Олександр Романчук: "На тренуванні з боку Мізіна я відчув, що таке підтримка, порада, людська мудрість"

Досьє. За волею долі корінний киянин Олександр Романчук (21.10.1984, зріст 176, вага 72) опинився в “Динамо” у 2003 році, перейшовши з чернігівської “Десни”. Виступав за “Динамо-2” та “Динамо-3” і першій, і в другій лігах. У вищій лізі зіграв 2 матчі. У 2005/06 році за дубль “Динамо” зіграв 22 матчі. Викликався до молодіжної збірної, де відіграв 10 матчів (у цілому на полі провів 766 хв.). Здобув путівку на молодіжний чемпіонат Європи-2006, що відбудеться у Португалії. Може грати на позиції лівого чи центрального захисника. Відзначається високою ігровою дисципліною, мобільністю і витривалістю.

До Вашої уваги інтерв‘ю з Олександром Романчуком.

– Як розгорталися події, пов’язані з Вашим переходом до “Арсеналу”?

– Я відпочивав у Єгипті. Мені зателефонували журналісти. Мовляв, що Ви знаєте про свій перехід до столичної муніципальної команди. Такий розклад в подальшій кар’єрі був цілковитою несподіванкою. Повернувшись додому, мав телефонну розмову з генеральним директором ФК “Арсенал-Київ” Сергіем Зонем. Він сказав: “Ми хочемо тебе бачити в “Арсеналі” і розраховуємо на твій професіоналізм.” Потім особисто переговорив з динамівським керівництвом, і, отримавши так би мовити благословіння, опинився тут. Все ж таки попереду молодіжний чемпіонат Європи – досвід виступів на рівні вищої ліги знадобиться. І хотілося залишитися в Києві, щоб бути на “очах” тренерського штабу молодіжки. А якщо порівнювати першу лігу, дубль і вищу лігу – це велика різниця. Тобто, це більше було спільне рішення трьох сторін.

– Вас називають одним із найперших кандидатів на місце в основі “Динамо”, може треба було почекати?

– Все, що не робиться – робиться на краще. Мені імпонує цей вислів. За Йожефа Сабо я був близький до динамівської основи. За Леоніда Буряка у складі головної команди їздив до Ялти, але, на жаль, у першій же товариській грі за дубль травмував гомілкостоп. Потім була й друга травма. І після одуження знову проторена доріжка гравця дубля. Однак ігри за молодіжку зіграли визначальну роль у моємо зрості. Для мене перехід до нової команди – це стимул, щоб повернутися в рідне “Динамо”, добре відрекомендувавши себе, проявивши в умовах високої конкуренції у вищій лізі.

– Ви кілька днів в “Арсеналі”. Як освоїлися?

– Більш-менш. Тим паче поруч досвідчений Віталій Рева, якого добре знаю, і який завжди готовий зробити корисні підказки. Той же В’ячеслав Свідерський, з яким я спілкувався і раніше. Ігоря Скобу знаю також. До того ж “Арсенал” – київська команда, чимало про неї чув, з дубля багатьох пам’ятаю з дитячо-юнацького футболу.

– Як складаються перші контакти з головним тренером?

– Я відчуваю довіру з боку Олександра Анатолійовича. Він сподівається на нас, власне, для цього і брав. Для мене справа честі допомогти “Арсеналові”, щоб не заплямувати в бруд і динаміське ім’я. Потрібно постійно вдосконалювати свою майстерність, стати на сходинку вище і добре підготуватися до молодіжного чемпіонату Європи. На збори їду з контруктивними думками. Ніхто за мною місце в основі не забронював, його треба заслужити на тренуваннях, на полі, довести, що я можу і гідний грати на найвищому рівні в українському чемпіонаті.

– На які позиції повинна претендувати команда, яку нині збирає Олександр Заваров?

– Безумовно, передостаннє місце у турнірці – не личить “Арсеналові”. Це якісь несумісні речі, що не відповідають і моїм власним амбіціям. З таким потенціалом, з такою матеріальною базою і забеспеченням, з таким класом гравців – маємо опанувати мінімум місце в десятці.

– Вас не насторожує досвід Ситника і Вороб’я, які перейшовши в оренду, в один з моментів були відраховані з команди?

– Я ніколи не борсаюся у чужих справах. Від них були тільки позитивні відгуки про колектив. Вони шукали себе в нових реаліях, а що там далі відбулося я не знаю. Звісно, якщо порівнювати мене і Сергія Мізіна – це небо і земля в плані досвіду. Однак сьогодні на тренуванні з боку Мізіна я відчув, що таке підтримка, порада, людська мудрість. Так що мікроклімат в колективі нормальний.

– Як після відпуски..? Ви готові до навантажень, до нового тренувального процесу?

– Звісно. Як і завжди після відпустки – спершу втягувальний період, пробіжки тощо. Хоча я вів активний відпочинок – бігав кроси, підтримував спортивний режим. Перший збір буде функціональним і там вже всі наберуть потрібні кондиції.

– Ви вже познайомилися з календарем матчів “Арсеналу”?

– Так. Помітив, що основних конкурентів за місце під сонцем, ми приймаємо вдома. І це, безумовно, великий плюс для того, щоб здійснити сходження у турнірці. З конкурентами треба боротися і вигравати. Тільки такі завдання стоять і ми не маємо часу на помилку. “Арсенал” не те, що зобов’язаний залишитися у вищому дивізіоні, це просто немислимо, щоб столичний клуб вилетів.