Ярослав Мартинюк: "Хотів у подарунок перемогу"

В день матчу з «Вентспілсом» півзахиснику «Карпат» Ярославу Мартинюку виповнилося 23 роки. Футболіст вийшов на поле в основі і запам’ятався вдалим пресингом суперника, коли необхідно було змінювати хід зустрічі.

– У тебе, мабуть, було чимало привітань?

– Звичайно. І родичі, і друзі вітали. На телефон прийшло чимало есемесок зі Львова. Бажали здоровя, успіху в моїй футбольній діяльності і фарту.

– Ще один вчорашній іменинник Ігор Худоб’як тебе вітав?

– А як же! І я його вітав. В цей день свято у нас двох, тому без цього ніяк.

– Ти вже не вперше святкуєш день народження разом з Ігорем в один день. Можеш порахувати кількість спільно проведених святкувань?

– Я не пригадую, але це було і справді вже багато разів. Зазвичай ми святкуємо з ним на зборах і тому цей день команді як подвійне свято.

– Зазвичай? Отже був такий випадок, що ти все ж не на зборах святкував свій день народження?

– Один раз таке було. Тоді я не поїхав на збори з основною командою і святкував день народження окремо від Худоб’яка.

– Як оціниш свою гру проти «Вентспілса» у свій день народження?

– Навіть не знаю як її оцінювати. Хотілося би подарунок у вигляді перемоги, адже для цього в нас було все: грали непогано, створили чимало моментів, переважали «Вентспілс» за всіма статтями. Ну, але вже так склалося, що зіграли в нічию 1:1.

– Бували епізоди в грі, коли в «Карпат» не виходило диктувати латвійцям умови на полі. В який період довелося найбільше попрацювати?

– Мабуть, у перші хвилини. В них були ще сили і вони намагалися швидко діяти проти нас. В другому таймі «Вентспілс» не переходив навіть на нашу половину поля. Тому перші 15 хвилин були найважчими і нам найбільше довелося попрацювати, щоб переломити хід гри.

– В цей час латвійська команда кілька моментів створила після стандартних положень. Як вважаєш, це їхня головна зброя?

– У них всі гравці дуже високі, а в нас невисокоросла команда. Тому нічого дивного, що після їхніх подач виникала певна загроза нашим воротам.

– Минув вже екватор других закордонних зборів. Як до нього пройшов час – підсумуєш?

– Можу сказати, що скучаємо за домом. Але на збори ми їздимо два рази на рік. Тому треба тут добре попрацювати, викластися на всю потужність, щоб весняна частина чемпіонату для нас пройшла вдало. Я думаю, так воно і буде.