"Волинь" - "Іллічівець" 0:1. Гра без гри

Украина. Луцк. Стадион "Авангард". 1 700 зрителей

Главный арбитр: Андрей Шандор (Львов)

Ассистенты: Александр Войтюк (Запорожье), Максим Чертоляс (Херсон)

"Волынь" - "Ильичевец" 0:1

Голы: Тищенко 40
"Волынь": Романенко, Леандро, Симинин, Лопес, Шарпар, Масло, Павлов (Максимюк 46), Майкон, Дрпич, Стевич (Стеванович 60), Бута (Бабырь 66)
"Ильичевец": Шуст, Невмывака, Пуканыч, Шевчук, Ярошенко, Фомин, Тищенко, Яворский (Путивцев 88), Кожанов, Ищенко, Виценец
Предупреждения: Майкон 65, Шарпар 75, Масло 81 - Виценец 65, Фомин 72, Кожанов 75, Шуст 90+2, Невмывака 90+4

Команда з берегів Азову ще жодного разу не перемагала «Волинь» на його полі у рамках Прем’є-ліги. Утім цей матч дав можливість маріупольцям поліпшити статистику виїздів до Луцька . До того ж, хоч частково дозволив поквитатися за поразку у першому колі та розгром в кубку. До цього поєдинку команди в турнірній таблиці розділяло лише очко, та й за рештою показників йшли майже порівну. Тож очікувалося, що матч буде безкомпромісним, так і трапилося: багато єдиноборств, дрібних порушень, обмаль гольових моментів, один забитий м’яч. Особливий цей поєдинок був для гравця господарів Романа Максимюка, який грав свій прощальний матч. Вболівальники подякували півзахиснику плакатом «Рома, дякуємо за все» та скандуванням його імені протягом гри.

До очного протистояння команди підійшли з втратами. «Іллічівець» недорахувався через перебір карток Бутка і травмованого Полянського. У «Волині» справи були ще гірші. Через дискваліфікацію у матчі не змогли взяти участь Шиков, Гобер та Ізворану. Через пошкодження не вийшов на поле Пічкур, не враховуючи попередньо травмованих Скобу, Карковського, Смірнова. Тому Кварцяному довелося добряче голову поламати, аби заповнити прогалини у стартовому складі.

На перший тайм на поле вийшли такі гравці «Іллічівця»: у воротах – Шуст, у центрі захисту – Невмивака і Яворський, праворуч – Іщенко, ліворуч – Шевчук; у півзахисті: праву бровку зайняв Кожанов, ліву – Тищенко, у центрі розташувалися Віценець і Пуканич, на вістрі атаки – Фомін, йому допомагав Ярошенко.

Стартовий склад «Волині» такий: у воротах - Неділько, у захисті - Сімінін, Масло, Дрпіч, Леандро; у центрі півзахисту – Шарпар і Стевіч, на правому фланзі – Бута, на лівому – Лопес, у нападі – Павлов і Майкон.

Гра розпочалася досить жваво і вже на початку Лопес намагався увірватися в штрафну гостей, але марно. Згодом Бута з правого флангу прострілює на Майкона, утім захисники азовців випередили нападника «Волині» не дозволивши йому замкнути небезпечну подачу, у підсумку шкіряним заволодів Шуст. Через десять хвилин румун знову повторив навіс, однак і цього разу, і волинський бразилець, і Павлов лише трішки не дотягнулися до м’яча. Утім це були не найкращі нагоди луцьких нападників. Спочатку Майкон обікрав біля чужої штрафної захисника «Іллічівця», продерся у карний майданчик і вдарив у дальній від голкіпера гостей кут, проте страж воріт азовців зреагував на удар. Згодом супер момент змарнував і Павлов. М’яким пасом Євгена вивів один-на-один його латиноамериканський колега по амплуа, здавалося, що рахунок ось-ось має бути відкритим, однак Шуст не дав себе переграти, перевівши м’яч на кутовий.

До слова, кутових лучани цього матчу подали чимало, утім майже всі вони виконані не вдало. Здебільшого чомусь навішували на ближню стійку, замість того, щоб закидати на високих гравців, які розташовувались в глибині штрафного майданчика. Єдиний раз, коли після розіграшу стандарту біля воріт Шуста стало гаряче, це було після удару головою Масло, голкіпер гостей не зафіксував з першої спроби шкіряного, і Майкон намагався зіграти на добиванні, але натомість порушив правила. Був ще удар з дальньої дистанції Стевіча, але прямо в руки воротарю «Іллічівця». У свою чергу азовці не збиралися всю гру відсиджуватися в обороні, і ще на початках поєдинку Тищенко, ніби пристрілюючись, перевірив на пильність Романенка ударом з дальньої дистанції, перший номер лучан якось не вдало відбив м’яч перед собою, на щастя для господарів, на добиванні нікого не опинилося.

Задуматися лучан над захисними редутами змусив прохід Фоміна, який протащив м’яч зі своєї половини до лицьової лінії суперника, однак сил чи то на удар, чи на точний пас у Руслана не вистачило. Не скористався форвард маріупольців і ляпом Масло, який не влучив по м’ячу, нападник «Іллічівця» несподівано опинився на ударній позиції, але не влучив у рамку. Однак гості таки дочекалися свого моменту. Після масованої атаки гравців «Волині», азовці організували контратаку. Захисники господарів не вдало спробували зробити «штучний офсайд», і Тищенко лівим флангом без перешкод дістався штрафного майданчика. У нього було кілька варіантів розвитку атаки, але півзахисник вирішив не віддавати пас і не зближатися з Романенком, красивим обвідним ударом він поклав шкіряного в дальній кут залишивши голкіпера лучан без шансів – 0:1. Забитому голу Тищенко навіть не радів, ніби знав, що сьогодні голів більше не буде. Наприкінці тайму Шарпар з хорошої позиції по центру з-за меж штрафної непогано пробивав, але повз.

У другому таймі відбувся довгоочікуваний вихід Максимюка, який відіграв свої останні 45 хвилин в якості гравця. Натомість поле залишив Павлов, який нічим не відзначився, програвав багато єдиноборств і чимало падав, як і більшість гравців «Волині», схоже промерзле поле і поспіх вплинули на це. Разом з Майконом місце у нападі після заміни Євгена зайняв Лопес. До речі, у верховій боротьбі «Іллічівець» нічим не поступався гренадерам з Луцька, а подекуди азовці перегравали у повітрі своїх візаві. Явно простежувалися огріхи у грі в центрі півзахисту у господарів, де надто не вдало діяв Шарпар.

В дебюті другої половини «Волинь» могла зрівняти рахунок. Саша Стевіч з убійної позиції не потрапив у ворота, хоча був зобов’язаний забивати. Маючи перевагу у рахунку гості посміливішали і майже не давали нічого створювати біля власних воріт, при цьому огризаючись контратаками. То Кожанов накрутив Дрпіча і вдарив у ближній - Романенко був на місці, то Пуканич пробив по центру, але знову голкіпер лучан надійно зіграв. Утім найкращу нагоду розставити усі крапки над «і» мав Ярошенко. Масло помилився віддаючи пас назад, Костянтин перехопив м’яч і вийшов віч-на-віч з воротарем «Волині». Ніхто не заважав вирішувати момент на свою користь, однак нападник гостей перемудрив і пробив повз ворота залишивши інтригу до останньої секунди матчу.

Лучани стрімголов кинулися відіграватись. Лопес непогано змістився з правого флангу вздовж штрафної в центр, але з його ударом впорався Шуст. Були ще відчайдушні постріли Стевановіча і удар Майкона головою, утім усе марно. Бразильський нападник взагалі міг залишити поле у третій раз в сезоні достроково, якби суддя Шандор не пожалів його, після того, як той грубо вдарив Яворського ззаду по ногам. Кінець матчу швидше нагадував безтолкову навалу, ніж обдумані спроби відігратися, тож матч так і закінчився мінімальною перемогою «Іллічівця», який уже віддалився від «Волині» на чотири очки.

Загалом ця гра викликала більше запитань, ніж дала відповідей. Які цілі ставить перед собою луцька команда так і залишилося загадкою. Після хорошої гри, хоч і з негативним результатом у Харкові, не зовсім розумієш, як можна було так бездарно зіграти далеко не з лідером у себе вдома. З такою грою, у весняній частині волиняни швидше боротимуться за виживання, чим розраховуватимуть на якість вищі сходинки у турнірній таблиці. Міняти і справді щось треба, але що? Це вже мабуть питання до власників клубу і Кварцяного.

Ігор Леонов:

Игры мало было, было много борьбы, что от нашей команды, что с «Волыни». Так если четно, то были моменты, нам повезло в некоторых случаях. Я поблагодарил своих ребят за самоотдачу. Конечно, если б Ярошенко забил в конце матча, когда он вышел один на один, то игра была бы уже сделана, а так до последней минуты держали в напряжении.

- В першому таймі «Волинь» більше атакувала і мала більше нагод, а в «Іллічівця» один, чи два моменти – гол. Дивовижна реалізація. З чим це пов’язано?

Ну, знаете, у нас четыре человека основного состава пропускали с разных причин: Бутко – у него четыре желтых карточки, Полянский – у него травма. Он получил перед игрой с «Волынью». Мы знали, что «Волынь» будет играть агрессивно, и мы настраивались на такую игру, на борьбу. Я ж говорю, что спасибо ребятам. Нам, наверное, больше повезло. Честно, в некоторых случаях нам очень сильно повезло.

- Чи позначилася відсутність Бутка?

Ну, мы Ищенка перевили на правый фланг. Он, правда, опытный игрок играл в «Шахтере» правого защитника и поэтому у нас был только этот вариант. Конечно, Бутко – это потеря, так же, как и Полянский. Спасибо ребятам своим, что они игру выиграли. А Бутко у нас основной игрок, и я думаю, он еще будет набирать, и у него хорошее будущее.

- Які завдання на весняну частину сезону перед «Іллічівцем»?

Вы понимаете, я еще только и.о. Мне дали восемь игр. Как раз сегодня последняя игра. Я не знаю, что сейчас по приезду скажет президент клуба. Ну, в десятке…но я еще не разговаривал с Владимиром Семеновичем. Сейчас я не знаю, что будет дальше. По приезду, я думаю, будет собрание, и тогда уже решат. Свое будущее я еще не знаю.

Віталій Кварцяний:

Трудно что-то сказать хорошее про игру нашей команды. Две команды сегодня футбол не показали. Одна играла на контратаках и очень сильно имитировали разную борьбу, непредвиденные остановки, и так дальше, как мы отмечали раньше такое существует. Это второстепенная причина того, что темп сбивался. Мы спешили сильно забить мяч, делали ошибки. Было много брака в крайних атакующих полузащитников, которые должны были сделать, хоть одну квалифицированную передачу, но ее не было. Угловые подавали безобразно, высокая команда, но никто не добивал. Очень низкая концентрация футболистов была сегодня. Когда есть игроки квалифицированные, они за счет мастерства могут сыграть. Футболисты уже две недели как в отпуске, и заставить их играть на высоких скоростях, организовано, не так просто. Со стороны, может, кажется, раз, два сказал – должны делать, но не сильно они хотят делать. И дело не в деньгах или мотивации, там премиальные пообещать. Иногда достучатся до футболистов тяжело. Одна проблема накопилась на другую, третью… и уже четвертую игру не можем выиграть. Единственное, что мы остались на том же 12-м месте. Уже команды вплотную подбираются. В том году мы, как бы, не хотели идти в отпуск, была веселая серия победных матчей, закончили на шестом месте, но команда была немножко осиротевшая в финансовом плане, но играла с задором, с изюминкой, серьезным темпом добывали очки. Сейчас совсем противоположная полоса. Четыре игры подряд – регресс в игре и безвольный результат. И вот такой вот период, и вроде своевременно плотят зарплату, ну вот такой парадокс бывает. В этом году мы поскорее хотим закончить, в том году мы не хотели, а в этом хорошо, что он уже наступил конец. Мы с президентом обсудим обстановку в команде, в клубе, он обсудит с вышестоящим руководством, как нам работать дальше, на что активизировать работу. Вы видите, что многие футболисты выжатые, многие не имеют оптимизма, отбывают обязательства по контракту, не выполняя своих профессиональных обязанностей, не работая на сто процентов. Это надо менять систему контрактов, у нас есть много юристов сегодня в клубе, много адвокатов, вице-президентов, пусть сядут…они все знают. И откорректировать так контракт, чтоб футболист выполнял свою работу строго, профессионально, а потом уже идти в отпуск и делать микропаузы, они вообще не должны быть в работе футболистов. Надеемся, что эта негативная процедура и тренировок, и плохих результатов в матчах, закончится. Надо сильно подумать, кого оставить, а кого приобрести.

- Два дні тому з вуст Ігоря Коломойського прозвучала заява, що ви в матчі з «Металістом» зробили не вдалі заміни, тим самим погіршили гру і «Волинь» ваша програла, і Ігор Коломийський напряму вас звинувачує, що ви винні у тому, що ваша команда програла. Як ви можете це прокоментувати?

Когда команда проигрывает, то всегда виноват тренер, есть такой закон. Игорь Коломойский настолько серьезный бизнесмен, что ему можно, что угодно сказать. Как когда-то Д’Артаньян сказал кардиналу Ришелье: « Вы настолько величавы сеньор, что быть вашим другом, или недругом одинаково почетно». Поэтому он имел право так считать, но я хочу сказать, что я сделал замены такие, как считал нужными. Два удаления, пришлось делать непредвиденные замены и перестраиваться. Как можно было меня обвинять в том, что проиграл преднамеренно. Это уже через чур обвинение. Я не обижаюсь, я должен это перетерпеть. Вы же видели игру? Все видели. Ее же никто не прятал, команда сыграла одну из лучших игр, а сегодня сыграли одиннадцать человек одну их худших игр. Это надо признать игра не получалась, и сыграли не так как надо.

- Справа в тому, що Ігор Коломойський конкретно вас звинуватив.

Так что вы от меня хотите? Вы что прокурор, или кто вы? Я ж ответил на все ваши вопросы. Что вас интересует вообще? Или вы сдали экзамен журналистский в таком количественном числе, что вам надо допекти тренера! Я ж вам ответил. Ну, кого обвинять, если не главного тренера. Если сегодня команда стояла, я тоже виноват! Может, с вами кто-то не поделился?! Что вы хотите от меня узнать? Человек, только непонятно с какой фантазией может это сказать. Может еще кто-то что-то сказать, сейчас меня можна с киевским «Динамо» обвинить в поражении. На то я и главный тренер. За результат отвечает главный тренер. Такова моя доля. В этом году я не так много матчей сидел и радовался победам. Единственное, что матчи кубка мы можем записать себе в актив. У нас есть оптимистическое настроение. 7-е место или 12-е, какая хер разница. Единственное, мы подумаем, как создавать новую команду, новое дыхание. Надо жить, и думать о будущем, делать команду серьезную, сопротивляемую, качественную. Видите, у нас нет креативных игроков, стоя играем в пас. Шарпар, видели, как он сегодня играл? Он считает себя великим футболистом. Надо очень много менять личностей в команде. Которые не выполняют требования современного футбола. Мы это проделаем, будет другая команда. Сегодня я увидел еще много недостатков. Поражение дает возможность с оптимизмом смотреть в будущее. Если б мы выиграли сегодня, я б еще в ком-то сомневался, может его оставить. А теперь, я четко вижу, кого мне надо оставлять, если я буду решать этот вопрос. Если будут существовать обвинение еще со стороны каково-то журналиста, журналистов сейчас уже больше, чем футболистов, потому что футболистов нет, а журналистов все больше, то конечно мне будет сложно усидеть в этом кресле и дать какой-то квалифицированный ответ. Быть человеком завтрашнего дня, или повесить нос. Но я еще не такое переживал. Мы стараемся с тренерами, и будем что-то делать. Если нам поручат дальше. Потому что такой конец сезона, он может людей на некоторые действия направить. Мы готовы ко всему. Прежде всего, у меня много желания и оптимизма переделать все. Не первый раз. И выйти на поле с серьезной командой, которая будет защищать честь Волыни.

- Після вашої скандальної прес-конференції після «Металіста» вас ще не викликали в судейський комітет. Там щось Коліна казав?

Еще не вызывали, но, я думаю, еще вызовут. Я думаю, что вы читали в газете, что по поводу судейства будут у меня просить объяснения и еще у двух руководителей: «Оболони» и «Арсенала». Будем разговаривать, будем говорить, когда вызовут.