Лига Пари-Матч (Украинская Премьер-Лига)
Футбольна збірна України розширила своє галицьке представництво
26.02.2008
вторник
21:51
Віталій Федорів: "Під час матчу серед суперників нема друзів. Навіть якщо за них грає брат..."
Рейтинг публикации
Футбольна збірна України розширила своє галицьке представництво

Футбольна збірна України розширила своє галицьке представництво. До Богдана Шуста, Володимира Єзерського, Анатолія Тимощука, Дмитра Чигринського, Тараса Михалика додався уродженець Жидачева, 20-річний захисник київського "Динамо" Віталій Федорів. У синьо-жовтій формі він дебютував 6 лютого, у товариському матчі проти збірної Кіпру. Вийшов на поле за 15 хвилин до завершення того "нічийного" матчу. А кілька днів перед тим Віталій пережив ще одну приємність – у складі київського клубу здобув Кубок Першого каналу.

З новоспеченим збірником кореспонденту "Високого Замку" вдалося порозмовляти після повернення динамівців з останнього тренувального збору в іспанській Марбельї.

- Віталію, ти ще не закріпився в основі київського "Динамо", а вже "спробував пороху" збірної. Що відчував, коли одягнув футболку з українським гербом?

- Мене переповнювали особливі емоції. Подумати тільки – у 20 років зіграти за національну команду! Було надзвичайно приємно. Звичайно, переживав – щоб не підвести товаришів і тренера.

- Які напутні слова говорив тобі наставник збірної Олексій Михайличенко перед виходом на поле?

- Пам’ятаю лише, як на лаві запасних почув команду: "Переодягайся!". Що тренер казав далі, сьогодні уже не пригадую, бо відразу зосередився на грі.

- Чи складно почуватися у компанії таких зірок, як Тимощук, Шовковський, Назаренко, Воробей, Гусєв?

- На перших порах тяжко було збагнути, що став партнером футболістів, яких раніше бачив тільки по телевізору. Але за якусь мить освоївся...

- Чи не спостерігається у команді зверхності ветеранів стосовно молодих?

- На полі ми всі рівні. Рівність ця проявляється у звичайному спілкуванні. Скажімо, до Реброва звертаюся: "Серьожа", до Федорова – "Федя"...

- Не відчуваєш прохолодного ставлення до себе з боку Несмачного? Ти його конкурент...

- Про що мова? У нас з Андрієм нормальні стосунки. Сьогодні він грає, завтра – я. Які проблеми? Ми всі робимо одну справу. Всі повинні думати лише над тим, щоб успішно виступила команда.

- Чи бачить тебе в основі "Динамо" Юрій Сьомін? Чим відрізняється його манера спілкування, установок від методів Дем’яненка, Лужного, Сабо?

- З Юрієм Павловичем один на один ще не спілкувався. Під час тренувальних зборів він давав мені можливість грати, тож у мене була нагода проявити себе. А коментувати його тренерський стиль не буду – мені подобається працювати з усіма тренерами.

- У побуті ти скромна людина. А коли на полі йде з’ясування стосунків між командами – як-от сутичка під час Кубку Першого каналу в Ізраїлі, - ти "за компанію" підключаєшся?

- Ми – команда, маємо горою стояти один за одного, і цим усе сказано. Перемоги хочемо і ми, і суперник. На полі не може бути ніякого компромісу. Буває, що у когось здають нерви. Але після матчу тиснемо один одному руки – тоді всі футболісти знову друзі.

- З ким товаришуєш? Які маєш інтереси поза футболом?

- Раніше жив в одній кімнаті з Марісом Верпаковскісом, зараз – із Євгеном Хачеріді, він прийшов до нас із луцької "Волині". Товаришую з усіма динамівцями, найчастіше спілкуюся з молодими – Алієвим, Мандзюком, Допілкою. Після виснажливих ігор іноді хочеться просто полежати, подивитися телевізор, зайти в Інтернет. Якщо випадає вихідний, буває, що їдемо з хлопцями покататися на картингу.

- Клички сказали, що ніколи не вийдуть на бій один проти одного. А в тебе є бажання зіграти проти свого брата Володимира, захисника львівських "Карпат"?

- Мені вже доводилося грати проти нього...

- Уявімо, що йде вирішальна гра за звання чемпіона і тренери дають установку грати жорстко на своєму фланзі, де твоїм візаві буде брат. Ти виконуватимеш цю вказівку?

- Так.

- Якщо зустрічається твоя команда і братова – за яку з них більше вболіває мама?

- Кого підтримувала б зараз – не знаю. Але коли ми з Володею перший раз зустрічалися на полі у Львові, вона переживала за "Карпати".

- Це правда, що твого наймолодшого брата, 12-річного Ростика, який буквально марить футболом, уже "підписали" чи то "Шахтар", чи то "Динамо"?

- Я про це не знаю. Щоб стати добрим футболістом, Ростику треба багато працювати. Все в його руках.

← Нажми «Нравится» и читай нас в Фейсбуке
Оцените этот материал
Голосов 1
Источник: Іван Фаріон, газ. "Высокий замок"
www.dynamo.kiev.ua
Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев
 

© UA-Футбол 2002-2016.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
При любом использовании материалов сайта, гиперссылка на UA-Футбол обязательна.
Пишите нам: info@ua-football.com