Годін: Я повернувся додому, у рідну команду

Півзахисник запорізького "Металлурга" Олексій Годін розповів про своє повернення до футболу.

- Олексію, вітаю з поверненням на футбольне поле! Які почуття після повернення у великий футбол?

- Знаєте, дуже радий, адже поза футболом був півтора року. Були певні проблеми зі здоров'ям. В офіційних іграх узагалі давно не грав. Тому, вийшовши на заміну в матчі з луганською "Зорею", був дуже щасливий.

- У Луганську "Зоря" переважала Вашу команду. Нічия - заслужений результат?

- Були в них, звісно, моменти, проте й ми могли забивати. Мені здається, нічия - закономірний результат. Справді, вони більше володіли ініціативою, та якщо судити за гольовими моментами - рахунок рівний.

- Чому вирішили піти з донецького "Металурга"?

- У мене закінчився контракт.

- Чи не пропонували його подовжити?

- У мене пішла низка травм, отож через це ніхто зі мною на цю тему й не спілкувався.

- У Донецьку, через ці травми, Ви так і не змогли повноцінно розкритися. Як гадаєте, що стало причиною того, що Ви більше лікувалися, ніж грали?

- Коли прийшов до "Металурга", все було нормально. Грав, забивав... А потім почалися ці травми. За якийсь час відновився, пограв півроку й знову потрапив на лікарняне ліжко. Далася взнаки стара травма. Навіть не знаю, з чим це може бути пов'язано. Так вийшло. У кожного своя доля.

- Коли 2009-го переходили до стану донеччан, наставник "Металіста" Мирон Маркевич в одному з інтерв'ю сказав, що хотів би бачити Олексія Годіна у своїй команді, але з тими умовами, які Вам запропонували в Донецьку, харків'яни конкурувати не могли. Чи справді був предметний інтерес зі сторони харків'ян?

- Взимку 2009-го "Металіст" справді виявляв до мене інтерес, але все це було на рівні чуток. Ніякої конкретної пропозиції від них не надходило. Мною вони й раніше цікавилися, десь у 2006-2007 роках. Але й тоді, й 2009-го все залишилося на рівні розмов.

- Для Вас повернення до Запоріжжя - це крок назад чи своєрідний трамплін для подальших звершень?

- Не скажу, що це крок назад! Просто необхідно було десь грати, мати ігрову практику. Я повернувся додому, тож вважаю, що зробив правильний вибір, який має піти мені на користь.

- Окрім Запоріжжя були ще варіанти продовження кар'єри?

- Скажу, що всі опиралися на те, що я доволі довго не мав ігрової практики. Саме через цю проблему і мав труднощі з працевлаштуванням.

- Наразі Ви новачок у команді. До нових умов вже адаптувалися? Чи сильно змінилася команда з 2009 року?

- Не вважаю себе новачком. Усіх у команді добре знаю, з усіма знайомий. Навіть із тими, хто прийшов разом зі мною, також знайомий. Переконаний, що приїхав додому, у свою рідну команду. Який же я тут новачок?!

- Яким чином побудований тренувальний процес Сергія Пучкова? Команда працює більше на фізичну витривалість чи все ж віддається перевага роботі з м'ячем?

- Тренерський процес у нас поставлений таким чином, що переважну кількість часу проводимо з м'ячем. Ніхто дурно у нас не бігає. Усе відбувається з м'ячем, навіть фізика.

- Як складалися стосунки з тренерами в Донецьку?

- Усе було гаразд Мені подобалося працювати з тим же Костовим, П'ятенком. У них був цікавий тренувальний процес, чимось навіть схожий.

- Враховуючи великий проміжок часу, який Ви провели без футболу, на скільки зараз готові?

- Гадаю, відсотків на 70. Але це суто моя думка. Тренерам видніше, краще це запитання їм адресувати.

- Як гадаєте, команді під силу зберегти "подаровану" прописку в еліті?

- Маємо зберегти. В українському чемпіонаті тільки перша п'ятірка команд справді виокремлюється. Ці колективи мають у складі сильних футболістів, й бюджети їхні значно вищі. Всі інші практично одного рівня. Будь-яка команда може боротися за виживання. Починаючи з шостого місця, всі команди, як показує практика, демонструють однаковий футбол.

- Отож, Ви впевнені, що за підсумками сезону закріпитися в Прем'єр-лізі вдасться?

- А чому маю бути невпевненим? Так, програли домашню гру Маріуполю, проте вже в Луганську взяли очки. Прикро, звісно, на старті програвати, але нічого страшного. Гадаю, впродовж чемпіонату наберемо необхідних обертів і зможемо залишити команду серед шістнадцяти кращих.

- Чи була у Вас якась футбольна мрія, яку би хотіли здійснити?

- Чесно кажучи, якогось конкретного бажання в мене не було. Міг двічі Кубок України виграти, але не склалося... Прикро, звичайно.

- Вам уже 30. Скільки ще плануєте грати?

- Не хочу загадувати. Це все примхи долі. Як вона розпорядиться, так і буде.