Лига Пари-Матч (Украинская Премьер-Лига)
09.02.2012
четверг
11:18
Даніло Авелар: "Треба ще працювати з лікарями, а не з м’ячем"
Рейтинг публикации

Дві великі валізи і ще одна менша. Усі речі дбайливо спаковані мамою. Щоб синові було комфортніше, між іншим в валізі лежать пакети бразильської квасолі та спеції до барбекю. Без них не може уявити життя жоден бразилець. Зрештою, бразильці не мислять свого існування і без теплого сонця, але іноді доводиться мати справу і з морозами. Як-от Даніло Авелар – ще вчора він милувався рідними краєвидами, а вже зараз ошелешено стоїть у львівському аеропорту і мерзне...

– Починати розмову про погоду якось несолідно, але зараз можна зробити виняток...

– Це катастрофа! Це просто дико і нереально. Зараз в Бразилії плюс тридцять. Сонечко, тепло. А тут скільки? Мінус 25? Я в шоці... Думаю, щонайменше, знадобиться тиждень, аби звикнути до такої погоди. Останні чотири місяці я провів в Бразилії, тому мушу насамперед психологічно змиритися з погодою за вікном. Це буде непросто, але все ж я приїхав і готовий до роботи.

– Здається, минулого року також не було тепло, коли «Карпати» закінчували сезон матчами в Лізі Європи.

– Все одно це не до порівняння. Скільки було в Дортмунді, коли ми грали проти «Боруссії»? Здається, -15. Але справа тут в іншому. Тоді я грав, був на ходу і потрохи звикав до такої погоди. А зараз що? Різниця температур становить 55 градусів. Я ще ніколи не відчував на собі такий холод. Страшно надвір вийти (сміється).

– Які в тебе плани на найближче майбутнє?

– Матиму розмову з клубною адміністрацією та лікарями. Вони введуть мене в курс справ і скажуть, що я маю робити. Думаю, ще трохи попрацюємо над моїм коліном, долікуємо його. Я вже хочу якомога швидше почати повноцінні тренування і грати. Зараз це те, чого я прагну.

– Розкажи про бразильську реабілітацію?

– Чотири місяці я був в Сан-Пауло, у клубі «Корінтіанс». Зі мною працювали кращі фізіо-терапевти світу – вони допомагали Роналдо, Кака та іншим бразильським зіркам. Щодня я проходив курси терапії, багато рухався. І невдовзі почав відчувати, що мені стає краще.

– Як ти зараз почуваєшся?

– Коли мені зробили операцію, німецькі лікарі сказали, що після хірургічного втручання про футбол треба забути на 5-6 місяців. Зараз після операції пройшло 4 місяці та один тиждень. Це означає, що вже невдовзі, може за місяць, якщо все буде добре, я зможу працювати в загальній групі. Можу сказати, що зараз я готовий на 80%. Але розумію, що мені треба ще трохи працювати з лікарями, а не з м’ячем. Я готовий на це піти, бо дуже хочу грати.

– У «Карпатах» ти грав зліва в обороні і в центрі поля. Зараз ці місця, можна сказати, зайняті...

– Мені байдуже. Я просто хочу грати, і позиція для мене значення не має. Так багато хто говорить, але я справді зможу зіграти і справа в обороні, і на фланзі атаки. Готовий грати там, де скаже мені головний тренер, і забути, що мої улюблені місця зліва та в центрі.

– Можливо, тобі не буде дуже приємно відповідати на це питання, але все ж, після стількох місяців ти зрозумів, як травмувався?

– Трохи смішно, але до останнього часу я не бачив відео, на якому отримую травму. Я не хотів його дивитися. Чому? Мабуть, боявся. Навіть думати про це боявся. І от нещодавно мій батько каже: «Подивися це відео». Я відмовлявся, але він мене переконав. Правда, і після цього я не зрозумів, що ж відбулося. Я біг, за мною був захисник, і от я вже впав. Після цього виставив відео в фейс-бук, а коли його переглянули мої друзі, то сказали, що на легке вечірнє кіно воно явно не тягне. Взагалі, в душі відбувається щось незрозуміле, коли ти бачиш, як отримуєш найважчу травму в своєму житті. Тобі треба зрозуміти, що мінімум на півроку зупиняється твоє футбольне життя. Але це все вже в минулому. Я забув усе погане і зараз щасливий, що перебуваю в своїй команді. Бо в Бразилії я працював тільки в залі, не доторкався до м’яча. Тут, я сподіваюся, у мене буде більше можливостей.

– Що ти знаєш про останні зміни в команді?

– Та все знаю... Єдине, не завжди мав можливість переглядати матчі в прямому ефірі. Але згодом усе переглядав і після ігор спілкувався з Еріком та Батістою. Вони проводили для мене детальний аналіз матчів чи розповідали про останні новини.

– Батіста – зрозуміло. А як ти з Еріком познайомився. Ви ж, здається, в «Карпатах» ще не перетиналися...

– Взагалі-то перетиналися. Було це рік тому, коли я збирався їхати в «Шальке». Якраз тоді в «Карпати» приїхав Ерік і був тут п’ять днів. Так ми і познайомилися. З ним дуже легко спілкуватися, він дуже смішний і «крейзі». А ще Ерік – добряк.

– Що скажеш про його стиль гри?

– Коли я вперше його побачив, то зрозумів, що Ерік інший. В нього особлива будова тіла. Я пам’ятаю, що він тоді хвилювався, не знав, чи зможе заграти в такій команді. Але ми з Батістою його підтримали. Ми сказали: «Чекай, не хвилюйся, ти добре граєш в футбол. Скоро всі це побачать. Ти будеш щасливий в «Карпатах», а «Карпати» радітимуть, що придбали такого гравця, як ти». І він повірив в наші слова, хоч для того, аби про себе заявити, йому довелося чекати майже рік. І взагалі, у мене є переконання, що Ерік стане кращим гравцем в Україні. Я в це вірю.

– Після певних змін в команді з’являться нові номери. Ти б не хотів змінити свій 89-ий на щось коротше?

– Ні, не буду нічого змінювати. 89-ий це рік мого народження. З цим номером мені комфортно в «Карпатах». І мені щастило до пори до часу. Скажімо, у першому ж сезоні я відіграв найбільше матчів в команді, потім пограв в «Шальке». Все складалося добре і торік. Вийшов проти «Шахтаря», одразу ж забив гол. А потім був матч проти «Сент-Патрікса», про який я хочу забути. Але таким є футбольне життя. Колись ти на висоті, а коли доводиться чекати. Сподіваюся, що чекання залишилося в минулому і я скоро зможу грати в «Карпатах» і допомагати своїй команді.

– Тебе не лякає той факт, що ти анітрохи не знаєш нового тренера, а він не знає тебе?

– Я говорив з гравцями. Вони сказали, що тренер нормальний. Тому про нього я щось та й знаю. Але в футболі це не важливо. Головне – працювати на повну. От зараз я чекаю на зустріч з новим тренером. Не думаю, що моя футбольна доля зміниться від того, що тренер зі мною не знайомий. Головне, щоб він мені довіряв. Тоді і я зможу віддячитися своєю грою.

← Нажми «Нравится» и читай нас в Фейсбуке
Оцените этот материал
Голосов 1
Источник: Інформаційний центр ФК «Карпати»
Подождите, пожалуйста, идет загрузка комментариев
 

© UA-Футбол 2002-2016.
Все права на материалы, находящиеся на сайте www.ua-football.com, охраняются в соответствии с законодательством Украины.
При любом использовании материалов сайта, гиперссылка на UA-Футбол обязательна.
Пишите нам: info@ua-football.com