Володимир Каминін: "Футболіст відновлюється у роботі, а не на курорті"

Віднедавна у луцької «Волині» новий лікар. Клубна прес-служба вирішила познайомити його з вболівальниками команди.

Володимир Каминін пройшов шлях від терапевта у Луганську до провідного спортивного фахівця країни. Він був лікарем українських олімпійців на Олімпіадах в Сіднеї (2000 р.), Афінах (2004 р.) та чемпіонаті світу в Таїланді (2003р.) Довгий час працював у німецькому клубі «Юніверсум Боксінг Промоушен», згодом у США. Серед спортсменів, з якими працював - чемпіони світу з боксу Володимир Сидоренко, Сергій Дзинзирук, Андрій Котельник, Руслан Чагаєв, Інна Менцер, Семюель Пітер, Леймон Брюстер. Потрапляли в його руки Віталій Кличко, Олексій Мазикін, Олександр Дмитренко, гімнаст Олександр Береш, плавці збірної України. Його знають і цінують багато спортсменів і спортивних функціонерів за кордоном.

- Володимире Івановичу, чи легко вам було перекваліфікуватися із гімнастики, боксу та плавання на футбол?

- На якомусь етапі професійної кар’єри відчув, що у медицині боксу не залишилося таємниць і секретів, а тут ще й надійшла пропозиція від віце-президента «Волині» Юрія Савчука попрацювати в команді. Тож дуже довго не вагався – приїхав до Луцька.

- Як ви потрапили у спорт?

- У Луганську я працював терапевтом в лікарні, мав власну методику. Те, що я робив, вважалося у ті часи нетрадиційним, хоча тоді вже широко використовувалися книги з акупунктури, голковколювання, мануальної терапії. Коли відкрив власний кабінет, почали звертатися спортсмени, їхні тренери. Мене почали запрошувати попрацювати із різними збірними. Приємно, що вдалося попрацювати на двох Олімпіадах.

- Спорт нині часто називають війною фармакологів. Погоджуєтеся з таким твердженням?

- Частково. У так званих «циклічних» видах спорту - біатлоні, лижних гонках, легкій атлетиці, плаванні, велосипедному спорті – важко обійтися без «хімії», якщо йдеться про нелюдські навантаження. Моя ж методика – це певний природний, рукотворний стимулятор, підтримуючий та адаптуючий засіб, але без застовування якихось препаратів.

- В чому власне його суть? Це масаж, мануальна терапія, рефлексотерапія?

- Методика включає набагато більше, ніж просто фізичний вплив на тіло атлета. Спочатку, я знаходжу зі спортсменом спільну мову. Адже без довіри може нічого не вийти.

Мануальна і рефлексотерапія починається увечері після тренувань. На тіло спортсмена за допомогою міостимуляційних датчиків подається електричний струм малої напруги. М'язи під його впливом циклічно скорочуються протягом відведеного часу. Після цього «набиваю» тіло за допомогою спеціальних інструментів. Отож, я працюю з тілом спортсмена у кілька етапів. За рахунок впливу на енергетичні центри, покращую кровообіг, використовую набір інструментів, за допомогою яких, здійснюється вплив на біологічно активні точки людського тіла. Людський мозок, акумулює нервову енергію, яку в подальшому, футболіст використовує в процесі тренувань та матчів.

- Що це за пристосування?

- Валики, палички, схожі на олівці, кульки на пружинах, за допомогою яких «набивається» тіло спортсмена. Їх я збирав дуже довго і по всьому світу, адже життя у професійному спорті дало можливість добряче помандрувати. Дещо зроблено на замовлення, з дорогих матеріалів і цінних порід дерева.

- А як щодо оптимального раціону харчування?

- Спортсмен повинен дружити зі своїм організмом. Стосовно харчування, то всі мріють досягнути оптимальної швидкості метаболізму в організмі, адже правильні і посилені обмінні процеси в організмі, дозволяють атлетові відмінно засвоювати їжу, адаптуватися до навантажень. Організм оновлюється, звільняється від зайвих жирів і шлаків. А роздільне харчування сприяє посиленню і прискоренню цього процесу.

- Найкраща дієта футболіста – це…

- Я прихильник харчування за формою «шведських столів». У такому випадку організм спортсмена вибирає те, що йому на цей момент хочеться скуштувати. Стосовно м`яса для футболіста, то виокремлю баранину – це дуже «спортивне» м'ясо, нежирне і найменш гормональне.

- Лікарі – часто ще й перші помічники тренера, своєрідні особисті психологи спортсмена. Ви також зближуєтеся зі своїм підопічним і будуєте діалог так, що б він вам повністю довіряв?

- Харчування, тренінг, мануальна та рефлексотерапія - це все чудово і дієво. Але важлива й психологічна підготовка. Мені важливо, що б спортсмен був максимально сфокусований на майбутніх випробуваваннях, готовий морально і фізично. Я навчився бачити, який спортсмен справді хоче одужати після травми, а хто шукає сто причин, щоб не вийти на поле, жаліється, що в нього все болить…

- Без травм у футболі – ніяк…

- Звісно, я це розумію. Але завжди наполягаю на тому, що якщо травмувався, вже наступного дня слід починати реабілітацію. Якщо травму запустити, ушкодження посилюється. Особливо, якщо спортсмена було прооперовано.

Реабілітація – це цілий комплекс процедур: тренажери, робота над собою, відновлювальна гімнастика, біг, мої процедури. А якщо нічого не робити, то «саме» не загоїться! Я прихильник активної реабілітації, а не курортного лікування. Мусово відновлюватися в тій системі, у якій отримав травму. Якщо можеш бігати, грати, отже болі не відчуваєш. А коли спортсмен на лікарняному нічого з собою особливого не робив, і починає грати, то задумується: якщо дам більше навантаження - знову порвуся. Вдарю сильніше – потягну м`язи. Вмикаються «гальма» і футболіст недопрацьовує, недобиває.

- Яких новацій слід чекати від медичної служби ФК «Волинь» у найближчому майбутньому?

- В керівництва клубу є бажання допомагати нашому медичному центру. Нещодавно придбали кардіодатчики «Polar». Вони дають можливість тренерам і лікарю спостерігати за станом гравця під час тренування. Через Bluetooth дані з тіла спортсмена передаються на комп’ютер, спеціальна програма їх розшифровує. «Polar» показує, який у спортсмена був тиск і пульс на різних етапах тренування.

Крім того, очікуємо невеликий портативний діагностичний центр, який вміщається у… валізу. Такими користуються чимало клубів російської Прем`єр-ліги. За його допомогою можна визначити стан серцево-судинної та імунної системи спортсмена.