Карпати - Ворскла 0:0. Сумна нічия в Обливаний понеділок

Українська Прем’єр-ліга. 19-й тур

13 квітня. Львів. Стадіон "Україна". 1 000 глядачів

"Карпати" (Львів) - "Ворскла" (Полтава) 0:0

"Карпати": Мисак – Д. Мірошниченко, Новотрясов, Пластун (к), Костевич – Кльоц, Чачуа – М. Швед, Худоб’як (Голодюк 64), Кожанов (Сергійчук 89) – Страшкевич (Гуцуляк 76)

Тренер – Іґор Йовічевіч

"Ворскла": Богуш – Скляр, Даллку (к), Є. Ткачук (Олег Міщенко 74), Пердута – Чеснаков, Дедечко (А. Ткачук 46) – А. Громов, Маркоскі (Ковпак 46), Турсунов – Шиндер

Тренер – Василь Сачко

Судді: Головков (Сіверськодонецьк) – Висоцький (Запоріжжя), Матяш (Донецьк)

Попередження: Страшкевич 53 – Шиндер 70, А. Ткачук 83, Пердута 89

"Игра была равна..."

Судячи з останніх матчів за участю цих суперників, напередодні очного протистояння як львів’яни, так і полтавці перебувають у важкому кризовому стані. Карпатівці виглядали об’єктивно слабшими за всіх суперників за весняною частиною, крім донецького "Металурга". У ворсклян ситуація трохи ліпша, однак стан безнадії, з яким команда провела чвертьфінальний кубковий поєдинок проти "Олімпіка" чотири дні тому, демонструє, що нині то далеко не той колектив, який радував око вболівальника восени.

Склади обидва тренери виставили цілком прогнозовані. Іґор Йовічевіч місце у воротах довірив Романові Мисаку. В центрі оборони за відсутності дискваліфікованого Андрія Гітченка діяли Артур Новотрясов та Ігор Пластун, котрий вивів команду на поле з капітанською пов’язкою. Справа в обороні грав Денис Мірошниченко, зліва – Володимир Страшкевич. В опорній зоні грали Дмитро Кльоц та Амбросій Чачуа. Вдруге поспіль у запасі залишився Олег Голодюк. То за умови, що через травму не міг зіграти Артур Карноза, якого на позиції "під нападником" замінив Ігор Худоб’як. Зрештою, чистого нападника у львів’ян, як і в матчі проти "Металурга" у Запоріжжі тиждень тому, не було й на цей раз. Номінально цю позицію закривав Вадим Страшкевич, але по ситуації на вістрі впродовж матчу опинялися і той же Худоб’як, і номінальні вінґери Мар’ян Швед та Денис Кожанов.

Тренер "Ворскли" Василь Сачко у ворота традиційно поставив Станіслава Богуша. Справа в обороні через перебір попереджень не змогли зіграти Сергій Сімінін та Вадим Сапай. А отже це місце довелося закривати Олександрові Скляру. Пару стопперів склали капітан Арменд Даллку та Євген Ткачук. Зліва в захисті вийшов Ігор Пердута. В опорній зоні діяли Володимир Чеснаков та Денис Дедечко. Під нападником Антоном Шиндером грав Йован Маркоскі. З флангів наступали Артем Громов та Санжар Турсунов.

Початок зустрічі – обопільно неквапливий. Мабуть, щоб суперники ліпше рухалися, їх за доброю галицькою традицією Обливаних понеділків вартувало збадьорити відерцем-другим крижаної водиці на голови. Може, тоді й бігалося б веселіше? Але що тепер гадати… З перших секунд і десь впродовж хвилин десяти м’яч ліпше тримався у полтавців. Але як тримався? Перепасовки поперек поля, без просування вперед окреслювати перевагу не дозволяють.

Львів’яни стали трохи активнішими лише з початком другої десятихвилинки, однак господарям заважав жахливий брак у передачах. Щось зв’язалося на 14-й хвилині і це відразу призвело до небезпеки поруч із ворітьми Богуша. Швед справа точно віддав у межі воротарського майданчика на Кожанова, а Денис, перебуваючи перед Богушем, надто довго розвертався і доки пробив, то воротар усі напрямки до воріт встиг перекрити. Добити м’яч у сітку міг Худоб’як, але йому, постелившись у підкаті і трохи допомігши собі перед тим руками, завадив Даллку.

Вовтузячись під акомпанемент не дуже жвавої і позбавленої думки біганини в середині поля, суперники до середини першого тайму зовсім забули про ворота одне одного – ні ударів, ні натяків на загрози. До удару не дійшло навіть після єдиного за перших півгодини кутового, який подали львів’яни. А постріл Кльоца метрів з 25-ти, після якого м’яч пролетів у метрі для стійки, ударом можна вважати радше для статистики. Худоб’як, Страшкевич, Кожанов, Швед вочевидь, сумлінно виконуючи тренерські вимоги, глибоко відходили на власну половину. Інша річ, що за цією роботою, яка чітко демонструвала, чому це слово має корінь "роб", втрачалася основна суть і смисл футболу. За біганиною самої гри не було видно навіть близько.

Натомість у теоретично майстровитіших і досвідченіших полтавців навіть бажання працювати не простежувалося. За весь перший тайм гості нанесли у напрямку воріт Мисака лише один удар. То Громов гарно вистрелив метрів з 25-ти, але карпатівський голкіпер не помилився і забрав м’яч намертво. Можна також згадати, як Громов, прийнявши м’яч на груди після навісу Турсунова справа, ледь не наніс удару з близької відстані. Але Мисак з допомогою оборонців загрозу ліквідував. Господарі в свою чергу встигли на цей випад відповісти і ця атака цілком могла призвести до взяття воріт Богуша. То Худоб’як, знаходячись у півколі, скинув м’яч грудьми на Шведа, а Мар’ян, прикривши кулю корпусом, віддав коротку передачу на Кожанова. Денис бив з лінії карного майданчика у правий кут на виконання і влучив у стійку.

Відразу після перерви оживити "мертве царство" спробував Сачко. Він випустив замість Дедечка, єдиною корисною дією якого був ривок наприкінці першого тайму, котрий призвів до навісу Турсунова на Громова, екс-львів’янина Андрія Ткачука. Може, бодай особиста мотивація спрацює? Крім того, замість вже давно пасивного і некорисного для команди Маркоскі вийшов Олександр Ковпак. Тим самим, тренер гостей перейшов на гру в два форварди.

Полтавці з поновленням гри справді заграли рухливіше, однак, непогано контролюючи м’яч, на підступах до карної зони складних завдань для оборони суперників вони не ставили. Показово, що не дивлячись на тривалу осаду львівської половини поля до удару по воротах впродовж стартових 20-ти хвилин дійшло лише раз. То Громов, вигризши м’яч метрах в 25-ти від воріт, відразу вистрелив з правою. Куля пролетіла зовсім поруч зі стійкою, а якби пірнула в кут, то Мисак вочевидь зреагувати би не встиг.

"Карпати" відповіли на цей випад своїм, куди небезпечнішим. До гостроти призвів рейд Костевича лівим краєм. Не доходячи до карного майданчика, Володимир віддав передачу в район одинадцятиметрової позначки на Чачуа. Амбросій, розвернувшись, віддав ще далі вправо на забутим оборонцями суперників Шведа. Мар’янові не заважав ніхто. Крім розуміння, що то може бути перший для нього в Прем’єр-лізі гол. Ледь покотивши м’яч у дальній від себе кут, вінґер "Карпат" зробив справжній подарунок Богушеві.

Втративши ідеальну нагоду забити, львів’яни через лічені хвилини ледь не пропустили. То Турсунов, отримавши м’яч у середині поля, вирішив закинути Мисакові кулю за комірець. Роман встиг повернутися на своє місце і в останню мить перевів кулю з-під поперечини на кутовий.

На той момент "Карпати" вже грали з Голодюком у складі. Олег вийшов на поле замість втомленого Худоб’яка, однак вплинути на хід гри кардинальним чином не зміг. Проте нагоду забити львів’яни відразу після виходу Голодюка львів’яни мали. Сталося це після подачі кутового справа. Виконувався цей пас низом у район ближньої стійки на Шведа. Однак Мар’ян банально промахнувся по м’яча і цим лише дезорієнтував оборонців суперника. Як наслідок, куля долетіла до центру карного майданчика, звідки Пластун бив з розвороту без перешкод. Бив точно, але "Ворсклу" врятував, стоячи на стійці, Пердута.

Від цього моменту і до завершення гри було ще трохи більше 20-ти хвилин, однак більше справжніх моментів у господарів не було. Гості двічі потенційну небезпеку створили. Спершу Олег Міщенко ударом зльоту пробив метрів з 14-ти у руки Мисаку після того, як Костевич невдало скинув супернику під ноги після навісу зліва. До речі, вийшов Міщенко замість центр бека Євгена Ткачука. Тим самим, випустивши третього номінального форварда, Сачко відсунув у центр оборони Чеснакова і декларував бажання зіграти на перемогу. Та серйозного натиску, якщо він планувався, ворсклянам організувати не вдалося. Був ще удар маківкою голови від Шиндера після навісу Турсунова зі штрафного в руки Мисакові, два неточних "стандарти" від Міщенка. Це й усе.

"Карпати" в свою чергу двічі хвилюватися Сачка змусили. В першому випадку Швед, взявши гру на себе, пробив з лівої на техніку в дальній кут – куля, зачепивши когось із оборонців, пролетіла зовсім поруч зі стійкою. А перед закінченням основного часу Михайло Сергійчук, щойно вийшовши на заміну, видряпав у суперників м’яч на підступах до карної зони і зробив скидку на Голодюка. Олег стріляв метрів з 20-ти сходу, але пробив надто неточно, метрах в трьох від стійки.

То був матч, у якому не було ні глядачів на трибунах, ні тренерської думки, ні нестандартних рішень окремих виконавців, ні банального бажання футболістів грати. 0:0 з усіх точок зору. Якби у футболі існував суб’єктивний підхід до нарахування очок, то свого доробку не поповнила б ні одна команда, ні інша. Але свої "+1" за 90 хвилин лінивої біганини колективи заробили, а отже на завершення доведеться лише вибачитися перед читачами за неукраїнського походження цитату в якості епіграфу. Просто ліпше, ніж відомою російською приказкою те, що відбувалося в Обливаний понеділок на полі львівської "України", не охарактеризуєш.