Павло Малий: "Прикро, що розгубили кілька "своїх" очок..."

Перейшовши минулого сезону до складу тернопільської «Ниви» 20-літній вихованець львівського футболу Павло Малий настільки вдало вписався у гру команди, що місцеві вболівальники почали вважати його своїм кумиром. Адже цей талановитий футболіст своїми діями вніс посильний внесок у вихід тернопільського клубу до першої ліги, де Павло продовжує збирати хороші рецензії.

— Павле, які у тебе антропологічні дані?

— На мою думку, нормальні. Зріст – 173 см.; вага - 65 кг. А до чого це питання?

— Бо при таких не надто богатирських, скажемо просто, даних ти часто виграєш повітряні бої та спринтерські дистанції у більш потужних захисників. Звідкіля подібні навики?

— Так уже повелось з дитинства. Я завжди високо стрибав і швидко бігав. Одним словом, за спортивними мірками, був поворотким. Тепер ці навики стають допоміжними на футбольних полях. До речі, у нинішній «Барселоні» на вістрі атаки також далеко не всі велетні.

— Але фізично важко?

— Ні. Про себе такого сказати не можу.

— Але кілька турів ти уже пропустив…

— Бо на футболі, як на війні – є переможці, є й поранені. Так, ось я останні матчі через травму й пропускав. Сподіваюсь, що все гірше позаду і невдовзі допомагатиму змагатись партнерам за перемоги нашої «Ниви».

— Ти дуже шанобливо відзиваєшся про свій клуб…

— Бо у цьому колективі я зумів себе реалізувати. А за довіру до себе я вдячний усім тернопілянам, тренерам і керівникам клубу.

— До речі, як тобі дався перехід зі Львова у Тернопіль?

— Можна сказати, безболісно. Було бажання закріпитися в «Карпатах», але доля вчинила інакше. У новій команді у мене із адаптацією не виникало найменших клопотів. Тут велика група гравців зі Львова. До того ж, наша команда молода і амбіційна.

— У спарингу «Карпати» - «Нива» твій м’яч ледь не обріс легендою…

— Удар справді був із розряду не беручих для воротарів. У цьому навіть пересвідчився такий воротар, як Андрій Тлумак. Все вийшло немов на замовлення. Однак «Нива» поступилася, але, на мою думку, показала хороший футбол.

— Після останньої вікторії над ФК «Харків» справи в команди пішли на краще?

— Ми також маємо такі сподівання. Бачите, що спроможні робити перемоги команди з людськими характерами. Та й влада, здається, на боці клубу. У такий непростий час це – великий позитив.

— Стало дихатися спокійно?

— Ні, розслаблятися неможна. До фінішу ще далеко і всяке може трапитись. Нинішня першість непередбачувана та й суперники не дрімають.

— Заглядаючи в турнірну таблицю, частіше зупиняєш погляд на верхніх рядках чи нижніх?

— Намагаюся бути у курсі усіх справ. Щодо місця, яке посідає наша «Нива» вважаю це тимчасовим непорозумінням. Хоча минулорічний спрут у другій лізі нам вдався легко. Але у першій лізі суперники значно серйозніші. Ми продовжуємо перебувати у пошуках кращого. Суперечка за місця в турнірній таблиці обіцяє бути гарячою... Але вже прикро, що розгубили кілька «своїх» очок...

— А морально?

— Я би не ставив питання власне так. Звичайно, ми сильно переживали дошкульні поразки. Особливо прикра перша від ФК «Львів». Це був стартовий матч перед своїм вболівальником і нам дуже хотілося перемогою над екс-вищолігівцем доказати, що заслуговуємо кращого. Не вдалося, але висновки зробили…

— Яка твоя роль у команді?

— Як наразі - скромна. Намагаюся виступати так, щоб у виграші залишилась команда, кольори, якої захищаю.

— Ти часто починаєш голеві атаки своєї команди. Активно підключаєшся вперед…

— Я звик так виступати і незалежно проти кого доводиться діяти. Коли бачу, що партнер у кращій ситуації поділюся м’ячем. Можу й сам з-за меж карого завдати прицільного удару по воротах. Та й на другому поверху не часто втрачаю контакт з м’ячем. До того ж, не забувайте, що результативні комбінації і перемоги — труд всієї команди.

— Наскільки розділяєш точку зору, що зараз гру «Ниви» визначає зв’язка Малий — Семенина?

— Перш за все це думка, мабуть, вболівальників, яким сподобалась наша гра. Я не маю нічого проти. Головне, щоб у виграші залишалась команда.

— На полі ти часто дієш на межі офсайду…

— Такі вимоги до гравців лінії нападу. Часу у сучасному футболі на роздуми немає. Необхідно усі прийоми і удари по воротах робити миттєво. Прикро, що арбітри не завжди спроможні зауважити цю межу. Це, мабуть через брак витримки.

— На стадіоні в Тернополі повністю освоївся?

— Так. Місто, звичайно, має свою особливу атмосферу. Глядачі на трибунах, майже зовсім поруч з полем. Їхня підтримка відчувається краще, і це значно добавляє футболістам емоційного заряду.

— Говорять, в Тернополі поле важкувате?

— Не знаю, хто таке каже. Наразі газон знаходиться у хорошому стані, жалітися гріх.

— Вітчизняні ЗМІ часто супроводжують «Ниву» невтішним словом «аутсайдер». Не зачіпає за живе?

— Мені це неприємно. Дуже хочеться залишитись у першій лізі. На мою думку, команда у кожні грі демонструє хороший футбол. Я впевнений, що все буде гаразд.

— Коли можна реально поговорити про повернення «Ниви» до вітчизняної еліти?

— Нам би спершу освоїтись у тут, а тоді вже будемо думати про завтрашній день.

— На твою гру уже звертають увагу представники більш заможних клубів. Чи бачиш себе у футболці іншого клубу?

— Цікаво хто це звертає на мене увагу? Але найближчі пів року мої думки і робота тісно пов’язані із тернопільським клубом, де я захищаю жовто-зелені кольори місцевої «Ниви».

Павло Малий. Народився 10 січня 1988 року в місті Трускавець. Зріст – 173 кг. Вага – 65 кг. Вихованець львівського футболу. Школа «Карпат». Перші тренери – Іван Павлик і Василь Леськів. Нападник. В команді «Нива» (Тернопіль) з 2008 року. Зіграв 33 матчі, забив 17 м’ячів.