Ігор Гамула: "Хлопчиками для биття ми точно не станемо"

На початку минулого тижня, точніше у вівторок, до табору ужгородського «Закарпаття» приєднався головний тренер колективу Ігор Гамула. Не дивуйтесь тому, що коуч пропустив чотири дні зборів своєї команди: Ігор Васильович щойно завершив черговий етап навчання на тренерську ліцензію «pro». Саме про ази науки, зокрема стажування у «Рубіні» Курбана Бердиєва і «Локомотиві» Юрія Сьоміна, а також про підготовку до сезону «Закарпаття» розмовлятимемо далі.

Ігоре Васильовичу, старт тренувальних зборів колектив провів без вас…

— Моя відсутність була вимушеною: хочу отримати тренерську ліцензію категорії «pro», і саме теперішньої зимової паузи довелося вкотре продовжувати навчання. Ще 15 грудня, майже відразу після завершення виступів команди у 2009 році, приїхав у Москву, де упродовж кількох днів проходили теоретичні заняття. А вже 9 січня поїхав у Туреччину на стажування у футбольних клубах російської прем’єр-ліги — чемпіона «Рубіна» з Казані та московського «Локомотива», які там перебували на зборах.

Певно, у читачів виникне логічне запитання — чому ліцензію найвищої категорії Ігор Гамула здобуває не в Україні, а сусідній Росії?

— Вважаю, що навчання тренерській майстерності у наших сусідів на щабель якісніше, ніж удома: кількістю українці вже перенаситили свій футбольний ринок фахівцями з ліцензією «pro», однак це не означає, що стан справ у футболі, зокрема підготовці команд, суттєво пішов вперед.

Аби мені отримати відповідний диплом доведеться посилено займатися аж півтора роки. Останній етап проходитиме у травні 2010-го, а вже у листопаді вручатимуть диплом.

Якою інформацією ви збагатилися на стажуванні у провідних колективах Росії?

— Я давно не відвідував великі клуби прем’єр-ліги: востаннє мій зв’язок з північним сусідом прослідковується ще 2003 року, коли працював у новоросійському «Чорноморці», далі тренував у Латвії, зараз, ось, приїхав на Закарпаття і вже тепер, відверто, здивувався побаченому — російський футбол пішов далеко вперед не тільки зважаючи на результати команд у єврокубках, а й організаційному плані. А це, повір, дуже важливий аргумент.

Що насамперед радили вам визнані футбольні авторитети наставник «Рубіна» Курбан Бердиєв і коуч «Локомотива» Юрій Сьомін?

— Обидвоє — мої давні друзі, тож обділений увагою не був: дискутували чимало. Так, колектив Курбана Бердиєва вийшов на сорокаденний цикл підготовки до сезону (уже 16 лютого «Рубін» гратиме матч Ліги Європи), а це ідентично нашій ситуації. Паралелі, безперечно, проводив, і підмітив багато нюансів. Та не тільки розмовами із Сьоміним і Бердиєвим було насичене стажування: цікаві погляди довелось почути від наукових груп «Локомотива» і «Рубіна», їхніх фахівців із фізичної підготовки.

Чи доцільно порівнювати «Закарпаття» із, скажімо, «Рубіном»?

— Та ні, як сказали б боксери — ми у різних вагових категоріях. Казанці — це клуб, який цілком стоїть на рейках європейського підходу стосовно організації. У них, приміром, на пересічному тренуванні за 21 футболістом наглядають 15 фахівців! Серед них побачите і тренерів, і лікарів, і співробітників наукової групи, які детально аналізують кожний порух гравця. І тепер я справді зрозумів як їм минулої осені вдалося на виїзді перемогти «Барселону», а на завершення групового етапу Ліги чемпіонів удома зіграти унічию із славетними каталонцями: феноменальний прорахунок різноманітних ситуацій! І цьому заслуга не лише головного тренера, а більше дюжини інших фахівців

Ігоре Васильовичу, чи правильно вас порозумів — після вояжу у Туреччину наставника ужгородців чекатимемо покращення гри закарпатського колективу?

— Якби усе залежало лиш від моїх знань, то, звісно, так. Та зміни будуть. Найперше у спортивному житті футболістів — багато що буде по-новому під час тренувального процесу. Детальніше? Скажу лиш, що акцентуватимемо увагу на технічному і тактичному виконанні поставлено завдання.

Вівторок виявився для вас першим робочим днем на посаді головного тренера у 2010 році. Який настрій панує у команді?

— Насправді настрій створюю я — перше ж тренування, за яким спостерігав, пройшло на відмінно. Усі налаштовані на серйозну роботу. Встиг і попередити хлопців: ніхто не збирається знижувати вимоги. Приємно, що мене зрозуміли усі.

Які пріоритети виділяєте під час тренувальних зборів?

— Для мене найголовнішим завданням є оптимальна підготовка колективу до першого матчу року із донецьким «Металургом».

А часу, що залишився до 27 лютого — дати проведення першої зустрічі 2010 року — вистачить?

— Я вважаю, що приблизно сорокаденний термін на підготовку, за яким ми нині живемо — суто європейський підхід. Пам’ятаю, раніше навіть три місяці готувалися. А користі? Футболісти по двічі набирали форму і стільки ж її втрачали.

В Ужгороді найперше працюватимемо над фізичною підготовкою, у Туреччині на нас чекатиме 4 спаринги (із хорватським «Вартексом», російськими «Томью» і «Сатурном» та азербайджанським «Нефтчі». — Авт.), в Угорщині попрацюємо над суто ігровими компонентами — розіграшами стандартів, переходів від оборони в атаку тощо.

Ігоре Васильовичу, певно, про конкретні прізвища потенційних поповнювачів говорити ще зарано. Та стосовно позиційного укріплення, привідкрийте завісу, яка ж ланка потребує найбільшої уваги?

— Не відкрию Америки, що будь-яких тренер завжди прагнутиме підсилити свою команду. Я також не виняток: хочу покращити гру колективу. Нашим головним завданням, однозначно, є збереження кістяка команди. Бо дуже важко щопівроку будувати нове поєднання гравців на полі. Хоча й без втрат у нас не обійшлося — залишив Ужгород півзахисник Павло Ксьонз, не побачите Ігоря Шопіна, на початку тижня наміри залишити команду озвучив напівоборонець Іван Козоріз, не приїде форвард Ігор Тимченко.

Зізнаюся, з усіх вже озвучених втрат найбільше шкодував за останнім…

— Погоджуся. До нас цей форвард приїхав у не найкращих кондиціях, що пов’язано з нещодавно перенесеною травмою. У таборі «Закарпаття» відновився, наприкінці сезону радував результативністю, а далі подався у полтавську «Ворсклу». Зрозуміти хлопця можна, в принципі як і Ксьонза, — нікому не хочеться плентатися у хвості. Інша справа, чому ж ніхто з них не згадує, що турнірний результат це і, свого роду, дзеркало роботи футболістів.

Аби втримати кадровий дисбаланс, активно підшуковуємо нові кандидатури для підсилення. Практично наш — Мірко Райчевіч з одеського «Чорноморця». Вбачаю у цьому півзахиснику потенційного лідера на полі. Наразі на оглядинах і литовець і серби і бразилець. Хто ж, врешті, гратиме за «Закарпаття» уболівальники дізнаються згодом.

Чого очікує Ігор Гамула від нового 2010 року?

— Усі мої цьогорічні плани пов’язані найперше з футболом. Хочу залишитися з командою в українській прем’єр-лізі.

Наскільки складним вам видається це завдання?

— На зимових канікулах багато часу провів над аналізом виступів своєї команди у першій частині чемпіонату. Як мінімум п’ять очок ми не дорахувалися. Із ними ми почувалися б значно комфортніше. Погодишся, чи не так?

Тепер буде дуже складно, проте хлопчиками для биття ми точно не станемо: зі свого боку зроблю все, аби кожного матчу команда виходила на поле як востаннє в житті, і віддавати залікові бали нікому не збираємось…