Маю час, маю натхнення. Тактичний аналіз матчу Металіст - Динамо

Ігор Рахаєв виставив на гру такий самий склад, як і в першому матчі весняної частини чемпіонату. Фактично в наставника за відсутності Моледо і Соузи немає вибору обирати між виконавцями, а кардинально змінювати систему гри вочевидь за такий короткий проміжок часу неможливо.

Звичні «4-2-3-1», з Хав’єром в позиції глибокого плеймейкера в початковій фазі атаки, і з висуненням Клейтона вперед у позиційних атаках, для сполучення ланок і руху м’яча між лінями. Едмар, як і раніше, більше впливає на гру команди завдяки своєму руху по полю. Марлос звужує до середини, постійно насичуючи зону з Бланко. Ксьонз на протилежному крилі нападу випадав з гри, як і в попередньому матчі, але окрім проблем в атаках ще погано покривав простір і в захисті, як наслідок - мало агресії у відборах.

Взагалі Ксьонз майже завжди перебував в напівпозиціях, не тиснучи на Сілву попереду, та не покриваючи ширину позаду. Звичайно, рано робити далекоглядні висновки, адже це лише другий матч Павла на цьому місці. Враховуючи довгоочікуване повернення Гомеса, можливо, це був і останній його матч, як лівого вінгера «Металіста».

На вістрі - Володимир Гоменюк, який робив те що може, а саме - створення тиску на центр захисту фізично, щоб утворити зону під Бланко і Марлоса, і нав’язування боротьби суперникам.

Формації команд

Олег Блохін мав деяку перевагу над опонентом, все-таки для «Динамо» це був п’ятий офіційний матч з початку року, та й, незважаючи на відсутність Мбокані і Беланда, кардовий потенціал киян наразі значно вищий. Як і «Металіст», динамівці розташувались в формації «4-2-3-1», зі схожими функціями двійки центральних півзахисників, Велозу при розвитку атак - трішки нижче, Вукоєвич більше фізично впливав на гру, з тією різницею, що Мігель в позиційних атаках здебільшого залишався за лінією м’яча, що означало чіткий поділ на групу гравців атаки та групу гравців захисту.

Атакуючий півзахисник – Гармаш, а не Безус, що свідчило про деяку обережність наставника в виборі стартового складу. Денис здатен дати більше руху на полі і при необхідності може краще, ніж Роман, насичувати центральну зону.

В захисті кияни працювали в системі «4-4-2» і «4-4-1-1», чітко витримуючи власні зони дій. Потрібно зауважити, що в цьому компоненті гри «Динамо» виглядає краще ніж восени - лінії розташовані компактніше, а головне - при зміщеннях не допускається великих коридорів між гравцями однієї лінії, досить мобільний захист.
В атаках «Динамо» досить просто, але дієво використовувало трійки на флангах, група з трьох виконавців зміщувалась з фланг, куди йшла або довга передача, або м’яч доставлявся завдяки індивідуальним діям.

Створення кількісної переваги на фланзі «Динамо» і позиційні помилки захисту «Металіста»

Вище на відео наведені чотири епізоди з гри, які характеризують дії киян в атаках і недоліки побудови захисту «Металіста». В першому випадку – Папа Гуйє висувається вперед для більш щільної опіки Ідейє, маючи на меті дві цілі - наситити зону між лініями захисту, що за відсутності чистого шостого номера є завданням центрального захисника, і створення штучного офсайду. Неузгодженість дій з Юсуфом дозволяє Гармашу отримати м’яч.

Також варто звернути увагу ще на декілька речей, які були типовими для гри «Динамо» в атаках і «Металіста» в захисті. По-перше пасивна гра Ксьонза, який не чинить тиску на Віду (хорват має змогу вільно виконати передачу), не тримає ширину в захисті по Даніло Сілві (підключився по флангу в напад). Друге - погана реакція групи захисників на дії форвардів «Динамо», адже і під час отримання м’яча Гармашем Папа Гуйє все ще перебуває ближче до власних воріт за нападника киян. І третє - кияни через пасивність Ксьонза мають кількісну перевагу на фланзі, три в два, що навіть за хорошої реакції захисників харків’ян дозволило б їм використати перевагу на фланзі.

Також можна вести мову про неузгодженість дій цілої групу захисту, адже при висуненні вперед для тиску на форварда від центрального захисника (у даному випадку - Гуйє) Азеведо і Юсуф мали б звужувати гру, не дозволяючи використати зону за спиною сенегальця. Другий короткий епізод не призвів до створення моменту біля воріт Горяїнова, але, як і першому, кияни через довгу передачу і зміщення трійки гравців на фланг мають там перевагу три в два.

Третій епізод - це вже висунення вперед Юсуфа. Загалом варто сказати, що центральні захисники майже інстинктивно чи підсвідомо шукають опонентів, по яким можна зіграти, тому змусити їх чітко працювати в зонах дуже складно, але в цьому випадку, можливо, це було і тренерським рішенням, адже кожного разу і Гуйє, і Юсуф намагались зіграти щільніше по гравцю, гублячи власні позиції.

Ситуація розвивається два в одного на фланзі, і Юсуф висувається до гравця, а в зону за його спиною тут же вривається двійка футболістів «Динамо», - лише брак технічної майстерності гравців команди київського "Динамо" не дозволив реалізувати цю ситуацію.

В четвертому епізоді, ми бачимо цю ж картинку - кількісну перевагу на фланзі киян, і знову висока позиція від Юсуфа, що змушує Гуйє і Азеведо рухатись вправо, зберігаючи відстань між гравцями однієї лінії. «Динамо» не змогло використати кількісну перевагу на фланзі, проте швидкий перевід м’яча дозволив використати вільний простір з протилежного боку. Фактично Ідейє опиняється в зоні між центральним захисником і лівим захисником, але через зміщення всієї групи захисту вправо і відволікання Ярмоленком Папи Гуйє там з'явився вільний простір. Можна ще додати, що Павло Ксьонз, як і в попередніх епізодах, веде себе надто пасивно.

Гра в захисті знівелювала невеличку перевагу харків’ян в території і володінні м’ячем, тому Ігорю Рахаєву необхідно було вносити корективи. Замість Гоменюка вийшов Богданов, що розташувався в опорній зоні, натомість Клейтон Хав’єр піднявся в позицію атакуючого півзахисника, а Бланко, відповідно, в позицію центрфорварда. Ніби логічна заміна від тренера, що зняв Гоменюка, який окрім тиску на центр захисту запам’ятався великою кількістю браку, але ця заміна, як показали подальші події, ще більше обмежила господарів поля в розвитку атак.

В попередній грі проти «Говерли» ми вже відзначали, що «Металіст» відчуває проблеми з виходом в атаку, а після того, як з опорної зони вперед перемістився Хав’єр, лінії стали розірвані: ні Богданов, ні Едмар не давали достатнього руху з м’ячем вперед, щоб зв’язати ланки. Якщо в першому таймі туди зміщувались Марлос, Бланко і Хав’єр, утворюючи ситуації три в три в центр поля, то тепер Хав’єр і Марлос опинялись там в чисельні меншості, що дозволяло киянам легше відбирати м’яч і натомість розвивати власні швидкі атаки. Фактично господарі поля могли вести атакуючі дії або на швидкості, використовуючи фланги, або за рахунок індивідуальної майстерності Марлоса, який самотужки протягував м’яч вперед.

«Динамо» мало вирішувати питання переможця задовго до закінчення матчу, маючи перевагу в середині поля. В підопічних Блохіна була можливість постійно вести атаки на зміні фаз гри «Металіста». Крім цього проблеми захисту харків’ян нікуди не зникли, але повноцінно з цього кияни скористатись не змогли, тому не уникли нервового ендшпілю у матчі, який мали вигравати без питань.

Статистика

Підсумки

Ця гра показала, наскільки важлива позиція центрфорварда для «Металіста». Харків’янам вкрай необхідна глибина в атаках, щоб змусити суперників опускатись нижче по полю, що відповідно надасть простір для виходу в атаку. Також дуже важливим є повернення Дієго Соузи, який міг би зв’язувати ланки команди та надавати командним дія цілеспрямованості, додати в швидкості руху м’яча по полю і краще керувати грою з глибини.

Олег Блохін та його штаб змогли виокремити слабкі місця захисту харків’ян і скористатись ними. Створення переваги на флангах до перерви, тиск на центр півзахисту в другому таймі дозволили киянам контролювати хід матчу та закономірно вийти до наступного раунду Кубку.

фото - Денис Руденко, UA-Футбол