Ігор Худоб’як: "Атмосфера в роздягальні – як після поразки"

Незважаючи на забитий уже в компенсований час гол, який дозволив врятувати нічию, гравці «Карпат» поле стадіону «Україна» в суботу залишали далеко не в найкращому настрої – нічия в домашній зустрічі з «Арсеналом» аж ніяк не входила у їхні плани. Проте, один з лідерів «зелено-білих» – Ігор Худоб’як – знайшов у собі моральні сили поспілкуватися з кореспондентом Інформаційного центру ФК «Карпати».

– Коли Андрій Ткачук забив третій гол і зрівняв рахунок, ми раділи, – розповідає 16-й номер «Карпат». – Але вже одразу з фінальним свистком я та, зрештою, думаю, й всі мої партнери відчули розчарування. Адже ми виходили на поле виключно з думкою про перемогу. Тому по завершенні матчу в роздягальні атмосфера була, немов після програшу. Ми не мали права втрачати очки.

– Але ж «Карпати» зрівняли рахунок на останніх секундах. І ти все одно вважаєш, що команда не придбала очко, а навпаки, втратила два?

– Я маю на увазі, що ми з огляду на завдання, які стоять перед нами, і на наше турнірне становище, повині були в «Арсенала» обов’язково вигравати. Але коли говорити про гру, то, швидше за все, саме нічия є справедливим підсумком матчу. Треба бути об’єктивним – суперник грав дуже добре і моментами навіть нас перегравав.

– Що завадило «Карпатам» перемогти?

– Думаю, нам не вдалося зіграти у свою гру. Маю на увазі той футбол, який ми показали в іграх з «Металістом» та «Зорею». В першу чергу нам треба було сьогодні опустити м’яч на землю. А так, ми не мали переваги у контролі над м’ячем, а тому провели мало хороших комбінацій. До певної міри на заваді стали й погодні умови. Щоправда, не можу сказати, що було слизько – шипи ми підібрали відповідно до газону, тому на ногах стояли твердо. А от з м’ячем, маю на увазі червоним, виникли деякі проблеми.

– Невже настільки незвично грати м’ячем червоного кольору?

– Це не головне – до кольору ми адаптувалися швидко. Справа в іншому – в мене склалося враження, що червоні м’ячі були покриті якоюсь спеціальною плівкою. І вона на снігу додавала м’ячу додаткове прискорення. Приймати, обробляти і взагалі працювати з м’ячем було якось незвично. Не знаю, що з цього приводу скажуть решта гравців, але мені було якось некомфортно, коли поміняли м’ячі.

– А помилки арбітра на дії команди не вплинули?

– Про те, що Кожанов забив «чистий» гол, ми дізналися вже по завершенні матчу – на полі ж повтор не побачиш. Тому той епізод у процесі самого матчу ми сприйняли, як звичайний робочий момент: суддя гол відмінив – граємо далі. А от коли арбітр призначив штрафний, з якого Шацьких забив третій гол, то мене особисто той епізод добряче рознервував і я був дуже злий на суддю. Адже я чудово бачив, що Туба (Неманья Тубіч – Авт.) правила не порушував. Тому коли Шацьких забив, було дуже образливо.

– Коли стало 2:3, вірив у перемогу?

– Щойно Шацьких забив, я подивився на табло і подумав, що час, принаймні відігратися, у нас ще є. Знаєте, дуже не хотілося програвати на своєму полі, а значить, треба грати до кінця. Тому добре, що встигли таки зрівняти рахунок. Так, по завершенні матчу настрій був, немов після поразки. Але це на суто емоційному рівні. А з точки зору здорового глузду і з позиції місця у турнірній таблиці – нічия, хто б що не казав, значно краще поразки.