Андрій Ткачук: Розраховував, що після 9 років Карпати нададуть статус вільного агента

Восени капітан, а взимку – відмова від послуг. Цей парадоксальний і не дуже хитрий шлях у львівських «Карпатах» пройшов нинішній гість UA-Футболу. Втім, виявилося, що не все так просто. Розпочавши бесіду з розмови про майбутнє футболіста, довідалися, що воно для Ткачука, який провів у складі «Карпат» дев’ять років, невизначене. Крім того, гравець повідав про те, як намагався відповісти Фернандіньо, про клубну «щедрість» часів виступів львів’ян у Лізі Європи, про специфічність Костова і відкритість Кононова й про власне весілля.

- Андрію, клуби Прем’єр-ліги розпочали зимові збори. Проте ви знаходитеся в Україні…

- Так, тренуюся у Львові з карпатівським дублем. Річ у тім, що клуб, відмовившись від моїх послуг, не бажає розривати контракту, термін якого спливає через чотири місяці. Мене така позиція дивує, адже «Карпатам» я не потрібен і через чотири місяці однаково піду безкоштовно. Розраховував, що після дев’яти років у лавах львів’ян мені підуть на зустріч й дадуть змогу шукати нову команду в статусі вільного агента.

- Мабуть, були пропозиції з інших клубів?

- Коли з’явилася інформація, що я вже не в «Карпатах», отримав кілька дзвінків від представників клубів Прем’єр-ліги. Втім, довідавшись, що я не вільний агент і що за мене треба виплачувати компенсацію, співрозмовники бесіду завершували. Вони ж розуміють, що через чотири місяці зможуть отримати мене безкоштовно.

- Варіант з орендою не розглядається?

- Зважаючи, що контракт завершується через чотири місяці, про це не може бути мови. Треба виплачувати повну вартість.

Фото - UA-Футбол

- Ситуація воїстину дивна. Восени ви були капітаном команди, більшість матчів відіграли в основі. Олександр Севидов пояснив, чому відмовляється від ваших послуг?

- Олександр Володимирович навпаки сказав, що не хоче мене відпускати і розраховує на мене. Я не зійшовся в умовах нового контракту саме з клубом. Думаю, контракту зі мною не розривають саме тому, що не прийняв варіанту керівництва.

- Невже ви хотіли вийти за зарплатну «стелю» в десять тисяч доларів?

- Справа не в грошах. У Львові я вже тривалий час. Нещодавно одружився на львів’янці й відповідно був зацікавлений у тому, щоб залишитися у «Карпатах». Втім, керівництво клубу схожого зацікавлення не виявило.

- Може, тому, що влітку ви тривалий час входили в сумнозвісний «список 19-ти»?

- Та ні. Ця історія вже давно позаду. Ми нормально поспілкувалися. Керівництво клубу подякувало мені за ті роки, що я провів у «Карпатах» і побажало успіхів у новому клубі. Розсталися ми по-доброму. Ось лишень зі статусом вільного агента сприяти ніхто не поспішає.

- Здається, ви не перший екс-футболіст «Карпат», який потрапляє в таку ситуацію…

- Саме тому я й не здивувався, що все так відбулося. Звісно, буде прикро, якщо півроку не матиму ігрової практики.

- Така пауза у вашій кар’єрі свого часу вже була. Тоді, у 2007-му вас вивів з ладу «гірник» Фернандіньо (навмисна і не покарана грубість бразильця вивела 20-річного Ткачука з ладу на півроку). Італієць Алессандро Дель П’єро, пропустивши приблизно стільки ж після перелому ноги, потім навіть скористався послугами психолога. Через те, що на інстинктивному рівні боявся вступати в єдиноборства…

- Мені теж було нелегко. Постійно згадував момент того зіткнення з Фернандіньо, боявся бити по м’ячу ногою, яка ледь зажила. Але поступово втягнувся. Сам, без допомоги психолога. Через якийсь час про ту страшну травму забув настільки, що не завжди пригадував, яка нога була ушкоджена.

Фото - UA-Футбол

- Зізнайтеся, надалі, коли сходилися в матчах проти «Шахтаря», мали намір відімстити Фернаніньо?

- Було таке. Кожен стик проти бразильця намагався зіграти якомога жорсткіше. Навіть не для того, щоб його зламати, скільки для того, щоб він відчув мою присутність на полі і теж згадав про той момент. Звісно, то були емоції, які з часом вгамувалися.

- До нинішніх «Карпат» ви приєдналися вже в ході сезону. Скажіть, наскільки важко було вливатися в новий колектив?

- Труднощів не виникло, бо у Львові почуваю себе вже як вдома (родом Андрій з Житомира – авт.). Іншим хлопцям, які приїхали в міжсезоння, було складніше. Я ж майже усіх знав, з усіма неодноразово перетинався на футбольному полі. Спільну мову знайшли легко. Звісно, конкуренція на позиції опорного хава була гострою, але то була додаткова мотивація, яка не давала розслабитися.

- Повернувшись у «Карпати» до тренера Севидова, ви знову почали нагадувати себе до тих часів, коли на півроку були арендовані в «Арсенал». У Києві, при Юрії Бакалові ви розкрили себе в новій іпостасі…

- В «Арсеналі» тренер знайшов для мене місце атакувального хавбека, тоді як у «Карпатах» я й до того, і восени, граючи в середній лінії, в основному страхував. Не скажу, що функції були незвичними. Звик виконувати те, чого вимагає тренер. Байдуже, де грати – лише б місце в основі знайшлося. Приміром, при Валерії Яремченку я встиг пограти і відтягнутого нападника, і зліва в атаці й навіть зліва в обороні.

- Бакалов нещодавно очолив друголіговий «Славутич». Вас до себе не кликав?

- Ні. Таких розмов не було, хоча про співпрацю з цим тренером у мене залишилися виключно теплі спогади. То був гарний період.

Фото - UA-Футбол

- Можна сказати, що Бакалов повернув вам віру в себе після неоднозначного відрізку під керівництвом Ніколая Костова, який завершився орендою в «Арсенал»?

- Не сказав би, що ту віру я втрачав. Мені навіть складно сказати, чим саме я не підійшов Костову. Річ у тім, що болгарський тренер мало спілкувався з футболістами. В основному його спілкування обмежувалося розмовами з легіонерами. З українцями словесний контакт був мінімальний. Не думаю, що я не виконував тих вимог, які переді мною ставив Костов. Більше того, сам наставник до останнього говорив, що хоче, аби я залишився, а рішення віддати мене в оренду прийняло керівництво. Лише згодом від самих керівників дізнався, що від моїх послуг відмовився саме Костов.

- Чому, на вашу думку, «Карпати» після двох єврокубкових сезонів під керівництвом Олега Кононова почали так стрімко регресувати і цього процесу не спинив ні сам Олег Георгійович, ні Кучеров, ні Шаран, ні Костов, ні Дячук-Ставицький?

- Щоб утримувати той рівень, треба вберегти провідних футболістів. Однак лідери йшли, а на їхнє місце брали легіонерів. Не скажу, що то погані футболісти, але в колектив вони належним чином не вписувалися. Ми розгубили, не зберегли того, що мали. В цьому, на мій погляд, основна причина невдач.

- Керівництво клубу має іншу думку. Судячи з висловлювань Петра Димінського та Ігоря Дедишина, футболістів розбестили збільшені вдвічі після виходу до групового турніру Ліги Європи зарплати…

- Перестаньте. Думаю, для вас не секрет, що Петро Петрович не та людина, при кому будь хто з підлеглих здатен розбеститися від великих грошей. Зарплати якщо й підняли, то лише окремим футболістам, а преміальних за груповий турнір Ліги Європи ми й не отримували. Ця версія, м’яко кажучи, несправедлива.

- Так чи інакше, заключний період співпраці з Кононовим для гравців «Карпат» вийшов сумним…

- Цей тренер змусив нас подивитися на футбол й усе, що з ним пов’язано, іншими очима. То – найяскравіший період у моїй ігровій кар’єрі. Ми постійно грали при заповнених трибунах, зустрічалися з «Боруссією», «Севільєю» і «Парі Сен-Жерменом». Кононов ставився до нас, наче до власних дітей, постійно розмовляв з нами, цікавився побутом, здоров’ям батьків. У нас був чудовий колектив, з прекрасним мікрокліматом. І заслуга в цьому виключно Олега Георгійовича. З його приходом у «Карпатах» змінилося усе до дрібниць – системи харчування, відновлення, тренувальних зборів. Зізнаюся, що перших півроку ми не могли зрозуміти, навіщо все це робиться. Лише потім, коли з’явився результат, усвідомили, що знаходимося на правильному шляху.

- Подальший спад, два поспіль 14- місця розсварили команду з вболівальниками. Може, в інших містах на це уваги не звертають, але у Львові ситуація інакша…

- Особисто я з фанатами не сварився ніколи. Кілька разів, у той момент, коли невдоволення було значним, зустрічався з лідерами місцевих ультрас, розмовляв з ними. Особисто до мене вони претензій не мали. Я теж вдячний фанатам за підтримку. Її відчував завжди.

- Нещодавно ви одружилися на львів’янці. Виходить, тепер пов’язали себе з містом Лева ще міцніше…

- З Юлею нас трохи більше, ніж півроку тому познайомили спільні знайомі. Трохи поспілкувалися і зрозуміли, що, кохаємо одне одного. Вирішили не зволікати і в грудні відсвяткували весілля. Тепер зі Львовом мене поєднує не лише футбол. Квартири, правда, тут ще не маю. Раніше навіть не думав про це і жив на орендованій. Як буде далі – покаже час. Наразі будемо жити в тому місті, у якому виступатиму. Але Львів – то вже друга батьківщина. Сюди приїжджатиму завжди – до батьків дружини і наших спільних друзів.