Премьер-лига
Премьер-лига

Премьер-лига - результаты и расписание матчей, турнирная таблица, новости.

Володимир Безсонов: "Менi пророкували майбутнє Пеле"


Нещодавно уславлений захисник київського "Динамо" вiдсвяткував п'ятдесятирiчний ювiлей

Володимир Безсонов: "Менi пророкували майбутнє Пеле"


Епоха тренерського генiя Лобановського подарувала українському футболу цiлу плеяду унiверсальних футболiстiв, здатних, залежно вiд ситуацiї, зiграти на будь-якiй позицiї. У вiсiмдесятих роках таким висококласним гравцем був Володимир Безсонов. На полi вiн виконував колосальний обсяг роботи: прикривав захиснi тили своєї команди, ще й у пiвзахистi вiдпрацьовував сповна. Неодноразово суперники, якi не могли нiчого протиставити Безсонову, зганяли свою лють ударами по ногах унiверсального солдата.

Втомившись залiковувати постiйнi травми, збившись вже з їх лiку, Володимир Безсонов почепив бутси на гвiздок. Так на початку дев'яностих київське "Динамо" втратило висококласного професiонала, безкомпромiсного борця за честь клубу.

- Ноги перестали мене слухатися. - розповiдає "Експресовi" Володимир Безсонов. - Регулярнi ушкодження зробили свою чорну справу. Пiсля кожної гри доводилося по три-чотири днi вiдновлюватися. Погано ж виступати я не можу - або демонструю якiсний футбол, або не граю взагалi. У футболi найголовнiше - це рух, а повзати полем я не збирався. Вирiшив, що не робитиму iз себе клоуна. Тому пiшов тренувати молодь, передавати їй тi знання, якi акумулював упродовж насиченої кар'єри.

"В Тунiсi я став форвардом"

- Володимире Васильовичу, якими стежками ви прийшли до гри мiльйонiв? Ви ж не тiльки футбол любили, а й хокей...

- В той час ще не було iнтернету та iгрових автоматiв - кiнець шiстдесятих як-не-як. Весь свiй вiльний час, з ранку до ночi, ганяв м'яч. А взимку заливав з товаришами ковзанку i грав у хокей, який менi подобався не менше, нiж футбол. Але король спорту в Українi процвiтав. У вищiй союзнiй лiзi виступало чимало команд, тодi як хокей значно поступався популярнiстю футболу. Це зумовило мiй вибiр на користь м'яча, а не шайби. Маршрутом "Двiр-ДЮСШ-iнтернат-юнацька збiрна України-молодiжна збiрна СРСР" потрапив у київське "Динамо", за яке вболiвав ще з дитинства.

- Як вас прийняли у командi знанi динамiвськi зiрки?

- В "Динамо" я потрапив наприкiнцi 75-го року, тобто тодi, коли кияни вже здобули Кубок кубкiв та Суперкубок УЄФА. Проте жодного зверхнього ставлення до себе з боку титулованих футболiстiв я не вiдчув. Можливо, просто не дав їм приводу для цього, адже завжди викладався на сто вiдсоткiв. Майстерностi в мене тодi, як такої, ще не було, але бажання вистачало сповна. Гравцем "основи" став у 1977 роцi, коли повернувся з молодiжного чемпiонату свiту, який пройшов у Тунiсi.

- Саме там ви взяли на себе роль голеадора збiрної... Як це трапилося?

- Розпочинав цей чемпiонат на позицiї опорного пiвзахисника, але з обойми команди одночасно випала група гравцiв атакуючого плану. Хтось травмувався, а хтось перебрав жовтих карток. Довелося менi переквалiфiковуватися на форварда. (Смiється). Можу собою пишатися - неодноразово вдалося вiдзначитись забитими м'ячами. Зокрема засвiтив своє прiзвище на табло стадiону i в фiнальному поєдинку, а пiд час церемонiї нагордження президент ФIФА Жоао Авеланж сказав про мене таке: "На цього хлопчака чекає майбутнє Пеле". Так i з'явилося прiзвисько Бiлий Пеле. Хтозна, як би склалася моя кар'єра, якщо б не було радянської залiзної завiси. Ми не мали свободи руху.

- У "Динамо" ви зарекомендували себе блискучим унiверсалом...

- Неодноразово доводиться чути, мовляв, Лобановський вбив у Безсоновi великого форварда. Ми часто спiлкувалися на цю тему з Валерiєм Васильовичем i доходили спiльного висновку, що вiд такої унiверсалiзацiї я залишуся лише у виграшi. Дiючи на рiзних позицiях, починаючи вiд захисту i закiнчуючи пiвзахистом, я отримував первагу над iншими гравцями, якi прикривали тiльки свою дiлянку.

"Найважче було втримати Зiко i Марадону"

- Здобуття динамiвцями Кубка кубкiв-86 практично спiвпало з аварiєю на Чорнобилi. Пригадуєте тi днi?

- Звiсно, таке не забувається. 27-го квiтня ми приймали у Києвi "Спартак" i здолали москвичiв - 2:0. Пiсля гри Лобановський нам розповiв, що на Чорнобильськiй АЕС сталася пожежа, у якiй загинуло двi людини. Проте, за його словами, небезпека вже позаду. Нiхто з нас навiть значення цьому не надав. Але в паризькому аеропорту нас зустрiчали, наче лунатикiв, i дивувалися: "У вас там ядерний вибух, а ви ще живi?" Ми тодi не знали таких страшних слiв, як "лiквiдацiя", "радiацiя". Лише пiсля поєдинку з "Атлетико" (кияни перемогли з рахунком 3:0 - Авт.) дiзналися всю правду про Чорнобиль.

- Ви входите до славетної когорти капiтанiв київського "Динамо". Наскiльки велика вiдповiдальнiсть лягає на плечi лiдера команди?

- Тягар не просто великий - вiн гiгантський! Перед "Динамо" стояли i, переконаний, будуть стояти завжди тiльки найвищi завдання. Яким би не був турнiр - цiль єдина - перемога. Тож своїм прикладом, феноменальною грою та самовiддачею капiтан має "завести" партнерiв i разом з ними прямувати до мети. Можливо здамся нескромним, але менi це вдавалося непогано.

- Ви провели у фiнальних частинах Кубка свiту десять матчiв. Окрiм Олега Блохiна нiхто з радянських футболiстiв не змiг досягти такого показника. Який з поєдинкiв вам найдужче вкарбувався у пам'ять?

- Кожен матч був по-своєму особливим. Поєдинок з Угорщиною у 86-му, коли ми перемогли 6:0, сподобався великою результативнiстю. На цьому ж чемпiонатi вiдбувся i найдраматичнiший матч. Проти бельгiйцiв нас засудив арбiтр, тож збiрна змушена була пакувати валiзи. Зрештою, представники Фемiди нiколи не вiдзначалися лояльнiстю до радянських футболiстiв.

- На чемпiонатi Європи-88 ви вдовольнилися другим мiсцем...

- I це велике досягнення, на мiй погляд. Потрапивши у фiнал ми вже здiйснили подвиг. Двiчi обiграти Голландiю упродовж одного турнiру практично неможливо. Свiй лiмiт ми вичерпали, коли завдали "помаранчевим" поразки у групi. Перед фiналом голландцi перебудувалися i нам було зовсiм непросто їм протистояти. А такий гол, який ван Бастен провiв у ворота Дасаєва, трапляється раз на столiття.

- Хто з форвардiв завдав вам найбiльше клопоту?

- Пригадую, у 80-му роцi збiрна Союзу помiрялася силами у товариському поєдинку з бразильцями. Матч вiдбувся в рамках святкування п'ятдесятирiчного ювiлею легендарної арени "Маракана". Я, наче тiнь, ходив по п'ятах Зiко i все-таки важко було з ним дати собi раду. Марадона також не подарунок. Розумiєте, однакових форвардiв не буває, тому доводилося на кожного налаштовуватися по-iншому. Намагався докладати максимум сил, аби вони також зi мною рахувалися.

- Закiнчивши кар'єру ви одразу ж перейшли на тренерську ниву...

- Жодних комплексiв не вiдчуваю. В мене були дуже хорошi вчителi - Лобановський, Бєсков, Симонян, Ахалкацi. Кожен з них сповiдував власну футбольну та життєву фiлософiю. Чимало я перейняв знань, проте треба тепер зумiти втiлити їх у своїй дiяльностi. У якiй би командi не працював - всюди почуваю себе вельми комфортно. Головне - любити свою справу i розумно до неї пiдходити.

"У подарунок - ноутбук"

- Маєте знамениту, красиву i талановиту доньку. Майбутнi зятi, напевно, вже стукають вам у дверi...

- А це не менi, а їй стукають! (Смiється). Кого собi вибере до пари, того вибере. Ми з мамою перечити не будемо. Стосовно її спортивного таланту, то, безумовно, вона вся в батька. Якщо розпочне якусь справу, обов'язково її доведе до кiнця.

- Як часто збираєтеся разом усiєю сiм'єю?

- Надзвичайно рiдко. Ось нещодавно вдалося вирватись з Харкова до Києва тiльки на один день. Та й то тiльки тому, що в Домi футболу збиралися усi тренери команд вищої лiги на чергову сесiю. А що таке один лиш день? Наступного ранку, на власний День народження, взяв курс на Харкiв. Сумно...

- Якi подарунки отримав Володимир Безсонов?

- Приємно здивував футбольний клуб "Харкiв", який спрезентував менi новенький ноутбук. Тiльки-но з'явиться вiльна хвилинка, хочу зiбрати родичiв та друзiв на святковий вечiр, щоб згадати славне минуле i поспiлкуватися про сьогодення. Щоправда, важкувато буде всiм приїхати, адже Блохiн, Баль та Кузнєцов у Москвi, Протасов - у Днiпропетровську. Незважаючи на вiдстань, вони мене не забувають - привiтали геть усi, хоч i в телефонному режимi.

Оцените этот материал:
Источник:
Олег Бабій, газета "Експрес"
Комментарии
Войдите, чтобы оставлять комментарии. Войти

Новости Футбола

Лучшие букмекеры

Букмекер
Бонус