниках наскільки це реально?

– Немає нічого неможливого. Думаю, що реально врятувати першу лігу для Львова. Якщо проаналізувати календар ігор до завершення сезону, то, на мою думку, у цих зустрічах можна набирати очки. Але ще раз повторю: на теперішній момент найважливішим і найвизначальнішим є те, наскільки укомплектуємо команду. Від цього залежить найбільше.

Поважним людям відмовити не міг

– За якими критеріями ти вирішив відновити активні виступи на такому рівні і знову проявити себе у професійному футболі?

– По-перше, я завжди тримав у голові думку про повернення у великий футбол. Щоправда, не в якості футболіста, а як тренер. Я знав, що цей час колись, рано чи пізно, прийде. Другий момент – команда футбольного клубу «Львів» мені не байдужа, це рідний для мене колектив. І в цей період, коли треба рятувати команду, я вважаю, що повинен зробити все, що на теперішній момент у моїх силах, для того, щоб допомогти їй. Ну і, третій фактор, який зіграв свою роль у моєму рішенні, – це колектив, який зібрався рятувати ФК «Львів». Ярослав Грисьо, Володимир Журавчак, Ростислав Заремба, Андрій Чіх та інші – це люди, яких я поважаю, які багато років роблять чимало корисного взагалі для українського футболу. Тому коли я отримав таку пропозицію саме від них, то не міг відмовити.

– Чи розглядаєш ти свої виступи за «Львів» через призму майбутнього тренерства? Можливо, саме зі «Львовом» твоя мрія таки реалізується?

– Я однозначно налаштований стати тренером. Зараз не готовий сказати, чи буде це ФК «Львів», чи якась інша команда. Але в мене справді є така ціль у житті, до якої я прагну, – спробувати себе на посаді тренера. Життя покаже, наскільки це вдасться.