"Говерла" - "Карпати" 2:1. Воротарська капітуляція чи тренерське фіаско?

27-й тур чемпіонату України-2012/2013

3 травня. Ужгород. Стадіон «Авангард». 5 600 глядачів

«Говерла» - «Карпати» - 2:1

Голи: Ле Таллек 50, Трухін 60 – Гладкий 39

«Говерла»: Д. Бабенко – Рніч, Щедраков, К. Петров, Є. Макаренко – Балафас, Райчевіч – Чурко, Єдіґарян (Х. Лопес 76), Трухін – Ле Таллек (В. Лисенко 82)

Тренер – Олександр Севидов

«Карпати»: Боґатінов (Мисак, 46) – Ксьонз, І. Мілошевіч, Пластун, Геращенков – Худоб’як (к) (Штіліч 64), Даушвілі, Голодюк – Кенія, Гладкий, Кополовець (Марселіньо 60)

Тренер – Ніколай Костов

Судді: Годулян (Одеса) – Левко (Чернівці), Халамендик (Київ) - Абдула (Харків), Дяденко (Кіровоград)

Попередження: Єдіґарян 36, Райчевіч 86 – Худоб’як 27, Гладкий 48, Марселіньо 88

З огляду на турнірну ситуацію, на перемогу в цьому матчі мали грати обидві команди. Та якщо львів’ян, враховуючи, що їх перевага над зоною вильоту складає сім очків, в принципі, влаштовувала нічия, то ужгородці перемагати основного конкурента були зобов’язані. Зрештою, це не означає, що «Карпати» мали право грати так, як вони це зробили вкотре, наче продовжуючи запорізько-донецько-київську серію – безвольно і безініціативно.

Наставник «Говерли» в порівнянні з провальною грою проти «канонірів» склад, звісно, трохи перекроїв. Місце у воротах Олександр Севидов довірив Дмитрові Бабенку, мабуть, єдиному з виконавців своєї команди, до кого впродовж весняної частини чемпіонату претензій бути не може. На флангах оборони з’явилися Неманья Рніч (справа) і Євген Макаренко (зліва). У центрі поряд з Павлом Щедраковим зіграв Кирило Петров. Опорні пів оборонці – Сотіріс Балафас і Мірко Райчевіч, до слова, єдині з гравців нинішньої «Говерли», хто у ворота «Карпат» раніше забивав. М’яч Мірко приніс ужгородцям нічию в поєдинку першого кола, Сотіріс же відзначався в матчі з львів’янами, ще виступаючи за грецький ПАОК у Лізі Європи. На вістрі атаки ужгородців діяв Дам’єн Ле Таллек. Під ним – Артур Єдіґарян і Дмитро Трухін (зліва). Справа замість розкритикованого Севидовим після гри з «Арсеналом» Олега Міщенка вийшов В’ячеслав Чурко, який теж тиждень тому удостоївся тренерського гніву.

Перед наставником «Карпат» Ніколаєм Костовим вкотре постала проблема з лівим оборонцем. Травмовані Ігор Ощипко і Володимир Бидловський, дискваліфікований Ігор Озарків – на цей раз тренер вирішив випустити в цьому амплуа номінального правого крайка Сергія Геращенкова. Решта позицій, в принципі, традиційні. Хіба що в центрі оборони поряж з Ігорем Пластуном в останніх матчах грав Ґреґор Балажіц, а на цей раз вийшов Іван Мілошевіч. У воротах львів’ян діяв Мартін Боґатінов, справа в захисті – павло Ксьонз. Центр поля контролювало традиційне тріо з опорником Муртазом Даушвілі і спрямованими на атаку капітаном Ігорем Худоб’яком і Олегом Голодюком. Атакувальний трикутник справа наліво склали Леван Кенія, Олександр Гладкий та Михайло Кополовець.

Почали матч агресивніше ужгородці, котрі спробували проводити свої атаки через фланги. До небезпеки призвів один з перших випадів, коли Чурко навісив справа, а Ле Таллек, випередивши оборонців, пробив головою, але у ворота не влучив. Але загалом господарі, як і їх суперники, йшли вперед невеликими силами і надалі загострювали гру здебільшого завдяки дальнім ударам. У львів’ян на шостій хвилині з місця лівого інсайда небезпечно стріляв Гладкий, але Бабенко, хоч і не без труднощів, з цим ударом впорався. Фактично, з того часу гості завдяки кращому контролю над м’ячем поступово почали захоплювати перевагу до своїх рук.

Фото - Роман Сенишин

Втім, не дивлячись на кращу комбінативність в діях, галичани продовжували пропускати випади суперника. На 12-й хвилині Єдіґарян протягнув м’яч справа в центр і видав передачу на Трухіна. Дмитро увійшов до штрафного майданчика і пробив, проте його удар, постелившись у підкаті, заблокував Ксьонз. «Карпати» увідповідь провели правим краєм свою атаку. Кенія віддав передачу на ближню стійку, на яку відгукнувся Худоб’як. Ігор першим дотиком прийняв «кулю», а другим пробив чи то продовжив пас через себе. Бабенко цей намір розгадав і м’яч перехопив.

Ближче до середини першого тайму перевага «Карпат» стала очевидною. Спершу був потужний дальній удар від Даушвілі, після якого м’яч пролетів приблизно в півметрі від хрестовини. Трохи згодом закарпатці й узагалі пропустили елементарний випад через центр. Боґатінов вибив м’яч від власних воріт майже до штрафного майданчика суперників. Ніхто з закарпатців не лише не завадив Гладкому прийняти м’яч, а й не став Олександрові на заваді, коли той після прийому увійшов до карної зони і пробив. Врятував ужгородців лише своєчасний вихід Бабенка, який зумів пом’якшити удар. З лінії ж воріт «кулю», яка повільно стрибала в порожні ворота, вибив Щедраков.

На 39-й же хвилині інший центрбек Петров навпаки вкотре вразив пасивністю. Успіх «Карпатам» принесло підключення до атаки Ксьонза. Павло по правому краю, оббіг, наче на мотоциклі, Макаренка і навісив на дальню стійку. Петров програв позиційну боротьбу, а Гладкий пробив зльоту. Рніч намагався врятувати ситуацію відчайдушно, у падінні через себе, проте вибив «кулю» вже з воріт – 0:1. До перерви Гладкий, скориставшись на цей раз позиційним провалом Щедракова, бив небезпечно ще раз, проте його сильний постріл справа Бабенко відбив.

І все б за підсумками першого тайму було для гостей добре, якби в доданий час не отримав пошкодження воротар Мартін Боґатінов. Костов в спішному порядку наказав розминатися Романові Мисаку. На поле молодий голкіпер вийшов вже після перерви і після першого ж удару в стулку власних воріт пропустив. Ужгородці справді розпочали другу 45-хвилинку натхненніше. Правда, їхні атаки були доволі примітивними, з акцентами на довгі флангові закидання до карної зони. Здавалося, львів’яни ці ходи легко читають.

Фото - Роман Сенишин

Проте на 50-й хвилині сталася неоднозначна ситуація. Віталій Годулян в доволі суперечливій ситуації, метрах в 30-ти від воріт гостей зафіксував сумнівне порушення правил з боку Даушвілі. Закарпатці, поки Муртаз сперечався з суддею, розіграли штрафний. Трухін виконав простенький пас зліва в центр карної зони суперників, де Пластун не зумів зіграти на перехопленні, а Ле Таллек, вигулькнувши з-за його спини, вдарив удотик по центру воріт. Удар був не сильним і Мисак, очевидно, міг м’яч відбивати не у ворота. Проте вийшло, як вийшло – «куля» зайшла у кут і рахунок вирівнявся.

Після цього гра заспокоїлася, хоча більш активними були гості. Не дивно, що Костов, щоб додати діям своєї команди рухливості, випустив замість Кополовця, який провів непоганий перший тайм, а впродовж першої третини другого був непомітним, Марселіньо. Та щойно бразилець з’явився на полі, як галичани почали програвати в рахунку. Чурко пофінтив перед Геращенковим і зробив передачу справа на протилежну сторону штрафного майданчика, а Трухін піймав м’яч на ногу у повітрі пробив по дузі в протилежний кут в дотик. Безперечно, цей м’яч мав бути легкою здобиччю Мисака. Проте воротар стояв на лінії, наче заворожений і провів «кулю» у ворота очима – 1:2.

Для гостей то був удар і реакція Костова була миттєвою: він випустив замість Худоб’яка Семіра Штіліча. Не дивно, бо на початку другого тайму львів’яни грали фактично без середини поля. Та вагомого ефекту від цієї перестановки не було. Гості банально не могли зачепитися за м’яч, натомість пропускаючи швидкі випади суперника. Один з таких завершився черговою кострубатою дією Мисака, котрий випустив м’яч з рук після не найскладнішого удару Чурка метрів з 20-ти. На щастя для львів’ян, «куля» на цей раз полетіла не у ворота, а за лицьову лінію.

В ендшпілі зустрічі Севидов, щоб підвищити контратакувальні властивості команди, випустив замість атакувального хава Артура Єдіґаряна іншого гравця такого ж плану – Хорді Лопеса. Той, щойно з’явившись на полі, завдав небезпечного дальнього удару, не влучивши в рамку лише трохи. Логічно, що ужгородці поступово почали віддавати територію. Поки це відбувалося, наставник «Говерли» поміняв нападника – замість Ле Таллека вийшов Володимир Лисенко.

Зрештою, продемонструвати вміння контратакувати господарям не вдалося. Не в останню чергу тому, що їхні суперники не зробили жодної спроби розкритися і піти уперед якщо й не продумано, то бодай відчайдушно. Точніше, ця відчайдушність зводилася до авантюрних індивідуальних проходів у виконанні Марселіньо і Кенії, які, втупивши очі в газон, намагалися продертися до воріт суперників самотужки. Чергова безхарактерна, безхребетна поразка, яка, мабуть, не залишає сумнівів у тому, що Костов втратив важелі управління над командою.