Ілля Михальов: "Перехід в "Карпати" – це крок вперед"

Одразу після підписання контракту з «Карпатами» новачок команди Ілля Михальов поспілкувався з офіційним сайтом клубу.

– Якою була твоя перша реакція, коли ти довідався про інтерес з боку «Карпат»?

– Про те, що мною цікавиться львівський клуб, я знав вже давно. Мій агент, якому я дуже вдячний за підтримку, розповідав про «Карпати». Звісно, мені було дуже приємно, бо я знав, що це клуб серйозний, що він ставить перед собою високі завдання. Також я знав, що в «Карпатах» дуже міцна команда, є справжній колектив однодумців. Тому я щиро радів, коли дізнався про цей інтерес.

– Розкажи про свою кар’єру гравця...

– Я вихованець донецького «Шахтаря». На дитячому рівні грав за цю команду довго, близько 7-и років. Повністю пройшов всі сходинки Академії, виступав за третю команду, потім за дубль. Однак у мене не склалися стосунки з керівництвом. Я цього ніколи не приховував, ніколи нікого не звинувачував, просто кажу, як воно є. Мені довелося піти в другу лігу, я грав за «Олімпік». Був ще в дублі донецького «Металурга», провів там досить непогані півроку. Після цього мене запросили в російську Прем’єр-Лігу – я погодився без роздумів. І не прогадав.

– Чи розцінюєш ти перехід з російського чемпіонату, який деякі фахівці вважають сильнішим за український, як прогрес, як крок вперед?

– Звичайно! Повторюю, мені дуже подобаються амбіції львів’ян, їхні задачі. Якби я вважав, що це не крок вперед, то ніколи б сюди не приїхав! Я знав, що мною цікавляться, я спілкувався з керівництвом, мені було приємно. Звісно, перехід в «Карпати» – це крок вперед. Ми разом досягнемо хорошого результату для «Карпат». У 10-и матчах, що залишилися в цьому чемпіонаті, покажемо на що здатні.

– Які твої кращі футбольні якості, а над чим ще треба попрацювати?

– Я вважаю, що мені треба попрацювати над грою головою. Взагалі я людина самокритична і вважаю, що слабувато граю на другому поверсі, не зважаючи на мій зріст. А говорити про кращі якості... не знаю. Не можу, скромний я. Про недоліки якось простіше. А про те, що виходить, нехай краще тренер говорить. Більшість голів я забивав за рахунок швидкості, потужності. Продавлював оборонців і бив. Мені вдається гра в силовій манері.

– Коли про тебе почали говорити в Росії?

– Після того як я забив свій перший гол. Відзначився у воротах пітерського «Зеніта». Тоді й відчув на собі увагу зі сторони преси. Спершу просто питали - хто це? А потім, буквально за кілька турів, я забив у Москві у ворота «Спартака». І тоді відчув ще більшу зацікавленість. На мене звернув увагу тренер молодіжної збірної Павло Яковенко.

– Були в тебе нагоди перейти в російські топ-клуби?

– Не хочу вже про це говорити. Я в «Карпатах», я хотів сюди перейти. Я вважаю, що «Карпати» – це один з кращих клубів України.

– Розкажи про свої матчі за молодіжну збірну. Наскільки важливо для тебе одягати форму з тризубом?

– Коли мене викликав Павло Яковенко, це було дуже приємно і несподівано. Я зіграв першу гру проти Франції, вийшов на 20 хвилин. Після цього попрощався з хлопцями, але мене викликали ще раз і ще. Так і вийшло, що я закріпився. Тобто не можна сказати, що я основний гравець, але вже був на трьох-чотирьох зборах з командою. Форму з тризубом одягаю з величезною приємністю.

– Чи знайомий ти з кимось з гравців «Карпат»?

– Так, я знаю Гудиму та Касьяна. З Володею разом виступав за юнацькі збірні України, а з Сашком грав за молодіжні команди «Шахтаря». Він мій друг. Правда, ми вже давно не спілкувалися, бо грали в різних країнах, але наша зустріч буде приємною.

– Хлопці вже знають, що ти став їхнім одноклубником?

– Думаю, ні. Для них це буде сюрприз.

– Що ти знаєш про Львів?

– Був тут двічі, коли за дубль грав. Побачити усе, звісно, не вдалося. Приїхали, заселилися в готель і поїхали назад. По розмовах знаю, що місто гарне і що люди тут привітні та добрі.

– Як родина сприйняла твій перехід?

– Дружина сказала, що поїде за мною куди завгодно. А мама з сестрою підтримали. Вони переживають, але все буде добре.

– Чи думав ти про можливість потрапити на Євро у складі збірної?

– Звісно, думав, я цього хочу. Розумію, що шансів дуже мало, але я докладу усіх зусиль, щоб тренер мене помітив. Може, він побачить в мені такі якості, які дозволять потрапити в заявку збірної.

– У тебе є нагода звернутися до уболівальників «Карпат»...

– Я не раз чув, що фанати «Карпати» є дуже... ні, вони найкращі в Україні! Про це розповідали, зокрема, і гравці збірної, які тут грали. Вони казали, що такої підтримки немає в жодному іншому місті України. Мені відомо, що фани «Карпат» це дружні хлопці, які завжди стоять за свою команду до кінця. Тому зараз я їм кажу, що хоч команда перебуває внизу турнірної таблиці, але приходьте і підтримуйте нас. Ми докладемо усіх зусиль для того, щоб вас потішити. Якби у нас щось не виходило – не ображайтеся, ми будемо старатися. І тоді всі разом переможемо.