Владислав Лупашко: "У колективі - хороший мікроклімат"

Для потенційного новачка «синьо-золотих» сезон розпочнеться в елітному українському дивізіоні. Це заслуга і клубу і самого футболіста, який старається вибороти місце «під сонцем». Тож, наш нинішній співрозмовник Владислав Лупашко, розповідає про себе і ділиться своїми планами на майбутнє.

— Владиславе, ти потенційний новачок ФК «Львів». Тож, будь ласка, коротенько представся.

Мені 22 роки, народився я у місті Білгород_Дністровський поблизу Одеси. В місцевому ДЮСШ я розпочав свої заняття футболом у тренера Крейтера Володимира Анатолійовича. У 8 класі школи я переїхав у Дніпропетровськ де вступив на навчання в училище фізичної культури. Там групу, в якій я займався тренував Ястрєбов Віктор Михайлович. По закінченні УФК розпочалась моя професійна кар’єра в Бориспільському «Борисфені». Пізніше доля мене скерувала на Донбас в донецький «Металург». В сезоні 2007-2008 на друге коло змагань я отримав запрошення виступати за команду «Княжа» Щасливе, перед якою стояли серйозні завдання про підвищення у класі. Колектив зі Щасливого успішно виборов право виступати у першій лізі національної першості, посівши першу сходинку у турнірній таблиці.

— Твоя сім’я і твої найближчі люди?

— Родина живе у Білгород-Дністровському. Батько давній прихильник футболу, мама - «персональний» уболівальник» і постійно переживає за мене. Є ще одна дорога мені людина, яка завжди є важливою підтримкою у моєму житті – це моя дівчина Катерина. Нещодавно у сім’ї моєї сестри Марини народилась донечка. Тож, користуючись нагодою вітаю їхню родину із цією важливою життєвою подією.

— Яке враження справила на тебе львівська команда?

— На мою думку, ФК «Львів» діє у сучасному швидкому футбольному руслі. У команді панує дружня і доброзичлива обстановка. Як зауважив з командою працюють хороші професійні люди. Не зважаючи на достатньо молодий вік клуб, у його діяльності відчувається справжній професійний підхід до справи.

— З партнерами встиг познайомитись?

— Так. З деким із хлопців був знайомий і раніше. Процес адаптації проходить швидко. Буквально із першого дня перебування у команді я відчув себе «у своїй тарілці». Головною причиною цьому, на мою думку, є хороший мікроклімат, який панує у колективі. Думаю, кожен із новачків у цьому зі мною цілком погоджується.

— Тренувальна програма наставника команди колоритна, а одночасно вимоглива. Даєш собі раду із навантаженнями?

— З поглядами на футбол, та вимогами Сергія Івановича мені довелось познайомитись ще за часів виступів у «Борисфені», де він працював із дублем. Тренування у нього завжди цікаві, через що навантаження переносяться легко, а навіть із посмішкою на обличчі. Дуже важливий хороший емоційний фон. Часто разом з Івановичем після тренувань граємо у різні футбольні прикольні ігри. Той хто програє, змушений виконати якесь веселе завдання. На днях, три футболісти «відбували покарання»: я вийшов на тренування з відеокамерою і рушником на шиї, Валєра Федорчук в окулярах та навушниках, Дмитро Зозуля у шапці і рукавицях, хоча погода на дворі стояла досить тепла. Та попри «розваги» працювати доводиться багато. Для набуття належної ігрової практики проводимо чимало спарингів.

— Наскільки близькі твоєму стилю гри ті підходи, які пропагуються тренерським штабом.

— Вони мені дуже близькі. В Україні можна на пальцях перелічити тренерів із такими підходами вимогами до футболу та баченням гри. Тренерський штаб вимагає виступати для уболівальників – красиво і результативно, як зараз модно говорити – тренери з європейськими поглядами на футбол. Думаю, що нам усім надзвичайно пощастило.

— Ти готовий до виступів за львівську команду?

— Звичайно, що готовий, бо інакше для чого я тут? Усе, що від мене залежить, буду прагнути виконувати на сто відсотків.