Лига Пари-Матч (Украинская Премьер-Лига)
17.03.2011
четверг
22:57
Микола Медін: "Дайте Рамосу трохи часу!"
Рейтинг публикации

У новому футбольному році до дніпропетровського “Дніпра” прикута особлива увага. Все ж таки гучне реноме іспанського наставника дніпрян, а також солідне кадрове поповнення спонукають сприймати цю команду як ймовірного претендента на путівку до Ліги чемпіонів. Щоправда, перша офіційна перемога Хуанде Рамоса на тренерському містку “Дніпра” десь забарилася. Команда двічі зіграла унічию, втрачаючи три пункти на останніх хвилинах.

Напередодні центрального поєдинку 22 туру між “Дніпром” та “Динамо”, кореспондент сайту “Футбол 24” поспілкувався зі знаменитим кіпером дніпропетровського клубу Миколою Медіним, який зараз тренує молодих воротарів команди. Наш співрозмовник поділився очікуваннями від цього матчу, розповів про методи роботи Хуанде Рамоса, а також пригадав роки своєї “бойової” слави.

- Миколо Олександровичу, яку гру сподіваєтеся побачити на полі “Дніпра Арени”?

- Очікую, насамперед, безкомпромісного футболу. Зараз “Дніпро” є абсолютно новою командою, яка потихеньку додає обертів. Звичайно, ще не все вдається, але прогрес очевидний. Важливо, із яким настроєм повернеться "Динамо" із Манчестера. Попри все, сподіваюся на яскравий атакувальний футбол.

- Цікаво, у якому психологічному стані перебувають дніпряни, адже в останніх двох поєдинках перемога буквально вислизала із рук...

- По-перше, завжди цікаво грати проти сильних суперників, тож настрій у хлопців буде бойовим. По-друге, поєдинок відбудеться у рідних стінах, на очах десятків тисяч дніпропетровських вболівальників. По-третє, хочеться реабілітуватися за дві попередні невдачі. Ось вам аргументи на користь “Дніпра”.

- Дехто із футболістів “Дніпра” декларує прагнення зіграти в наступному сезоні у Лізі чемпіонів. Чи співпадають ці бажання із можливостями команди?

- Поганий той солдат, який не мріє стати генералом (Сміється). Звичайно, і гравці, і тренери, і вболівальники хочуть потрапити у Лігу чемпіонів. Клуб робить для цього усе можливе. От навіть спеціаліста надзвичайно високого рівня запросили на тренерський місток. «Дніпро» давно не досягав хороших результатів, у Лізі Європи провалився. Тож усі надії - на Хуанде Рамоса, який покликаний вивести команду на новий якісний рівень. Для цього потрібно трохи часу.

- Ви кажете про час. А як бути із Кубком України? Чи реально вже зараз узяти цей трофей?

- У нашому житті можливе усе. Футбол – це такий вид спорту, який славиться своєю непередбачуваністю. Перед грою шанси розподіляються навпіл.

- Ви грали за “Дніпро” у ті часи, коли склад команди практично на сто відсотків був українським. Чи до вподоби вам теперішня легіонеризація “Дніпра”?

- Усе залежить від колективу, від мікроклімату у ньому. Немає значення - багато легіонерів у команді, чи мало. Якщо їм вдалося влитись у колектив, якщо вони живуть командним духом, усе це йде на благо. Тож нічого кримінального у запрошенні легіонерів немає. Хотілося б, звичайно, бачити в основі якомога більше українських футболістів, які б ні в чому не поступалися іноземцям. Але підбір кадрів – це прерогатива головного тренера.

- Як, до слова, можете оцінити рівень новачків команди?

- Усі без винятку футболісти мають хорошу кваліфікацію. Це стало помітно одразу ж із перших тренувань. Будується нова команда, і всі побажання Рамоса намагаються втілити в життя. Для цього потрібно трохи часу і терпіння.

- А чи є у “дублі”, з яким ви працюєте, молоді таланти, що здатні “вистрелити” вже найближчим часом?

- Тут багато хороших хлопців. Той же Євген Бохашвілі, Ігор Варцаба, Руслан Бабенко та чимало інших. Я не беруся стверджувати, що вони почнуть давати результат одразу ж із першої гри. Знову ж таки потрібен час. У “дублі” вони потихеньку вбирають у себе ті вимоги, які існують у першій команді. Вірю, що час цих юнаків ще настане. А “дубль” якраз створений для того, щоб пришвидшити їх прогрес.

- Чи були у вас бесіди із Рамосом? Адже він, напевно, цікавиться тим, які таланти грають за молодіжну команду...

- В основному із Рамосом спілкується Дмитро Михайленко. Я ж відповідаю лише за підготовку молодих воротарів.

- Тобто ви жодного разу не розмовляли?

- Це трапилося лише одного разу, коли іспанець тільки-но очолив "Дніпро". Більше жодних контактів між нами не було.

- Що можете сказати про його методи роботи?

- Іспанець робить ставку на тактичну побудову гри. Щодо фізичної підготовки, то, як би вам правильно сформулювати, у кожного свій погляд з цього приводу. Є певні нюанси, про які б не хотілося говорити назагал. Кожен тренер усе бачить по-своєму і думає по-своєму. Якщо це дасть результат, отже він все зробив правильно.

- Ходять чутки, що цей тренер полюбляє зачиняти футболістів на базі...

- Якщо за графіком - дворазові тренування, то Рамос справді нікого не відпускає, адже футболісти повинні відпочивати. Якщо ж це одноразове тренування, хлопці приїжджають за дві години до гри і готуються до роботи. Якоїсь новизни я в цьому не бачу. Хіба що порядки дещо інші і харчування...

- Годі про Рамоса, поговорімо про вас. Чи адаптувалися ви на тренерській посаді? Ще не забулись ті часи, коли Микола Медін творив дива у воротах...

- Перехід від ігрової кар’єри до тренерської відбувся дуже швидко. Вдалося блискавично перемкнутись на нову роботу, якій віддаю усього себе. Із цим проблем немає.

- А як щодо сольної кар'єри?

- Такої мети я перед собою не ставлю. Мені більше до душі виховання молодих воротарів. Попрацював в головній команді, зрозумів, що можу із цим впоратися. Є позитивні результати, а це головне.

- Бачимо, що у великий футбол повернувся 41-річний Єнс Леманн. Вам лише 38. Можливо, ще зважитеся на такий крок?

- Ні, це нереально. Вважаю, що потрібно вміти вчасно піти, а якщо вже грати, то лише у класній команді, яка ставить перед собою високу мету. У мене цього не трапилося, тому я перемкнувся на тренерську діяльність. Найголовніше – у мене є відчуття, що перебуваю на своєму місці і усе роблю правильно.

- Що вам насамперед пригадується зі своєї яскравої кар’єри?

- Мені фартило зі самого початку. До "Дніпра" потрапив у 1988 році, коли тут виступали одні лиш зірки - Таран, Лютий, Тищенко, Городов, Краковський... Тобто уся плеяда, яка стала чемпіоном СРСР і здобула Кубок. Із дублюючим складом переміг в останній першості Союзу. Потім відбувся перехід із “дубля” в основну команду, яку тренував Микола Павлов, і яку всі прозвали "дитячим садком".

Етапи у кар’єрі були дуже цікавими. Чого лише варта праця під орудою першого іноземного фахівця Бернда Штанге! Хіба що травми бажано викреслити із цього списку. О, ще аренда в "Уралані" пригадується, коли ми під орудою Павла Яковенка вийшли у російську вищу лігу. А ще варто згадати єврокубки із "Дніпром", повернення Кучеревського, ну й прощальний матч (Сміється). Усе, як на долоні. Мені пощастило в житті на хороших наставників. До вищезгаданих фахівців варто додати Леоніда Колтуна, який відкрив для мене голкіперську науку.

- Ви тричі грали у фіналах Кубка України, і кожного разу зазнавали поразки. Гірко від того?

- Так, особливо прикро за перший програний фінал у 1995 році, коли “Дніпро” поступився донецькому "Шахтареві" у серії одинадцятиметрових. На останній хвилині додатково часу мене замінили. Якраз перед серією пенальті. За кілька днів до фіналу ми грали у Тернополі чи Миколаєві, вже не пам’ятаю, і я на останніх хвилинах зумів парирувати пенальті. Крім того, увесь тиждень мені снилося, що зіграємо зі “Шахтарем” у цю лотерею...

- Тобто, якщо б вас не замінили на Сироту, ви б здобули для Дніпропетровська Кубок?

- Думаю, що мої сни мали б усі шанси здійснитися (Сміється).

- А зараз граєте у футбол?

- О, баталії в нас киплять ще ті! Регулярно збираємося на гру з гендиректором Андрієм Стеценком, тренерським корпусом, масажистами, пресою, деякими вболівальниками…У ворота вже не стаю. Граю лише в полі, і навіть забиваю голи. Хто ж це робитиме, як не я? (Сміється).

- То, можливо, ви не те амплуа обрали на зорі кар'єри?

- У юності часто грав у полі, але потім спробував себе у воротах, і прикипів до них. Не шкодую про цей вибір.

- Знаю, що ви запеклий рибалка. Як успіхи?

-Тепер для цього хобі дещо бракувало часу - тривали виснажливі збори. Та й не люблю я зимову риболовлю. Чекаю, коли потепліє. При Безсонові на базі почистили ставок, і запустили туди не лише різноманітну рибу, але й раків. Поки що ловити не дозволяється нікому, мальок підростає. Щодо успіхів, то навіть не знаю, яким був рекордний розмір у мого трофею. Що спіймав, те приніс додому.

- Ваша дружина займалася фігурним катанням. А доньки перейняли від батьків пристрасть до спорту?

- Старшій доньці двадцять років, молодшій - десять. Вони також займаються фігурним катанням. Але роблять це з метою задоволення, активного відпочинку. Мають професіональні ковзани, мама допомагає їм порадами. Навідуються до ковзанки регулярно, а я за цим лише спостерігаю.

← Нажми «Нравится» и читай нас в Фейсбуке
Оцените этот материал
Голосов 1
Источник: Олесь Білий, football.24tv.ua
Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев
 

© UA-Футбол 2002-2016.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
При любом использовании материалов сайта, гиперссылка на UA-Футбол обязательна.
Пишите нам: info@ua-football.com