Іронія долі. Чи є життя після "Арсеналу"?

Те, що не вбиває, робить сильнішим – не дурні ж люди придумали цю приказку. Так, футбольний клуб "Кривбас" помер, але ті, хто були частинкою криворізької команди, її натхненниками залишились у футбольному житті і продовжили свій розвиток. Ситуація не є приємною, але ж можна побачити і яскраві відтінки. Колишні лідери "Кривбасу", до прикладу, знайшли себе в інших командах, а дехто навіть доріс до рівня Національної збірної України. І от ще один прецедент – крах "Арсеналу"...

Так чи інакше, а гравці вже фактично не існуючої столичної команди у відчай впадати не повинні. Кваліфіковані кадри – завжди на вагу золота. З надією на краще залишається тільки проводити паралелі між зникненнями криворізького та київського клубів і вірити, що столичні футболісти без роботи теж не залишаться.

"Кривбас" був унікальною командою. Довгий час залишаючись без належного фінансування, колектив змагався за свою честь і претендував навіть на місце в зоні єврокубків. Секрет успіху простий: всі – наче один – перейнялись спільною ідеєю захисту честі того клубу, емблему якого вони носили на грудях, а також думками про майбутнє; самовіддана гра не могла залишитись без уваги. В результаті, після завершення функціонування "Кривбасу" більшість футболістів звідтам перейшли до інших команд і стали там лідерами. То приклад для нинішніх гравців, які залишились без роботи у зв’язку із загибеллю "Арсеналу".

Звісно, не всім після тієї криворізької катастрофи вдалось успішно налагодити свою долю. Даріян Матіч, залишається без клубу, Уча Лобжанідзе ніяк не може вирватись з дублю "Дніпра". Але то, швидше, винятки із правила, ніж тенденція. Куди більше позитивних прикладів.

Вдвічі болісніше сприймали все те, що сталось із "Арсеналом", Євген Боровик та В’ячеслав Сердюк. Футболісти були змушеними переживати дежавю. Перейшовши до столичного клубу, гравці просто відстрочили для себе положення невизначеності – знову доведеться сподіватись на долю. Власне, простіше із працевлаштуванням повинно бути Євгену Боровику, який є голкіпером дуже й дуже непоганим. Говорили навіть, що кандидатура Боровика активно розглядалась керівництвом "Дніпра", коли те шукало заміну травмованому Лаштувці. В результаті, зупинились на Денисові Бойко, а Євген пішов складати конкуренцію в "Арсеналі" Віталію Реві. Нинішні реалії вітчизняної Прем’єр-ліги такі, що класний голкіпер з українським паспортом мало якій команді буде зайвим. Боровик може претендувати навіть на місце в складі колективу топ-рівня, як змінник основного воротаря.

Фото - Євген Колесник

Добре ж відомі проблеми "Металіста" з голкіперами і Мирон Маркевич уже заявляв, що селекціонери шукатимуть гідного стража воріт. Крім того, залишаються варіанти із середняками, де Боровик, за логікою, міг би себе знайти. Тим таки "Ворсклі", "Зорі" Євген став би у нагоді, не говорячи вже про команди калібру "Волині", "Севастополя" чи "Говерли". Складніше, як бачиться, із працевлаштуванням буде В’ячеславу Сердюку. Досвідчений захисник і в "Арсеналі" конкуренцію на фланзі захисту програвав, тому розраховувати на підвищену зацікавленість до своєї персони з боку інших команд навряд чи варто. Хоча, звичайно, захисник точно б прийшовся до двору, до прикладу, "Волині", "Говерлі", запорізькому "Металургу", або ж навіть "Карпатам".

То, звичайно, все умовно і ми можемо тільки гадати, в кого і як складеться доля. Хоча, після зникнення "Кривбасу" можна було спостерігати певну тенденцію: футболісти переходили до інших команд групками. Про відряджених до "Арсеналу" вже згадувалось; дует екс-"кривбасівців" поповнив також ряди запорізького "Металурга". Олександр Максимов не відразу став у Запоріжжі своїм, але ще при Сергієві Пучкову центральний півзахисник почав отримувати свої шанси. З приходом Олега Тарана Максимов перетворився якщо не на основного виконавця команди, то на наближеного до основи. Трохи складніше знайти себе було Саші Балічу, але дивного в цьому немає нічого. Конкуренція на флангах захисту у "Металурга" серйозна, а чорногорець – футболіст молодий. Тут головне – що є перспективи.

Двійка гравців поповнила ряди "Волині"; обидва стали ключовими виконавцями в побудові Віталя Кварцяного. Від нігерійця Мішеля Бабатунде постійно йдуть креатив і нестандартні дії в атаці, яких "Волині" дуже часто бракує, а Богдан Шершун – то рятівник. Досвідчений боєць використовується Кварцяним на проблемних позиціях, коли потрібно безболісно підмінити когось із травмованих чи дискваліфікованих.

Фото - Максим Напльоков

Четверо колишніх футболістів "Кривбаса" влітку перебрались до "Чорноморця" і точно незадоволеними бути не можуть. Антонов став лідером одеського колективу, забиваючи за нього важливі голи не тільки на внутрішній арені, а й у єврокубках. Олексій навіть був у розширеному списку кандидатів до Національної збірної України, що говорить про ріст гравця. Не можна назвати чужими у "Чорноморці" і Володимира Прийомова з Сергієм Самодіним. Виконавці не мають гарантованого місця в основі, але, тим не менш, активно використовуються наставником для ротації. Самодін, щоправда, за "Чорноморець" грає не так продуктивно, ніж грав свого часу за "Кривбас" – це можна пояснити особливостями одеського колективу. Навряд чи має претензії Григорчук до Володимира Прийомова, який в кожному матчі, коли йому тренер довіряє, викладається на сто відсотків. Найменш корисним трансфером (якщо можна це так називати) із "Кривбасу" для одеситів став Рінар Валєєв, який програв конкуренцію за місце на фланзі півзахисту. Вихованець одеського футболу універсал, але й ця сильна якість не дозволяє йому стабільно грати за "Чорноморець".

Та найсолідніша за чисельністю група екс-"кривбасівців" поповнила львівські "Карпати" – новобранці стали кістяком нового колективу, що почав будуватись на "Україні". Павло Пашаєв, Валерій Федорчук та Младен Бартуловіч стали лідерами нових "Карпат" і футболістами, без яких колектив Олександра Севидова уявити зараз важко. Денис Мірошниченко – то перспектива і майбутнє, хоча, захисник уже своєю грою доводить, що в "Карпатах" не даремно дали йому шанс. Не зовсім переконливо заявили про себе у Львові хіба що Дмитро Льопа та Андрій Гітченко. В першого, втім, є поважна причина – часті травми, що не дають Дмитру повністю реалізувати себе. А от Андрій Гітченко програє конкуренцію – знову ж таки, банальний і буденний випадок.

Знахідкою для "Ворскли" та "Говерли" стали Денис Дедечко з Віталієм Лисицьким відповідно. Досвідчений захисник не просто відразу виборов місце в стартовому складі ужгородського колективу, а й став його капітаном. Разом із Володимиром Єзерським Лисицький додав надійності обороні ужгородців, хоча, варто відзначити, що деколи не обходиться у Віталія без гучних провалів у виборі позиції, які призводять до пропущених голів. Такі слабини, напевно, й завадили Лисицькому після зникнення "Кривбасу" перейти до більш статусного клубу. А от "Ворскла" для Дениса Дедечка, як здається зараз, - то тільки перехідний етап. Якщо центральний півзахисник продовжить прогресувати такими шаленими темпами, якими прогресує зараз – перед ним відкриються двері топ-клубу.

Фото - Євген Колесник

Артем Штанько, який "Кривбасу" віддав три роки кар’єри, знайшов себе за кордоном. Пристанищем 33-річного голкіпера стала російська "Луч-Енергія", в якій Артем доповнив українську діаспору, склавши компанію Дмитру Семочку та Іллі Міхалєву. Конкуренція на воротарській позиції у "Луч-Енергії" серйозна, але Штанько мужньо бореться за місце під сонцем.

Маючи перед очима яскравий приклад, можна тепер проводити паралелі і гадати, де далі знайдуть себе футболісти, які ще недавно захищали честь "Арсеналу". Звичайно, говорити про це неприємно, але якщо вже склалась така ситуація, то шукати виходи із неї потрібно.

Не безпідставно ж говорилося, що за підбором виконавців "Арсенал" був командою, яка могла претендувати на місце у єврокубках. Інша справа, що за критичної ситуації, киянам, на відміну від криворіжців, не вистачало характеру, щоб яскраво себе проявляти і грати у футбол виключно за своє ім'я. Але на носі вже зимовий антракт, трансферне вікно – і значна група колишніх гравців "Арсеналу", все ж, навряд чи залишиться без пропозицій.

Ті ж таки В’ячеслав Грозний та Віталій Кварцяний уже заявляли про бажання доукомплектувати свої команди вільними агентами "Арсеналу". Інша справа, чи багатьох колишніх підопічних Юрія Бакалова задовольнить перспектива переходу до одного з аутсайдерів Прем’єр – ліги? Зрозуміло, до прикладу, що Кирило Петров буде радий будь-якій пропозиції, адже в "Арсеналі" вдосталь ігрового часу у нього не було, а в тій таки "Говерлі" минулого сезону Кирило теж не зміг стати провідним гравцем. Перш за все, Петрову варто розібратись у собі і переоцінити своє ставлення до гри; багато вимагати від долі тут не варто – слід розуміти, що цінною буде пропозиція від будь-якого колективу елітного дивізіону.

В принципі, це ж стосується і молоді. Це, до речі, окреме питання. Юрій Бакалов не цурався роботи із молодими та перспективними вихованцями академії: до основного складу "Арсеналу" активно пробивались юні Ігор Бондаренко, Георгій Копаліані, Юрій Бушман, Микола Вечурко, Євген Колесник, Олександр Філіппов, Артем Шабанов. З одного боку, у футболістів ще все попереду, кар’єра тільки на початковому етапі свого розвитку, але з іншого – в "Арсеналі" юнаки дійсно росли, мали чіткий і визначений шлях. А різка зміна обстановки не відомо як вплине на психологічний стан молоді. Важливо потрапити до своїх команд і до тренерів, які з молоддю працювати люблять. Відразу на думку приходять варіанти з Олександром Севидовим, Миколою Павловим та Яннісом Хрістопулосом. Не зайвим було б підсилення і для донецького "Металурга", в якому Сергій Ташуєв теж вдається до омолодження складу. Перспективи є, от тільки як воно складеться в житті – зараз невідомо.

З легіонерів основного складу "Арсеналу" важко буде знайти себе в Україні Рафаелю Дос Сантосу. Центральний захисник, граючи за київську команду, надійністю не відзначався і час від часу припускався жахливих результативних помилок. Щось подібне можна сказати й про Майкла Одібе, хоча в нігерійця є виправдання – доволі часті травми. Те, що Одібе не може сміливо претендувати на місце в основному складі десь в топ-клубі України – це вже факт, зважаючи на невдале відрядження Майкла до "Дніпра". Втім, при правильному підході він здатен підсилити будь-яку команду. Тому немає нічого дивного, що місяць тому нігерієць проходив оглядини в Одесі, де проблема конкуренції в центрі захисту стоїть досить гостро. Бергер та Фонтанельо – безальтернативна основа, а одного Петра Ковальчука на заміні – мало.

Фото - ФК "Арсенал"

Непогані перспективи у іншого захисника – гравця збірної Фінляндії Велі Лампі. Цінності 29-річному футболісту додає його універсалізм і вміння продуктивно зіграти на атаку. Лампі міг би пригодитись не тільки середнячкам вітчизняної Прем’єр – ліги, от тільки чи є бажання у фіна залишатись і далі в Україні? Шукатиме щастя за кордом Домінік Адійя. Прудконогий гравець збірної Гани повинен мати ігрову практику, якщо розраховує наступного літа зіграти на полях Бразилії на Чемпіонаті Світу. Власне, Адійя міг би спробувати закріпитись у складі одного з лідерів української Прем’єр-ліги, наприклад, у "Металісті" чи "Чорноморці". Хоча, варіанти з тими ж таки донецьким "Металургом", луганською "Зорею", луцькою "Волинню" ідеально підійшли б африканцю з точки зору вливання в колектив і зручності гри. Невідомо тільки, чи відповідають вище перераховані клуби амбіціям самого Домініка. Францісека Кубіка з радістю прийняли б у "Таврії", за яку він уже свого часу грав. Однак, двічі в одну річку, як відомо, не ввійти. Словак – гравець перспективний, але ще не достатньо вишколений і універсальний. В нагоді точно міг би стати "Говерлі", "Севастополю" чи запорізькому "Металургу".

В "Арсеналі" була солідна група досвідчених гравців. Декого з них – як, до прикладу, Максима Шацьких та Віталія Реву – можна називати навіть ветеранами. 39-річному голкіперу буде особливо важко знайти собі нову команду. А Максим Шацьких, що цікаво, вже вдруге опиняється в подібній ситуації. Минулої зими бомбардир через скрутне фінансове становище клубу пішов із "Арсеналу", але не знайшовши себе в "Чорноморці", повернувся знову до київського колективу. Напевно, Максиму більш реально сподіватись на варіант із працевлаштуванням у команді з нижчої половини турнірної таблиці.

Фото - Анатолій Спиця

Ще досвідчені гравці, однак не ветерани, – це Андрій Хомин, Артем Старгородський, Олександр Романчук, Станіслав Богуш. Найбільш болісно може сприймати всю цю ситуацію саме останній, зважаючи на те, що "Арсенал" був унікальним шансом для Богуша після тривалої перерви повернутися до гри. Станіслав погодився виступати за киян практично задарма, а зараз от знову залишився без роботи. Варто знову сподіватись на долю. Артему Старгородському свого часу теж не вдалось закріпитись в "Чорноморці", але півзахисник був би радий отримати другий шанс знайти себе в одній із команд верхньої половини графіку. Про топ-колективи говорити, напевно, не варто, а от клуби калібру "Ворскли", "Зорі" чи "Карпат" могли б стати прийнятним варіантом для універсального півзахисника. Олександр Романчук за свою кар’єру вже багато чого пережив: і спроби закріпитись в рядах грандів ("Динамо" та "Металіст") і непевне становище в середняках-аутсайдерах ("Волинь" – "Таврія") і боротьба з травмами. В "Арсеналі" фланговому оборонцю було зручно; йому довіряли і покладали на нього функції лідера оборони. Потенційних роботодавців може підкупити стабільність Олександра та його працелюбність. Своїм досвідом він міг би допомогти "Таврії", запорізькому "Металургу", "Говерлі", "Волині". Для команд із не потужним фінансуванням можливість запросити вільного агента рівня Олександра Романчука – розкіш. Варто колективам поборотись і за Андрія Хомина. Віддавши столичній команді сім сезонів, вихованець київського "Динамо" стабільно виступав на пристойному рівні, до того ж його перевагами є універсальність – Андрій може однаково корисно зіграти як на фланзі захисту, так і в центрі поля.

Володимир Аржанов, Олег Герасим’юк, Андрій Богданов, В’ячеслав Шарпар, Артем Кравець – то гравці, яким, як бачиться, буде найпростіше влаштувати свою кар’єру після "Арсеналу". Троє останніх грали за столичних на правах оренди, тому крайній випадок – це дублі команд-грандів. Але бачиться варіант, за якого "Динамо" та "Металіст" знову відправлять виконавців кудись у оренду. На Андрія Богданова є особливий попит серед середняків та аутсайдерів Прем’єр – ліги, зважаючи на вік, універсалізм і хорошу фізичну та тактичну підготовку Богданова.

Що стосується Володимира Аржанова та Олега Герасим'юка – то це футболісти, які, попри неветеранський вік, встигли за свою кар’єру змінити вже кілька клубів. Серйозних проблем з адаптацією і вливанням у колектив у них ніколи не було – тому двері всі відкриті. Головне, як кажуть, попит.

Фото - Анатолій Спиця

Дехто у зникненні "Арсеналу" знайде для себе вигоду: хтось позбувся конкурента, хтось отримає безкоштовне кадрове підсилення, комусь вдасться без боротьби покращити своє турнірне становище. Але радіти ситуації не повинен ніхто. Можна як завгодно ставитись до клубу "Арсенал", але його колишнім гравцям, які різко опинились у атмосфері невизначеності, можна тільки поспівчувати.