Весняні підсумки. Карпати. Біг на місці з перепонами

Спершу трохи статистики. На підрахунки надихнув попередник Іґора Йовічевіча на посту наставника "Карпат" Олександр Севідов. У недавньому інтерв’ю UA-Футболу Олександр Володимирович порадив порівнювати гру львівської команди в різні роки за кількістю вболівальників на трибунах під час домашніх матчів. Ідея цікава, тому нижче наводимо найцікавіші цифри глядацької активності у Львові за сім останніх сезонів. Чому саме стільки? За орієнтир вирішив узяти переломний в новітній історії "Карпат" період, коли до керма команди прийшов Олег Кононов. Команду Олег Георгійович прийняв у статусі середняка, який тяжів до зони вильоту, перед початком сезону-2008/2009. Через два роки "Карпати" вже були п’ятою командою Прем’єр-ліги і виступали в єврокубках. Свій пост Олег Георгійович залишив, не допрацювавши до завершення першого кола чемпіонату-2011/2012.

Ці цифри характеризують ситуацію в львівському клубі ліпше тисячі слів. Крім абсолютно найгіршого, за винятком першого і четвертого чемпіонатів, середнього показника відвідуваності, навіть на поєдинках, коли "зелено-білі" протистояли лідерам, на їхніх матчах не назбирувалося й півстадіону. Та й взагалі, показник в 10 000 глядачів львівська "Україна" в чемпіонаті-2014/2015 переступила лише раз, коли "Карпати" в заключному матчі приймали вже чинного чемпіона "Динамо". Торік при тренері Севідові таких матчів було три.

Безперечно, якщо судити об’єктивно, то місце команди "Карпати" з тренером Йовічевічем на чолі мало бути тим же, що й у минулому сезоні – одинадцятим. То якщо додати до офіційного доробку знятих з клубу дев’ять очків за небажання розраховуватися за трансфери. Якщо розглядати ситуацію під таким кутом, то картина, звісно, не виглядає настільки сумною. Особливо з урахуванням, що за львів’ян цьогоріч повноцінно заграли два надзвичайно перспективних молодих футболісти – 17-річний Мар’ян Швед і 19-річний Дмитро Кльоц.

Іншими словами, попри чималу кількість невиразних поєдинків, підґрунтя для створення справді боєздатної команди Йовічевіч підготував непогане. Втім, де гарантія, що на заваді тренерським задумам знову не стане впертість клубних чиновників? Адже розраховуватися з Боґатіновим, Крістобалем і Федецьким ніхто як не збирався, так і не збирається. Заборона на ведення трансферної діяльності "Карпати" вже зачепила. Що далі? Пониження в класі? Такого варіанту теж виключати не можна. І в самому ФК це, здається, добре усвідомлюють. Близькі до львівського клубу люди припускають, що саме тому нинішні керівники "Карпат" вирішили "не дати загинути" першоліговій тернопільській "Ниві". Насправді під цими благородними починаннями може приховуватися холодний розрахунок і Тернопіль розглядається у вигляді запасного аеродрому в тому разі, якщо рятувати львівський проект буде дорожче, ніж розвивати новий.

Трансферна діяльність

У зимовому антракті команду залишило двоє гравців, які визначали гру команди восени. Центральний оборонець Ґреґор Балажіц із чотирма голами був найкращим бомбардиром львів’ян за підсумками першої частини сезону. За підсумками осені UA-Футбол назвав словенця найкращим у складі "Карпат" гравцем. Однак після закінчення терміну дії контракту залишатися у Львові Ґреґор не захотів і перейшов у сербський "Партизан". Натомість вінґер Павло Ксьонз вдруге на умовах оренди пішов до тренера Мирона Маркевича. Тільки тепер не в "Металіст", а в "Дніпро". Там Павло проявив себе добре настільки, що минулого вівторка дебютував у складі національної збірної. Дніпряни ж влітку збираються викупити у "Карпат" права на Ксьонза остаточно.

Інші втрати – не такі вагомі. Конкуренція в середній ланці у "Карпатах" справді висока, тому рішення Іґора Йовічевіча відмовитися від послуг Ярослава Мартинюка виглядає виправданою. Нині Ярослав виступає у Білорусі, за солігорський "Шахтар". Також клуб вирішив не продовжувати співпраці з воротарем Олександром Ільющенковим, який вважався основним на старті сезону, але програв конкуренцію Романові Мисаку і опинився в глибокому резерві. Коли ж повернувся з лазарету талановитий Роман Підківка, тримати в команді більш вікового голкіпера смислу не було взагалі. Тепер Ільющенков виступає за молдовський "Тирасполь". Так само виправдано Йовічевіч відпустив з команди й старожила "Карпат" Михайла Кополовця, котрий програвав конкуренцію і Денисові Кожанову, і Олегові Голодюку.

Замість цих гравців "Карпати" не запросили жодного новачка. Вочевидь заборона на ведення трансферної діяльності діяла вже тоді. Зате повернувся з лазарету Артур Карноза. Форму він набирав поволі і розбігався аж наприкінці сезону. Основним же джерелом підсилення стали вихованці клубної школи. Крім вище згадуваних Шведа і Кльоца, регулярно виступав за першу команду інший вінґер, 17-річний Олексій Гоцуляк. Також встиг дебютувати за першу команду ровесник Олексія, оборонець Василь Кравець і на рік старший нападник Юрій Захарків.

Фізична готовність

Впродовж весни львів’яни намагалися витримувати темповий, швидкісний стиль гри. Втім, такі дії забирали у команди чимало фізичних сил. Десь до середини квітня (тобто, до матчу проти "Іллічівця" включно) в кінцівках зустрічей карпатівці помітно підсідали. Особливо таке явище було помітним у Харкові, де львів’яни після прекрасного першого тайму видали невиразну другу половину, в домашніх зустрічах проти "Дніпра" і "Ворскли". Повноцінно розбігалися "Карпати" лише в ендшпілі сезону. В принципі, тренерський штаб таке явище тішити не повинно, адже ігровий графік львів’ян надто насиченим не назвеш. З Кубка України команда вибула ще восени. а отже навесні впродовж трьох місяців провела лише 12 матчів.

Тактична гнучкість

Йовічевіч використовував класичну для сьогодення схему 1 – 4 – 3 – 2 – 1 до тих пір, поки не розчарувався остаточно в можливостях Михайла Сергійчука як типового центрфорварда. Починаючи з матчу 18-го туру проти запорізького "Металурга", львів’яни діяли за схемою 1 – 4 – 2 – 4 – 0, тобто без нападника у звичному розумінні. Сказати, що ця барселонська тактика прижилася відразу, не можна. Точніше, не можна сказати напевне, чи такий варіант для кадрового потенціалу львів’ян доречний взагалі. Йовічевіч зробив ставку на контролі над м’ячем.

Але чи здатні його нинішні підопічні не просто тримати м’яч, а й при цьому загострювати гру? Позитивні проблиски спостерігалися найперше в зустрічах із "Олімпіком", "Чорноморцем" і "Зорею". Зустріч із "Шахтарем" треба винести за дужки, оскільки там карпатівці найперше підлаштовувалися під суперника, діючи у своїй манері лише епізодично. Фрагментами цікаво виглядали карпатівці й у грі з "Динамо". Натомість ще у трьох проведених за новою тактичною схемою поєдинках команда ледь не впродовж усіх матчах грала без воріт. Також варто відзначити, що Сергійчук, вимушено повернувшись до основи наприкінці сезону, грав вже не як центрфорвард, а здебільшого справа у квартеті атакувальних хавбеків.

Результативні помилки: Д. Мірошниченко – 7, Ільющенков – 4, Гітченко – 4, Костевич – 4, Худоб’як – 3, Голодюк – 2, Даушвілі – 1, Чачуа – 1, Балажіц – 1, Ксьонз – 1, Кожанов – 1, Кльоц – 1, Пластун – 1

Перебудову команди на свій лад молодий тренер Йовічевіч розпочав, використовуючи старий дідівський принцип, "від пічки". В цьому аспекті тренерові треба віддати належне. Не дивлячись на низьке підсумкове місце, за кількістю пропущених м’ячів "Карпати" за підсумками чемпіонату поділили п’яте місце із "Зорею" та "Чорноморцем".

Показовим є й інше, вже внутрішнє порівняння. Найвразливішою за підсумками минулого сезону була центральна зона оборони львів’ян. Із суто статистичної точки зору, не змінилося нічого й зараз. Але річ у тім, що сім із дев’яти голів через центр "Карпати" пропустили восени. Навесні не було Балажіца, який вважався лідером оборони, але помилок поменшало. Причому надійністю відзначалася не лише пара Андрій Гітченко – Ігор Пластун. Злагоджено захист львів’ян грав і в тому випадку, коли замість двох номінально основних стопперів виходив Артур Новотрясов. Тобто, мову треба вести саме про добру організацію гри в обороні, яка не залежала від окремих індивідуальностей.

Разом з тим, помітними є проблеми на флангах захисту. Денис Мірошниченко і Володимир Костевич – швидкі, технічні, приносять багато користі в наступі, але ось при виконанні оборонних функцій часто програють суперникам позиційно. Особливо це стосується Мірошниченка, котрий був винуватцем найбільшої кількості голів у власні ворота. Костевич у порівнянні з минулим чемпіонатом став надійнішим, але результативні помилки в його виконанні ще не рідкість.

Зрештою, якби Володимир постійно грав так, як у заключному матчі Прем’єр-ліги-2014/2015 проти "Шахтаря", він би вже був гравцем національної збірної. З іншого боку, в тому, що найбільше гольових комбінацій карпатівці провели саме через лівий фланг, заслуга Володимира величезна. Погано лишень те, що крім лівого краю і стандартних положень, через інші зони голи львів’янам даються з великими потугами. Через те й третє з кінця місце у графі "забиті м’ячі" дивувати не повинно.

Оптимальний склад

У контексті надійності карпатівської оборони, безперечно, не можна не відзначити й гру воротаря. Роман Мисак розпочинав цей сезон як дублер Ільющенкова. Але Олександр часто помилявся і починаючи з сьомого туру Йовічевіч почав регулярно довіряти Роману. Мисак не просто виправдав довіру. Він, мабуть, здійснив мало суперсейвів, але все, що мав забрати, забрав. Показово, що вини Мисака немає в жодному з 31-го пропущеного голу. Роман як зайняв місце у воротах у сьомому турі, так до завершення сезону "постом номер один" не поступався.

Основними крайніми оборонцями впродовж усього сезону вважалися Мірошниченко та Костевич. Андрій Гітченко, який восени діяв на позиції опорного півоборонця, навесні знову згадав про навики гри в центрі оборони і склав дуже надійну пару стопперів з Ігорем Пластуном. Ці двоє поступалися місцем на полі Артурові Новотрясову лише у випадку дискваліфікацій чи травм.

В опорній зоні з весни стабільним гравцем основи став Дмитро Кльоц. Поряд з ним попервах грав Амбросій Чачуа, але в ході чемпіонату до основи повернувся Муртаз Даушвілі. У квартет атакувальних хавів при схемі 1 – 4 – 2 – 4 – 0 зазвичай входили Мар’ян Швед, Ігор Худоб’як, Денис Кожанов та Олег Голодюк. При цьому роль "прихованих дев’яток" найчастіше виконували Ігор та Денис, а Мар’ян із Олегом наступали з країв. Непогано у цій тактичній моделі почуває себе й Вадим Страшкевич, але весну йому зіпсувала травма. Натомість Артур Карноза сповна розкрився, розбігавшись після тривалого лікування, лише в заключному відрізку чемпіонату.

Найращий гравець сезону – Ігор Пластун

Такий ось парадокс виходить. Торік UA-Футбол назвав Ігоря розчаруванням сезону. Було за що. У 22-х проведених матчах чемпіонату стоппер припустився семи результативних помилок і випав зі складу, програвши конкуренцію Балажіцу та Гітченку. Однак Ігор – боєць, що він довів ще в першому своєму матчі за "Карпати", коли дограв із важким розсіченням матч проти "Волині". Власне, відтоді Ігор заслужив на повагу прихильників команди.

Власне, дивуватися тому, що Пластун після невдалого торішнього сезону не опустив рук і відвоював місце в основі, мабуть, не варто. Все інше склалося якнайліпше. З приходом Йовічевіча надійнішою стала оборонна ланка "Карпат" в цілому. А Ігор був найнадійнішим виконавцем в захисному квартеті, та ще й забив при цьому, підключаючись в атаку при виконанні "стандартів", голи, які принесли "Карпатам" нічиї в зустрічах проти донецького "Металурга" та "Зорі".

Розчарування сезону – Олександр Ільющенков

Сезон-2013/2014, здавалося б, вніс злам у кар’єрі цього, безперечно, талановитого голкіпера. Відчуваючи гостру конкуренцію з боку Мисака і Підківки, Олександр зумів пробитися до основи і видав серію дуже сильних матчів. Один з них – фантастичний поєдинок проти "Динамо" в Києві, у якому фаворит вирвав перемогу, пробивши Ільющенкова лише на заключних хвилинах.

Новий чемпіонат Олександр теж розпочав у статусі основного. Але розпочав якось невпевнено і після чималої кількості помилок поступився місцем в основі Мисаку. Можна сказати, що Ільющенкову не пощастило, бо Роман грав надійно і помилятися не збирався. Однак попрощатися з ним у зимовому антракті тренерський штаб вочевидь вирішив не лише через це.

Найкращий матч сезону

26-й тур. "Шахтар" - "Карпати" - 2:2

Хочеться вірити, що то був поєдинок, у якому вдалося побачити прототип "Карпат" у наступному сезоні. Адже поєдинок із екс-чемпінами на київській "Оболоні" для львів’ян турнірної ваги вже не мав. З вищої ліги вони не вибули б навіть у разі поразки. Звісно, можна згадати, що "Карпати" могла матеріально стимулювати третя сторона. Як-не-як, "Дніпро" в разі поразки "гірників" міг вийти на друге – лігочемпіонське – місце. Крім того, мотивували свою команду й фанати. Напередодні матчу вони начебто сказали гравцям: "Переможете "кротів" - пробачимо все".

Перемогти не вдалося, але то була нічия, варта окремої перемоги. Тривалий час впродовж першого тайму львів’яни відбивалися, але, пропустивши двічі після розіграшів суперником "стандартів", пішли на перерву, безнадійно, як тоді здавалося, поступаючись 0:2.

Втім, після перерви на полі були вже інші "Карпати". Злі, амбіційні, бойовиті. Вступаючи у єдиноборства за кожен м’яч, львів’яни змусили "гірників" помилятися. Після того ж, як Олександр Кучер метрах в 20-ти від воріт скосив Мар’яна Шведа, Карноза, майстерно підкрутивши м’яч у верхній кут зі штрафного, скоротив рахунок – 1:2.

Бідолашний Швед, закрутивши суперникам не лише хребці, а й голови, за своє "нахабство" у цьому матчі настраждався чимало. Суперники безжально били Мар’яна по ногах, а той ставав і знову нісся. Безперечно, то був найкращий наразі для 17-річного львів’янина матч, включаючи поєдинок проти "Олімпіка", у якому він зробив дубль.

А зрівняли рахунок карпатівці після того, як Костевич неподалік від карного майданчика суперників вибив у підкаті м’яч з-під ніг Даріо Срни і зробив, як виявилося, результативний пас на Худоб’яка. Ігор, підхопивши кулю, смачно вгатив метрів з 20-ти точно в кут. Шансів Андрій П’ятов не мав – 2:2.

Стосовно ж Костевича, то ось таких, бездоганних за виконанням підкатів він у цьому матчі виконав близько десятка. Причому підкочувався Володимир в небезпечній близькості від воріт, а одного разу навіть зірвав таким чином у межах карного майданчика вихід Алекса Тейшейри сам-на-сам з Мисаком. Крім того, двічі рятував "Карпати" у кінцівках, блокуючи удари суперників впритул, Ігор Пластун. Цю нічию львів’яни заслужили сповна – не лише характером, а й майстерною грою.

Завдання на літо та перспективи

Зважаючи на поточний стан справ у "Зорі", невизначену долю донецького "Металурга" і "Волині", "Карпати" за умови збереження складу весняного зразка здатні боротися за п’яте місце. Втім, де гарантія, що на початку нового сезону львів’яни не погрузнуть у нових санкціях через небажання платити зароблене тим, хто за них колись виступав? На підсилення зі сторони команда вочевидь не розраховує, натомість зацікавлення в послугах Костевича, Шведа і Кльоца заможніші клуби мають чималеньке.

Думка легенди клубу

Роман Зуб, півоборонець "Карпат" (1994-1997, 1999-2000):

- Враховуючи те, яких гравців львів’яни втратили в міжсезоння, їх виступ у чемпіонаті-2014/2015 вважаю кроком вперед. У команді з’явилося четверо молодих гравців, які до того в основі не грали. Безперечно, радує Мар’ян Швед. Хлопцеві ще важко психологічно, адже він переступив через дубль і почав грати в дорослій команді відразу, не маючи досвіду. Але поки що Мар’янові виходить якщо не все, то дуже багато.

Грати за барселонською моделлю "Карпати" почали не від хорошого життя. Що зробити, якщо в команді немає нападника? Йовічевіч пробував на вістрі Сергійчука, потім Страшкевича, який не форвард у принципі. Мишкові ж після першої ліги потрібен час. Хлопцеві лише 23 роки, тому не став би його списувати. Думаю, Сергійчук має перспективу. Наразі ж команда грає за тією тактикою, за якою може грати. Хто ближче до воріт суперника – той і на вістрі. Звичайно, футболістам знадобився час, щоб до такого ігрового варіанту адаптуватися. Але наприкінці сезону, особливо в зустрічі з "Шахтарем" "Карпати" атакували дуже непогано, вибігаючи вперед великими силами. Усі гравці діяли агресивно. Цей поєдинок обнадіяв.

Про якість дій оборони найліпше говорить невелика кількість пропущених м’ячів. При цьому не сказав би, що Йовічевіч орієнтувався саме на оборону чи приділяв захисним діяв під час тренувального процесу увагу більшу, ніж атаці. Робота велася над командною грою в комплексі. Але, звісно, оборона – то фундамент, про який треба дбати першочергово. І добре, що не позначилася на надійності втрата Балажіца. Взагалі, вважаю Пластуна і Гітченка гравцями приблизно одного рівня з Ґреґором. Відрадно, що пітягується до них і Новотрясов, який у наступному сезоні має скласти Андрієві та Ігорю конкуренцію за місце в основі.

Є питання по Мірошниченку, який часто помиляється при грі в обороні. Але Денис – футболіст молодий. Сподіваюся, він набрався досвіду і наступного року буде надійнішим. Тим паче, що в грі на атаку Мірошниченко корисний. А ось хто порадував, так це Костевич, який видав дуже стабільний сезон.

З досвідченими гравцями – своя історія. Худоб’як пропустив чималий відрізок підготовки, приєднавшись до тренувального процесу лише в лютому. Попервах Ігореві не вистачало фізичних кондицій і це цілком зрозуміло. Коли ж Худоб’як набрав форму, то проявив себе з найкращого боку. Також гарний сезон, з моєї точки зору, видав Кожанов. Денис в "Іллічівці" грав мало, тому попервах після повернення в "Карпати" відсутність ігрової практики давалася взнаки. Але наприкінці сезону Кожанов виглядав дуже добре. Наскільки мені відомо, Йовічевіч хоче, аби Денис залишився в команді. Також набрав форму в кінці сезону Карноза. Якщо Артура нарешті залишать у спокої травми, в наступному сезоні він може стати ключовим гравцем команди.

А ось стосовно Голодюка маю сумніви. Спостерігав за роботою Олега на тренуваннях. Так, у нього є майстерність, він гарно працює з м’ячем. Проблеми Голодюка – в голові. Не знаю, з чим це пов’язано. Чи Олег не хоче грати в "Карпатах", чи йому заважає щось інше?

Підсумовуючи, хотів би сказати, що ця команда має великі перспективи. Але не треба від неї вимагати потрапляння в зону Ліги Європи вже в наступному сезоні. Молодим гравцям, а їх у команді багато, притаманна відсутність стабільності. Рух має бути поступовим. У наступному році треба потрапити в десятку, а вже далі замахуватися на щось вагоміше.

#	футболіст	матчі	хв.	старт	заміна	в заявці	голи (пен.)	паси	гол+пас
	Воротарі
23	Роман Мисак	22	1980	22	0	6	0	0	0	2	0
1	Роман Підківка	1	90	1	0	12	0	0	0	0	0
38	Іван Сілецький	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
98	Олег Мозіль	0	0	0	0	3	0	0	0	0	0
	Захисники
94	Денис Мірошниченко	29	2560	29	0	0	0	0	0	4	0
8	Володимир Костевич	26	2282	26	0	2	3	2	5	3	0
32	Ігор Пластун	24	2160	24	0	2	2	0	2	6	1
5	Андрій Гітченко	23	2048	23	0	1	1	0	1	6	0
92	Амбросій Чачуа	22	1428	17	5	7	0	0	0	2	0
22	Тарас Пучковський	9	344	2	7	2	1	0	1	1	0
26	Артур Новотрясов	7	630	7	0	12	0	0	0	1	0
70	Іван Лобай	2	156	2	0	5	0	0	0	0	0
86	Василь Кравець	2	11	0	2	10	0	0	0	1	0
66	Володимир Сениця	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
79	Андрій Маркович	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
83	Остап Грось	0	0	0	0	2	0	0	0	0	0
	Півзахисник
17	Олег Голодюк	28	2029	24	4	0	2	2	4	8	0
9	Денис Кожанов	27	1811	22	5	0	2	3	5	3	0
16	Ігор Худоб'як	25	1678	17	8	1	3	1	4	3	0
20	Муртаз Даушвілі	20	1391	15	5	2	0	1	1	6	1
10	Артур Карноза	15	654	6	9	2	1	0	1	2	0
27	Вадим Страшкевич	14	519	6	8	7	2	0	2	2	0
48	Дмитро Кльоц	10	791	10	0	2	0	1	1	3	0
85	Володимир Савошко	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
91	Юрій Яструб	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
	Нападники
14	Михайло Сергійчук	24	1305	15	9	4	2	0	2	5	0
35	Мар'ян Швед	10	744	8	2	0	2	1	3	0	0
76	Олексій Гуцуляк	7	234	1	6	5	0	0	0	1	0
45	Юрій Захарків	1	18	0	1	2	0	0	0	0	0
73	Тарас Завійський	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
	Пішли з команди по ходу сезона
	Павло Ксьонз	17	1460	17	0	0	1	3	4	2	0
	Грегор Балажіц	15	1269	14	1	0	4	0	4	4	0
	Ярослав Мартинюк	10	501	5	5	6	0	1	1	4	0
	Михайло Кополовець	7	148	0	7	4	0	1	1	2	0
	Олександр Ільющенков	6	540	6	0	6	0	0	0	0	0
	Максим Марусич	2	15	0	2	2	0	0	0	0	0