Роман Єременко: "Ліга чемпіонів — це щось надзвичайне!"

Роман Єременко став першим представником Фінляндії у складі «Динамо». І хоч Романові лише 21 рік, він приїхав до Києва із досвідом виступів у чемпіонаті Італії. Молодий фінн практично одразу став гравцем основного складу і вперше в житті зіграв у Лізі чемпіонів. Про враження від насиченої подіями минулої осені ми і поговорили.

- Романе, що тебе найбільше вразило за час перебування у «Динамо»?

- Найбільші враження звісно, залишились від матчів Ліги чемпіонів. Я приєднався до команди вже впродовж сезону, тому було не так просто одразу адаптуватися в колективі. Добре, що не було мовного бар’єру і я міг одразу вільно спілкуватися з усіма футболістами та тренерами. Втім, інших труднощів, пов’язаних із перебуванням в новій команді, вдалося уникнути, оскільки я звик долати труднощі, які виникають на моєму шляху. Тож досить скоро після переходу до «Динамо» я мав можливість зосередитися виключно на футболі.

- А хто більше за всіх допомагав тобі в перші дні перебування в команді?

- Не хотів би когось виокремлювати. В принципі, всі хлопці добре мене прийняли, доволі швидко вдалося потоваришувати з усіма. Більше за інших же спілкуюся із Стасом Богушем, який прийшов до команди практично одночасно зі мною, а також із Миколою Морозюком.

- Останнім часом ти грав в одній з найсильніших ліг світу — італійській серії «А». Наскільки легко тобі було пристосуватися до виступів у чемпіонаті України?

- Легко не буває ніколи — ані в Італії, ані в Україні. Більше того, всю першу половину сезону я провів на незвичній для себе позиції флангового півзахисника. Втім, практика не проходить дарма, і тепер я доволі комфортно почуваю себе як на фланзі, так і на «рідній» позиції в центрі поля.

- Чи були у тебе варіанти продовжити кар’єру в Італії?

- Я міг залишитися в «Удинезе», але в такому разі зіткнувся б із великою конкуренцією збоку досвідченіших футболістів. Не важко здогадатися, кому б віддавалася перевага в такому випадку… Також були варіанти продовження кар’єри в інших клубах, але до конкретних пропозицій справа не дійшла. Пропозиція від «Динамо» виявилася своєчасною, і я згодився грати в Україні.

- За підсумками першої частини сезону «Динамо» впевнено йде на першому місці у чемпіонаті України. За рахунок чого вдалося достатньо рівно пройти цю дистанцію? Все ж таки, команда брала участь у трьох турнірах і, напевно, накопичилася певна втома…

- Гадаю, що причиною стала гра високої якості, яку демонструвало «Динамо» впродовж першої половини сезону. Незважаючи на проблеми, які виникали по ходу сезону, в кожному матчі ми прагнули досягати позитивного результату. Кожен футболіст знав своє завдання на полі, в чому, я вважаю, велика заслуга тренерського штабу на чолі з Юрієм Сьоміним.

- Ти сказав, що найяскравіші враження в тебе пов’язані з дебютом у Лізі чемпіонів. Що ти відчував коли вперше вийшов на поле в матчі такого рівня?

- Звичайно, мене переповнювали божевільні емоції, адже до цього я міг спостерігати за поєдинками Ліги чемпіонів лише по телевізору. Слухаючи гімн, який передує старту поєдинку, підступала грудка до горла. Ще рік тому я міг тільки мріяти про те, щоб зіграти в цьому турнірі. Можна сказати, із «Динамо» моя мрія здійснилася (посміхається). І, звичайно ж, на все життя запам’ятається м’яч, який я забив у ворота «Фенербахче» в останньому турі.

- Як вважаєш, чи могло «Динамо» розраховувати на кращий результат, ніж третє місце у доволі непростій групі?

- Можна говорити про допущені помилки, але, на жаль, виправити їх ми вже не в змозі. Звичайно, прикро було пропускати м’ячі на останніх хвилинах, особливо в домашніх матчах, але на своїх помилках, як говориться, і вчитися легше. Єдине, із чим не можна не погодитися, — це той факт, що ми ні в чому не поступалися ані «Арсеналу», ані «Порту», які в результаті вийшли переможцями у нашій групі.

- Чи можеш назвати найкращий матч команди за першу половину сезону?

- Восени ми провели достатньо хороших матчів, але важко виділити якийсь один. Найкращі свої матчі ми провели в Лізі чемпіонів — вдома з «Арсеналом» та «Фенербахче», а також із «Порту» на виїзді. Саме тому вдвічі прикро, що задача виходу до і/8 фіналу залишилась невирішеною.

- В 1/16 фіналу Кубка УЄФА «Динамо» доведеться зустрітися з одним із лідерів іспанського чемпіонату — «Валенсією». Які очікування перед цим поєдинком?

- Думаю, що це буде гра двох рівних за силою команд. Дуже важливо підійти до матчів із «Валенсією» в хорошій фізичній формі. Чемпіонат Іспанії зараз триває, тому без ігрової практики суперник не залишиться. Нам же необхідно добре попрацювати на зборах, які передуватимуть поєдинкам Кубка УЄФА. Звичайно ж, налаштовуємося виключно на позитивний результат, інакше не варто навіть виходити на поле.

- Збірна Фінляндії потрапила до непростої відбірної групи до Кубка світу. Чи залишаються у твоєї національної команди шанси потрапити на світовий фінал?

- На нас чекають дуже складні матчі із Росією та Німеччиною. Навіть не знаю, хто з них сильніший. Якщо судити по перших матчах, мені більше сподобалися росіяни. Неприємностей може завдати й збірна Уельсу. Проте, гадаю, в нас ще залишаються шанси пробитися до фінальної частини Кубка світу, але легко не буде — це очевидно.

- Твій контракт із «Динамо» розрахований до літа 2009 року. Хочеш залишитися в Києві або шукатимеш шляхи продовження кар’єри за кордоном?

- На даний момент мене все влаштовує в Києві - як у професійному плані, так і в побутовому. Якщо керівництву «Динамо» вдасться домовитися з «Удинезе» щодо мого переходу, я з радістю продовжу виступати в Києві.

- Твій старший брат, Олексій, виступає у Росії. Чи велика вірогідність побачити сімейний дует Єременків у київському «Динамо»?

- Я абсолютно не проти такого розвитку подій (посміхається). Але в даному випадку не все залежить від мене, і нав’язувати кому-небудь свою думку я також не буду. Якщо тренери будуть вважати, що Олексій зможе підсилити нашу команду, я був би радий грати в одній команді з братом.