"Свисток по-українськи". Суддівський аналіз матчів 29-го туру УПЛ

Український чемпіонат ввійшов у фазу, коли турнірну вагу мають лічені поєдинки. Але ось парадокс: навіть у таких умовах вітчизняні арбітри продовжують припускатися серйозних помилок. Більше того, якраз у найпринциповіших поєдинках рефері демонструють високий рівень роботи. У матчах же нижчої напруги ті ж судді починають допускати ляпи. Яскравий приклад – Віталій Годулян. Він відмінно впорався з арбітражем класичного дербі «Динамо» - «Шахтар», але після цього в двох турах поспіль залишає від своєї роботи неодонозначне враження. Погоджуються з цим, аналізуючи поєдинки передостаннього туру Української Прем’єр-ліги, і експерти UA-Футболу, екс-арбітри ФІФА Мирослав Ступар і Сергій Шебек.

«Говерла» - «Волинь» - 1:1. Суддя – Олександр Дердо (Іллічівськ)

11-та хвилина. Півоборонець ужгородців Артур Єдіґарян, виконуючи штрафний удар, сильно прострелив. В районі одинадцятиметрової позначки на передачу намагався вийти нападник господарів Дам’єн Ле Таллек, якого опікав Ян Масло. Волинянин трохи приобійняв суперника і той впав. Арбітр пенальті не призначив.

Мирослав Ступар: Невелика затримка рукою з боку Масла була, але Ле Таллек замість того, щоб продовжувати боротьбу, завалився. Арбітр, звісно, міг відреагувати на це падіння і призначити пенальті. Переконаний, що схожий епізод в середині поля стовідсотково трактувався б, як порушення. Тим більше, що боротьба була нетривалою, затримка з боку Масла була короткою. Взагалі, рішення половинчасте, 50 на 50, але якби Дердо вказав на позначку, захистити його було б легше. Зрештою, арбітр був поруч і все добре бачив. Можливо, рефері врахував й те, як артистично зреагував на затримку від Масла Ле Таллек.

Сергій Шебек: Безсумнівно, трохи Масло Ле Таллека руками притримав. Дам’єн це відчув і, підкосивши ноги, впав. Це – дуже неоднозначний момент, з розряду 50 на 50. Якщо б арбітр призначив пенальті, то був би правий. Втім, і не вказавши на позначку, Дердо, мабуть, не помилився. Хоча в динаміці цей епізод більше схожий на пенальті. В статиці ситуація вже не така однозначна. Тому рішення арбітра підтримати можна. Серйозного порушення, яке стовідсотково тягнуло на пенальті, тут не було.

66-та хвилина. Нападник гостей Душан Савіч прагнув після довгої передачі на хід випередити воротаря суперників Дмитра Бабенка. Замість м’яча волинянин в’їхав голкіперові шипами по ребрах. Рефері обмежився попередженням.

Мирослав Ступар: Цю ситуацію не назвеш фолом з необережності. Адже нападник має відчувати, що таким чином він може нанести супернику травму. Якби суддя вилучив Савіча, то показав би приклад, як треба діяти в таких ситуаціях. Футболісти мають бодай трохи бути джентльменами у ставленні до своїх колег за ремеслом. На жаль, гравці надто часто намагаються досягти локальної перемоги за будь-яку ціну. Це непорядно.

Сергій Шебек: Епізод між жовтою і червоною картками. Якби тренерам «Говерли» довелося міняти Бабенка, це було б вилучення. Савіч, розуміючи, що до м’яча він не встигає, у стрибку, з умислом вставив ногу в ребра воротарю. Окрім того, в діях гравця «Волині» присутня фаза польоту. Переконаний, що в цій ситуації Савіч міг би зігнути ногу і пом’якшити зіткнення. Натомість Душан вчинив по-іншому і в останню мить навпаки випрямив ногу і шипами поїхав у бік Бабенка. Якби Дердо був більш принциповим, він цілком міг вилучити гравця гостей з поля. В будь якому випадку, арбітр тут не мав поспішати з винесенням санкцій і дочекатися, яким же є ступінь травми. Не дай Боже, Бабенко не зміг би продовжувати гру, судді довелося б змінювати рішення і вилучати Савіча.

Взагалі, те, як рухається по полю Дердо, для матчів Прем’єр-ліги неприпустимо. Фізична підготовка Олександра – на нульовому рівні. Пересуваючись полем, цей суддя волочить ногами. Складається враження, наче Дердо – не молодий суддя, а чоловік років 70-ти.

«Металург» З – «Шахтар» - 3:3. Суддя – Сергій Лисенчук (Київ)

Сергій Шебек: На мою думку, арбітр Лисенчук не відповідає рівню вищої ліги. В цьому матчі в Сергія було два моменти, в двох з яких він був зобов’язаний призначати одинадцятиметрові у ворота господарів, а ще в одному мав для цього всі підстави. Не призначити бодай один з трьох пенальті для судді Прем’єр-ліги – неподобство. Зазначу, що попередній раз Лисенчук працював у полі на матчі 24-го туру в Луцьку, коли зустрічалися «Волинь» та «Іллічівець». Там Сергій допускав грубу гру, стрибки в ноги, відмашки руками в обличчя і майже не виносив санкцій. Як на мене, Лисенчук – перший кандидат на виліт в першу лігу.

Мирослав Ступар: У мене склалося враження, що Лисенчук через те, що він понад місяць не судив у полі, втратив відчуття гри. Навіть за умови, що цей матч був не потрібен ні одному супернику, ні іншому, арбітр наробив чимало помилок. І правильно після гри сказав Мірча Луческу, мовляв, у нього склалося враження, що суддя своєю роботою хотів продемонструвати, що він не боїться «Шахтаря». Гадаю, що після таких помилок П’єрлуїджі Колліна може вже й не повернутися до Лисенчука, як до арбітра Прем’єр-ліги. В такій простій грі Сергій назгортав для себе стільки похибок, скільки, мабуть, не здійснив за все життя.

16-та хвилина. За рахунку 1:0 на користь господарів донеччанин Василь Кобін вривався справа у штрафний майданчик суперників, та на вході до карної зони не зумів пройти Ігоря Коротецького. Перевалившись через ногу запоріжця, Василь впав. Пенальті арбітр не призначив.

Мирослав Ступар: Це була відкрита позиція для відразу трьох суддів і бодай один з них мав помітити, що Коротецький Кобіна збивав. У найкращій позиції, звісно, був Лисенчук і дуже дивно, що він не зреагував на відвертий фол запорізького оборонця. З іншого боку, якщо арбітр вважав, що то було не порушення, а симуляція, то жовту картку мав отримати Кобін. Зрештою, ситуація виглядає очевидною: Коротецький поставив на шляху суперника стегно і через нього донеччанин перевалився. Беззаперечний пенальті.

Сергій Шебек: Коротецький відверто вдарив суперника по нозі, під коліно. Зазначу, що Лисенчук всі деталі моменту бачив, він не був ніким перекритий. Проте, припустимо, суддя в полі момент пропустив. Та найцікавіше, що якраз напроти зіткнення Коротецького і Кобіна знаходився додатковий асистент, «славнозвісний» Іван Бондар з Києва. Він міг виправити рішення Лисенчука? Та рефері за ворітьми вкотре виконав роль нерухомої фішки. Це – дуже груба помилка суддів.

«Гірник» Генріх Мхітарян поборовся за м’яч на місці правого інсайда і віддав передачу в штрафний майданчик на Сергія Кривцова. Той зачепитися за «яблуко розбрату» не зумів, оскільки не встояв перед підкатом Андрія Нестерова. Однак чи чисто вибив м’яч оборонець «Металурга»?

Мирослав Ступар: У м’яч Нестеров не зіграв точно. Андрій підкотився, а тоді через нього впав Кривцов. Цей епізод, може, не настільки очевидний, але він теж вимагає призначення одинадцятиметрового удару.

Сергій Шебек: Найперше треба відзначити, що Нестеров дуже небезпечно стрибав. Ніг Кривцова він не дістав, а збив донеччанина спиною. Та суті справи це не змінює – якою б частиною тіла оборонець не зносив суперника, цей епізод треба трактувати як порушення. Тим паче, повторюю, стрибок Нестерова був дуже небезпечним. Тому підстави для призначення пенальті в арбітра були.

Запоріжець Іван Матяж після подачі суперниками кутового запустив над власним штрафним майданчиком свічку. На перехоплення вийшов воротар «Металурга» Лібор Грдлічка, перед яким був хорватський нападник гостей Едуардо. В підсумку донеччанин впав, а голкіпер кулаком вибив м’яч.

Мирослав Ступар: Для Лисенчука ситуація мала б бути простою. Я б ще зрозумів, якби команди грали десь в селі і воротар не знав правил. На такому рівні голкіпери розштовхувати суперників, які заважають їм заволодіти м’ячем, ще можуть. А тут, звісно, мова про очевидне порушення від Грдлічки. З боку Едуардо не було ані найменшого блокування. Враховувати потрібно й те, що зіткнення відбувалося не в площі воріт. У штрафному майданчику з воротарем можна боротися так само, як і з будь-яким іншим польовим гравцем.

Сергій Шебек: Ще один стовідсотковий пенальті, якого Лисенчук не помітив. Після того, як Матяж підняв м’яч вгору, Едуардо стояв спиною до воріт так само нерухомо, як Марко Девіч у матчі «Металіст» - «Шахтар». Грдлічка ж, вибігши з воріт, спершу штовхнув нападника суперників правою рукою в спину, а потім, коли Едуардо впав, виграв м’яч. За рахунок поштовху воротар «Металурга» звільнив собі місце. Помилка суддів виглядає ще більш парадоксальною, якщо зважити, що і Лисенчук, і асистент за ворітьми Сергій Даньковський знаходилися в оптимальній позиції і добре даталі епізоду бачили.

«Металург» Д – «Чорноморець» - 2:0. Суддя – Ярослав Козик (Мукачеве)

5-та хвилина. Одесит Кирило Ковальчук заблокував удар Велізара Дімітрова, після чого м’яч у штрафному майданчику одеситів влучив у руку Драману Траоре. Суддя зафіксував порушення з боку нападника «Металурга».

Мирослав Ступар: Переконаний, якби м’яч так само влучив у руку оборонця, рефері точно не свиснув би, оскільки гри рукою не було. «Куля» банально влучила в руку Траоре.

33-тя хвилина. Перед власним штрафним майданчиком гравець «Чорноморця» Анатолій Діденко в боротьбі за м’яч з Константіносом Макрідісом впав і м’яч влучив одеситові в руку. Рефері попередив Діденка, призначив штрафний, виконавши який, Володимир Польовий відкрив рахунок у матчі.

Мирослав Ступар: Рука Діденка лежала на землі і вона перегородила шлях м’ячеві. Тому з призначенням штрафного удару погоджуюся. Але при чому тут попередження для футболіста «Чорноморця»? В діях Діденка не було умислу. Він впав, а м’яч знайшов руку.

«Таврія» - «Динамо» - 3:2. Суддя – Віталій Годулян (Одеса)

Сергій Шебек: Там, де принциповим бути не вартувало, суддя цього матчу проявляв надмірну прискіпливість. В епізодах же, коли порушення були більш сутєєвими, про власну принциповість Годулян забував. Взагалі, вважаю, невдале суддівство Віталія є прямим наслідком його безкарності. У 26-му турі Годулян не зарахував чистий гол Девіча у матчі «Шахтар» - «Металіст», через тур в жодному з двох епізодів не вилучив футболістів «Карпат» за грубу гру проти суперників з «Говерли». Але навіть після таких двох матчів рефері покарання не поніс.

4-та хвилина. Сімферополець Сергій Назаренко ударом з одинадцятиметрової позначки відкриває рахунок в матчі. До удару в межі карного майданчика забігло відразу п’ятеро гравці обох команд – троє киян і двоє кримчан. Арбітр цей недолік проіґнорував.

Мирослав Ступар: Такі ситуації прийнято називати формальністю. Але то лише на перший погляд. У правилах чітко вказано, що всі гравці обох команд, крім гравця, який виконує пенальті, і воротаря, мають знаходитися не ближче, ніж за дев’ять метрів і 15 сантиметрів від м’яча. Наші арбітри цей момент іґнорують. Лише Віктор Швецов у матчі «Зоря» - «Динамо» змусив перебити пенальті Олега Гусєва. Але в тій грі рахунок вже був розгромним на користь гостей. Так чи інакше, одесит показав, як треба діяти і дуже шкода, що його земляк Годулян під час удару Назаренка порушення в діях гравців обох команд не помітив.

Сергій Шебек: У справедливості призначення пенальті і його правильному виконанні Назаренком сумнівів бути не може. Але… На такі моменти ми звертаємо увагу рідко, але в пункті 14-му футбольних правил чітко прописано, що якщо арбітр дає сигнал для виконання одинадцятиметрового удару та перш, ніж м’яч увійде в гру, футболісти одночасно порушать правила, удар необхідно повторити. Входження в штрафний майданчик до удару – те саме порушення. На жаль, більшість арбітрів в Україні на такі нюанси очі закривають. Зараз же, якщо зробимо стоп-кадр в момент удару Назаренка, то побачимо, що п’ятеро футболістів команд забігли до карного майданчика на метри два-три. Після такого масового порушення Годулян був зобов’язаний дати перебити пенальті. Очі на такі моменти можна закрити, якщо футболісти перебігли лінію на півметра.

26-та хвилина. Динамівець Андрій Ярмоленко віддав передачу вліво на Євгена Селіна. Оборонець киян встиг прокинути м’яч повз Аніса Буссаїді, однак у штрафний майданчик не увійшов, бо був збитий. Арбітр призначив штрафний, але жовтої картки порушникові не дав.

Мирослав Ступар: У ситуаціях, коли відбувається зрив небезпечної атаки, жовта картка є безперечною. Фол відбувався неподалік від воріт, а не в середині поля, Селін міг вийти на оперативний простір. Що тут ще видумувати?

Сергій Шебек: Селін, прокинувши м’яч повз Буссаїді, міг входити в штрафний майданчик суперників. Футболіст «Таврії», розуміючи це, кинувся напереріз і відверто збив динамівця. Зазначу, що в останній фазі атаки на Селіна Буссаїді ще й підняв ногу. Це – чиста жовта картка. Однак принциповості, яку Годулян проявить трохи згодом, в цьому моменті знову не помітно.

48-ма хвилина. Буссаїді, скориставшись помилкою гостей при створенні офсайдної пастки, виходив сам на сам з Максимом Ковалем. Проте, прокинувши м’яч повз динамівського воротаря, кримчанин впав. Рефері призначив пенальті і вилучив Коваля за фол останньої надії.

Мирослав Ступар: Як на мене, цей епізод виглядає очевидним. Вважаю, що порушення було і Годулян вчинив правильно. Треба дивитися не за самою фазою падіння Буссаїді, а врахувати, як Коваль викинувся ногами вперед. Права нога Максима поставила перед лівою ногою суперника перепону і кримчанин спіткнувся саме через дії воротаря киян. Буссаїді не міг зробити маховий рух лівою ногою, оскільки він спіткнувся. Про симуляцію тут не може бути й мови, адже щоб трактувати епізод таким чином, не має бути найменшого контакту. Поставте себе на місці Буссаїді. Хіба сильно треба прикладатися, щоб збити з ніг людину, яка біжить по вулиці?

Сергій Шебек: В динаміці цей момент для прийняття рішення суддею виглядає надзвичайно важким. Перше моє враження після перегляду епізоду в прямому ефірі – чистий одинадцятиметровий удар. Але якщо передивитися ситуацію покроково, то мушу констатувати, що Буссаїді симулював порушення. Хочу звернути увагу, що в мить, коли гравці зближувалися, нога Коваля лежала на землі непорушно. Рухів ногою Максим не робив. Буссаїді ж прокинув м’яч і, очевидно, побоювався, що завдати точного удару в підкаті може перешкодити динамівський оборонець, не знайшов нічого кращого, як ще до контакту підтискати під себе ноги. Під час цього просаджування сімферополець почав шукати контакт з ногами Коваля. Буссаїді зробив протяжку двома ногами, відштовхнувся і вдарився в ногу воротаря.

На мою думку, оборонець «Таврії» мав отримати попередження за симуляцію. Як тут не згадати, що в першому таймі Буссаїді мав отримувати жовту картку за фол проти Селіна? Виходить, розберись Годулян в обох моментах, на 48-й хвилині він мав виганяти з поля не Коваля, а оборонця «Таврії». Але, повторююся, що перегляд цього моменту в динаміці і в сповільненому повторі дає абсолютно різну уяву. Тому арбітрові прийняти вірне рішення було дуже складно. З іншого ж боку, на допомогу Годуляну міг прийти додатковий асистент Дяденко. Однак він у відповідальній ситуації вкотре перетворився в третю стійку.

87-ма хвилина. Гравець «Таврії» Марін Любічіч зірвав прорив Андрія Ярмоленка правим краєм грубим підкатом, влучивши динамівцеві бутсою в коліно. Арбітр призначив штрафний і показав сімферопольцю жовту картку. Чи достатнє таке покарання?

Мирослав Ступар: Як і в попередніх епізодах, цей момент судді чітко бачили. Вони мали б помітити, що Ярмоленко прокинув м’яч собі на хід, а Любічіч стрибнув двома ногами ззаду. І слава Богу, що збірник України не отримав серйозної травми. Перед вирішальною грою проти Чорногорії для нашої збірної втрата Ярмоленка була б надзвичайно болючою. Мене дивує, чому суддя за ворітьми і асистент арбітра не підказали Годуляну, як треба трактувати такий епізод. Про жовту картку тут не може бути й мови, адже порушення надто серйозне. Це – грубий стрибок в ноги, можливо, з метою нанесення серйозної травми. Чиста червона картка. Зауважте також, як відреагував на попередження сам Любічіч. Він показав Годуляну великий палець, мовляв, ти класний арбітр.

Сергій Шебек: Складно сказати, чому Годулян не вилучив Любічіча. Серб грубо в’їхав Ярмоленку в коліно на очах трьох суддів. Любічіч атакував Ярмоленка двома ногами, навіть не намагаючись зіграти в м’яч. Що ж то, як не червона картка? З боку арбітра таке рішення виглядає неподобством. На некваліфікованість рефері скидки робити не можна. Бо Годулян – суддя досвідчений і ми неодноразово переконувалися, що судити він вміє. Що ж тоді? Загадка.

90+6-та хвилина. За підсумками штовханини між Сергієм Сидорчуком і Маріном Любічічем суддя показав динамівцю попередження, яке стало для Сидорчука другим.

Мирослав Ступар: Коли бачиш, що футболіст має жовту картку, треба мати в голові мізки, щоб утриматися від другого попередження. Сидорчук же не проявляв агресії, а банально поштовхався з суперником. Арбітр мав обмежитися усним зауваженням. Хоча, не виключаю, що Годулян спершу так і вчинив, але гравці його не послухали. Підстава дати друге попередження була і нею Віталій скористався. Втім, якщо рефері такий принциповий, то трохи раніше він мав вилучати Любічіча.Зрештою, припускаю, що для Сидорчука ця червона картка буде доброю наукою. Він молодий гравець і має зробити висновки з цих подій.

Сергій Шебек: І знову суддя проявив незрозумілу і непотрібну принциповість. Безперечно, гравці між собою сперечалися. Сидорчук, який попередження вже мав, легко відштовхнув суперника. Хіба в арбітра була необхідність за кілька секунд до закінчення гри залишати киян вдев’ятьох? Невже не можна обмежитися усним попередженням?

«Металіст» - «Дніпро» - 2:1. Суддя – Юрій Можаровський (Львів)

67-ма хвилина. Харків’янин Крістіан Вільяґра віддав зі свого правого флангу передачу зі своєї подовини поля на Марко Девіча. Нападник знаходився на одній лінії з центрбеком гостей Євгеном Чеберячком. Лайнсмен прапорця не підняв і Девіч, вийшовши на побачення з Ігорем Варцабою, забив, як виявилося, переможний для своєї команди гол.

Мирослав Ступар: Цей епізод може слугувати для асистентів настільною книгою в тому контексті, як сконцентровано, уважно, виважено треба діяти в ситуаціях на кшталт цієї. Володимир Володін не побоявся взяти на себе відповідальність за долю цього моменту. Тут херсонський лайнсмен продемонстрував високий рівень. Хоча справедливості ради треба сказати, що на 23-й хвилині той же асистент зафіксував неіснуюче положення поза грою у футболістів «Дніпра».

Сергій Шебек: Асистент Володимир Володін з Херсона блискуче розібрався в дуже непростому, динамічному моменті. Девіч і Чеберячко знаходилися на одній лінії, тобто, Марко знаходився в правильній позиції. Але ми дуже часто бачили, що у таких випадках судді перестраховуються і приймають помилкові рішення.

83-тя хвилина. Оборонець «Металіста» Папа Ґуйє, ймовірно, не помітив Ніколи Калініча, який лежав за його спиною. Сенегалець наступив на хорвата, а той бурхливо відреагував. Суддя вийняв з кишені червону картку, але врешті, після суперечок показав обом гравцям по попередженню.

Мирослав Ступар: На мою думку, Можаровський не побачив початкової фази конфлікту. Калініч потрапив між двох гравців «Металіста» і зрозуміло, що то було порушення. Арбітр порушення зафіксував, але спершу впав Калініч, потім Папа. При цьому сенегалець, переступаючи, випадково зачепив дніпровського нападника. Нікола відреагував миттєво – відмашкою. Тому, думаю, на жовту картку Папа Ґуйє не заслуговував. Суддя мав обмежитися попередженням для Калініча. Червоної картки Можаровський, припускаю, не показав з підказки чи то асистента, чи четвертого арбітра.

Сергій Шебек: Юрій Можаровський прекрасно впорався з арбітражем цього матчу, відпрацювавши його так само кваліфіковано, як і два тижні тому зустріч «Металіст» - «Динамо», а до того поєдинок «Дніпро» - «Шахтар». В жодному з ключових поєдинків львівський рефері не давав приводу обговорювати свою роботу. Зараз недолік можу відзначити лише один, та й той носить характер методичного. Рефері не повинен виймати з кишені червону картку і ходити по полю, нею розмахуючи. Очевидно спершу Юрій справді хотів показати вилучення, але вчасно одумався. І правильно зробив. Попередження для обох футболістів – рішення справедливе.

Мирослав Ступар: Такі матчі судити непросто в психологічному плані. Але Можаровський вже не новачок на стадіоні. Він вдало відсудив усі ключові матчі весняної частини чемпіонату. В роботі Юрія вже не зустрічається таких прикрих моментів, як, скажімо, призначення неіснуючого пенальті в матчі «Динамо» - «Шахтар» за начебто фол Даріо Срни проти Андрія Шевченка в 2011-му. Однак при винесення дисциплінарних санкцій Можаровський наразі страждає хворобою усіх сучасних українських арбітрів. На 89-й же хвилині рефері зірвав дуже перспективну атаку «Металіста». Зозуля на власному правому фланзі порушив правила, але м’яч залишився у господарів і їхній гравець ішов на ворота без опіки. Проте суддя гру зупинив і показав Зозулі попередження. Навіщо? Хіба картки не можна показати після завершення атаки?

Такі дрібниці й формують клас арбітра. Наразі цього класу повноцінно не вистачає. Хоча загалом матч Можаровський провів нормально. Показово, що про арбітрів після цієї гри майже не говорили. Юрій адаптувався до такого рівня матчів, але надалі має бути більш сконцентрованим в моментах з винисенням дисциплінарних санкцій, а не займатися демагогією. Не секрет, що Можаровський іноді захоплюється розмовами з футболістами. Привінтивні заходи потрібні, але, як кажуть поляки, «co za bardzo, to nie zdrowo». Найперше арбітр має вгамовувати футболістів свистком.