Металург (З) - Говерла 0:1. Грозний у Запоріжжі господар

УПЛ, 19-й тур

Запоріжжя. Стадіон "Славутич-Арена"

Головний арбітр: Сергій Скрипак (Київськая обл.)

"Металург" (Запоріжжя) - "Говерла" (Ужгород) 0:1

Гол: Шацьких 59

"Металург" : Старцев, Сержінью (Штурко 67), Юсов (Татарков 55), Рудика, Нестеров, Коротецький, Прийомов, Гавриш (Шевчук 75), Йокіч, Баліч, Сахневич

"Говерла": Надь, Шарпар, Фещук (Вечурко 85), Шацьких, Хомин, Акакпо, Кочіш (Орош 90), Люлька, Лисицький, Буяльський, Балафас (Арсе 61)

Попередження: Йокіч 71 - Лисицький 22, Кочіш 42

Доволі цікаве за вивіскою протистояння, підсумок якого було важко передбачити, проходило сьогодні на "Славутич-Арені". "Говерла" та "Металург" – принципові суперники, зважаючи на те, що останнім часом команди, виступаючи в одному турнірі, обов’язково являються конкурентами. Коли грали в Першій лізі у сезоні 2011/12 – обидва колективи були фаворитами в боротьбі за право підвищитись у класі, а коли підвищились – обидва відважно боролись за виживання. У тій боротьбі минулого сезону "Говерла", взагалі, вперше у своїй історії виграла в "Металурга" на елітному рівні українського футболу, але то не допомогло ужгородцям в підсумку фінішувати вище зони вильоту. Не вилетіти допомогли форс-мажорні обставини… Допомогли обом командам.

Уже в поточному сезоні обом колективам знову була відведена роль аутсайдерів, однак "Говерла" досить швидко довела, що гідна знаходитись у компанії кращих команд України. А от "Металург" свою зрілість доводить ще й досі. Запоріжці ніяк не можуть позбутись тих проблем, що розривають команду з середини. Прихід на тренерський місток Олега Тарана, як виявилось, панацеєю не став.

Хоча, звісно, по грі запоріжці в окремих матчах виглядають не безнадійно. Команда старається вимальовувати власні контури гри, є бажання, хоча дуже часто футболістам для вирішення завдань в тому чи іншому матчі просто не вистачає кваліфікації. На папері сьогодні "Металург" не був аутсайдером. Шанси на перемогу обох команд розцінювались як приблизно рівні. У "Говерли" головним козирем була відсутність тиску реальної загрози вильоту, а футболістам "Металурга" натхнення могла додавати статистика, за якою "Говерла" ще ні разу не перемагала у Запоріжжі.

На поєдинок В’ячеслав Грозний виставив склад з двома, напевно, несподіванками. Перейри і Нікулає – основних лівого захисника та центрального нападника – не було навіть у заявці. Тож зліва в обороні з'явився Андрій Хомин, на вістрі атаки – Максим Шацьких. В іншому все абсолютно прогнозовано: Віталій Лисицький, Серж Акакпо і Сергій Люлька діяли в лінії з Хоминим, Сотіріос Балафас, В’ячеслав Шарпар та Разван Кочіш – тріо в центрі поля (румун грав вище), Віталій Буяльський, Максим Фещук – флангові півзахисники, Олександр Надь – голкіпер.

Олег Таран теж добряче наситив центральну зону. Мілош Йокіч, Сергій Рудика та Віталій Гавриш тримали центральний плацдарм; останні двоє часто опинялись попереду (не одночасно), допомагаючи висунутому на вістря Володимиру Прийомову. На флангах розмістились Сержінью та Дмитро Юсов. Максим Старцев захищав ворота, а Саша Баліч, Ігор Коротецький, Андрій Нестеров та Андрій Сахневич розмістились в оборонній лінії.

Після стартових хвилин склалось враження, що "Говерла" збирається грати першим номером, а "Металург" буде на все те відповідати контратаками. Ужгородці будували свій наступ виважено, довго, але до логічного завершення атаки доводили рідко. Фещук слабко пробив, дозволивши Старцеву спокійно накрити снаряд; трохи пізніше м'яч після удару Шацьких влучив в корпус Нестерову, на що господарі відповіли випадом Прийомова, а згодом – Рудики. Напевно, саме запорізькі атаки були більш небезпечними. Футболісти "Металурга" в центрі не були чітко прив’язаними до позицій, що на старті ускладнювало для "Говерли" захист. Йокіч, Рудика і Гавриш почергово підключались до атак, розтягуючи редути суперника. Ще один доволі хороший момент був саме у Гавриша, але з його дальнім ударом впорався Надь.

Закарпатці активізувались із середини тайму, але гра й далі була заточеною більше на руйнування, а не на створення. Буяльський не перекинув Баліча, позаду якого був самотній гравець "Говерли", Балафас зі штрафного навісив безадресно, Кочіш вибіг тет-а-тет зі Старцевим, забив, але отримав за те тільки жовту карточку, бо раніше м'яча зупинив рукою…

Перший тайм був зовсім не динамічним, в’язким, повільним. Все те, що відбувалось на полі, швидше нагадувало тренування, ніж боротьбу двох команд, які вирішують якісь турнірні завдання.

По перерві майже нічого не змінилось. Тільки "Металург" втратив в своїй грі навіть ті неяскраві проблиски, що були у першому таймі. Запоріжцям, якщо не брати до уваги останні хвилин 15, вкрай рідко вдавалось доходити до воріт Надя, а коли доходили, то робили навіс, або простріл, які ставали легкою здобиччю захисників "Говерли". Ужгородці, натомість, скористались з грубої помилки запоріжців в центрі поля і забили гол, який, без сумніву, став прикрасою матчу. Не тому, що видався якимось надто гарним, а тому, що став чи не єдиною яскравою подією на полі. Кочіш підстеріг в центрі поля обрізку, здається, Коротецького, швидко пройшов ближче до штрафного майданчика "Металурга" і віддав у вільну зону на Шацьких; досвідчений нападник почав рухатись в тому напрямку ще до передачі Кочіша. На завершальній стадії Максим спокійно відправив м'яча у дальній кут воріт Старцева.

Олег Таран на тренерському містку виглядав так само розгублено, як і його підопічні на полі. Кінцівку поєдинку "Металург" провів в атаках, але не було тієї думки, яка була в нещодавньому поєдинку проти "Таврії" та в окремих епізодах матчів проти "Динамо" та "Шахтаря". Рудика акцентовано пробивав після подачі кутового - і на тому все. "Говерла" як для такого матчу зіграла дуже грамотно: ужгородці позбавили суперника простору, змусили його вигадувати щось нестандартне, а самі прагматично скористались з грубої помилки "Металурга" в захисті. В’ячеслав Грозний після фінального свистка тричі переможно прокричав "Слава Україні", відзначивши таким патріотичним закликом історичну перемогу "Говерли". Не яскраву перемогу, але трудову.