Яремченко: Донеччанам нинi не до футболу

Колишній головний тренер "Шахтаря" Валерій Яремченко поділився думками щодо втечі шістьох легіонерів донецького клубу зі збору команди.

- Прокоментуйте втечу шістьох легiонерiв "Шахтаря".

- Почнемо з того, що цi хлопцi ще, може, повернуться, адже в них є контрактнi зобов'язання. Так, фактично, в Українi iде вiйна, але офiцiйно її не оголосили. Тому футболiсти повиннi бути в командi. А якщо навiть вони не приїдуть, то команда продовжить успiшнi виступи. Що не кажiть, та лише двоє гравцiв мали постiйне мiсце в основному складi. Я думаю, що тренер знайде ким замiнити Дугласа Косту та Алекса Тейшейру. Ну а Фред, Дентiньйо, Феррейра та Iсмаїлi нечасто з'являлися в основному складi, тому без них команда не пропаде. Менi зовсiм не страшно за "Шахтар" -- менi страшно за всю Україну. "Шахтар" - це Донбас, а Донбас - це частина України.

- Звiстка про втечу легiонерiв була холодним душем не лише для уболiвальникiв, але й для головного тренера i топ-менеджерiв "Шахтаря". Чи могли вони якось передбачити такi кроки пiдопiчних?

- Нi, таких слизьких крокiв навряд чи можна помiтити. Як би тренер довго не розмовляв з гравцем i не переконував, що все гаразд, футболiст все одно дивиться телевiзор i бачить, що в Українi вбивають людей, збивають лiтаки. Легiонери частенько спiзнюються до таборiв українських клубiв. А це спiзнення особливе, бо хлопцi просто бояться.

У цiй ситуацiї треба переживати не за легiонерiв, i не за футбольний клуб "Шахтар", а за тих, хто нинi пiд кулями. Я нинi в Донецьку i бачу, що донеччанам нинi не до футболу. Їм байдуже, що з "Шахтаря" втекло шестеро гравцiв. Проблема не в тому, що з "Шахтаря" пiшли футболiсти, проблема в тому, що коїться в Українi.

- Чи можуть легiонери iнших команд перейняти приклад Дугласа Кости i компанiї?

- Усе може бути. Повiрте, якщо з "Шахтаря" зникне пiвкоманди, то донеччанам i вiд цього буде байдуже. Містяни перестали цiкавитися "Шахтарем" i футболом загалом. Люди чують постiйнi вистріли, вони бояться, переживають. У такiй ситуацiї нiкому немає дiла до того, що хтось з футболiстiв кудись не приїхав. Проблеми "Шахтаря" в Донецьку на далекому планi, на 42-му мiсцi. А чемпiонат України -- на 43-му. У нас навряд чи хтось ним буде цiкавитися. Люди не знають, як доїхати додому i при тiм залишитися живими. Футбол -- це свято, а в Донецьку нинi не до свята.

- Хто, на вашу думку, нинi найбiльше псує це свято?

- Сусiдня країна.

- Чи маєте приятелiв з Росiї? Що вони кажуть про подiї в Українi?

- Маю дуже багато друзiв у Росiї. Вони телефонують, показують свою увагу i запрошують до себе додому. Запевняють, що подбають про житло, про хорошi умови. А я їм у вiдповiдь раджу забрати своїх найманих терористiв з донбасiвських вулиць. Вони мене питають: "Що там у вас робиться?". А я вiдповiдаю: "То у вас що робиться?! Чому ви нiчого не помiчаєте?! Чому ви такi слiпi?! Дивiться не лише росiйськi канали, але й iноземнi. I робiть правильнi висновки". I хочу сказати, що не всi росiяни слiпi. Вони знають багато гiркої правди, але бояться про неї говорити вголос.

- У багатьох бiдах Донбасу звинувачують й президента футбольного клубу "Шахтар" Ріната Ахметова.

- Це його проблема. Ця вiйна дала вiдповiдь на питання хто є хто. Ми побачили справжню сутнiсть кожного донбасiвця. У бiдi люди навчилися аналiзувати i робити висновки. Ми просто прозрiли вiд того, що почули i що побачили. I хочу сказати, що винна не одна людина, i не лише зовнiшнiй ворог. Виннi також всi мої земляки. Чому? Бо допустили кровопролиття, бо дозволили розгорiтися вiйнi. Кажуть, що на Донбасi живуть найпрацьовитiшi люди. Але, вибачте, iнодi потрiбно й мiзки вмикати i думати головою.

Я побував у Запорiжжi. Таке враження, що потрапив у сусiдню країну, а не у сусiдню область. Мрiю, щоб таке саме життя настало на Донбасi. Стрiляють там, де люди дозволяють це робити. До речi, мiй батько воював у Другiй свiтовiй вiйнi i тричi горiв у танку. Де б вiн подумав, що за декiлька десятилiть на Україну нападе Росiя, а нас захищатиме Нiмеччина?! Ось такий вiн, "братнiй" народ.