Карпати - Металург (Д) 0:1. Цілісність, не пробита пристрастною третиною

Українська Прем’єр-ліга-2014/15. Другий тур

3 серпня. Львів. Стадіон "Україна". 6 000 глядачів

"Карпати" – "Металург" Д – 0:1

Гол: Лазіч 19

"Карпати": Ільющенков – Лобай (А. Чачуа 65), Балажіц, Гітченко, Д. Мірошниченко – Я. Мартинюк (Марусич 83), Худоб’як – Ксьонз, Голодюк (к), Кожанов – Пучковський (М. Сергійчук 60)

Тренер – Іґор Йовічевіч

"Металург" Д: О. Бандура – Нойок, Чечер, Прийма, Насонов (Мишенко 89) – Макрідіс (к), Шарпар – Нельсон, Алешандре (Артем Барановський 83), М. Морозюк (Задерака 64) – Лазіч

Тренер – Володимир П’ятенко

Судді: Березка (Київська область) – Жарий (Павлоград), Трехліб (Дніпропетровськ)

Попередження: Балажіц 90+1

Львів як Львів. Не дивлячись на те, що для улюбленої команди то був старт нового сезону з поверненими до рідної домівки Худоб’яком та Кожановим, великого ажіотажу навколо зустрічі з донецьким "Металургом" не було. І не тому, що місто Лева останнім часом перенасичене футболом. Любов і повагу тут треба заслужити. Так було і так буде. Мабуть, футболісти "Карпат" це теж добре розуміють.

Тренер "зелено-білих" Іґор Йовічевіч складом на цей матч не здивував. Оборонна ланка була ідентичною з тою, яку хорватський тренер виставив у стартовій зустрічі проти "Говерли": воротар – Олександр Ільющенков; оборонці – Іван Лабай (справа), Денис Мірошниченко (зліва), Ґреґор Балажіц та Андрій Гітченко (в центрі). В опорній зоні поруч з Ігорем Худоб’яком з’явився Ярослав Мартинюк, а Амбросій Чачуа залишився у резерві. Повернувся до основи й Денис Кожанов. Він грав на позиції лівого вінґера, а справа знову вийшов Павло Ксьонз. Під нападником Тарасом Пучковським грав капітан Олег Голодюк.

Наставник гостей Володимир П’ятенко теж суттєвих змін у порівнянні з дебютним поєдинком проти "Дніпра" не вніс. Та й вибору за відсутності дискваліфікованого Жуніора Мораєша тренер особливого не має. Новий виконавець був лише один – Микола Морозюк, який у розташування команди повернувся зовсім нещодавно. Він розташувався в півобороні зліва, а справа грав Ґреґорі Нельсон. Головна зміна стосувалася вістря атаки. Максим Дегтярьов травмований, колишнього першолігівця Олександра Акименка і юного Максима Задераку П’ятенко випускати не ризикнув, віддавши перевагу досвідченому універсалові Джордже Лазічу.

Решта позицій у схемі 1 – 4 – 2 – 3 – 1 – традиційні. У воротах донеччан грав Олександр Бандура. Правий край оборони закривав Олександр Нойок, лівий – Олександр Насонов. У центрі оборони діяли два футболісти, які причетні до Львівщини – уродженець Новояворівська Василь Прийма та В’ячеслав Чечер, який трохи пограв у "Карпатах", а в цій зустрічі виходив на поле в рамках чемпіонату України 300-й раз. Опорну зону закривали капітан Константінос Макрідіс та В’ячеслав Шарпар. Над ними і під Лазічем грав Алешандре.

Перед стартовим свистком арбітра футболісти обох команд і фанати "Карпат" випустили в небо білих голубів, вкотре нагадуючи про те найболючіше, що зараз бентежить українців. На початку гри м’яч ліпше тримався у ногах львів’ян. Але перепасовки ці були холостими. Натомість суперники якщо переходили половину суперників, то доволі гостро. Спершу був удар Шарпара над поперечиною метрів з 25-ти. Невдовзі "металургівцям" вдалася непогана атака правим краєм. Алешандре кинув у прорив Нельсона, а Ґреґорі, увійшовши з краю до штрафного майданчика, віддавав на Лазіча. У того буквально з ноги зняв м’яч у підкаті Лабай.

Власне, починаючи з другої десятихвилинки гості поступово прибрали м’яч до власних ніг, атакуючи при цьому широко, з активним використанням обох флангів. Сміливо підключався до наступу Нойок, агресивним на протилежному краї був Морозюк. Відкрили ж рахунок гості після штрафного, який навісив зліва Алешандре. Лазіч, вигравши позиційну і верхову боротьбу в Лабая, головою спрямував м’яч у кут – 0:1.

Після голу очікуваної агресії увідповідь з боку львів’ян не було. Навпаки – донеччани довго тримали м’яч і вели тривалі перепасовки поперек поля, а їхні суперники на цьому фоні виглядали чи то інертними, чи то безсилими. Карпатівці не пресингували суперників. Розташувавшись дуже низько, господарі зустрічали опонентів на власній половині поля, немов у рахунку вели вони, а не футболісти "Металурга". Коли донеччани втрачали м’яч, організовані переходи до чужих володінь підопічним Йовічевіча не вдавалися зовсім.

Врешті, наприкінці першого тайму "Карпати" мали пропускати вдруге. Лазіч, знаходячись на куті карної зони справа, навісив так, що ледь не закинув Ільющенкову м’яч у дальній кут за спину. Олександр в останню мить у стрибку "кулю" відбив, але на протилежному куті воротарського майданчика спритнішим у боротьбі з двома суперниками за підбір був Нельсон. Ґреґорі спрямував м’яч вздовж воріт, а Чечер метрів з семи пробив у стрибку. "Куля" зі страшною силою вдарилася в поперечиною і впала чи то на лінію, чи за нею, тобто, у межах воріт. Жоден з телеповторів чіткої відповіді на запитання – було взяття чи ні – не дав. Арбітр же Сергій Березка на центр не вказав.

Очевидним було одне: перший тайм став для господарів суцільною катастрофою. Те, що львів’яни не поступалися 0:2, перефразовуючи ката українського народу, стало не їхньою заслугою, а чиїмось (суперників чи арбітра) недопрацюванням. Здавалося, Йовічевіч це добре розумів і мусив щось змінювати. Проте відразу після перерви жодної заміни тренер львів’ян не провів.

"Зелено-білі" заграли інтенсивніше, але то очікувано. Львів’яни інтенсивніше вступали в єдиноборства. А в наступ переходили в основному через лівий фланг, де дуже активно за підтримки Голодюка діяв Кожанов. Ксьонз, який на своєму фланзі не міг впоратися з дуетом Насонов – Морозюк, у свою чергу зміщувався в центр і цим створював для своєї команди чисельну перевагу в зоні лівого півсереднього. Власне, тріо атакувальних хавбеків "Карпат" непогано переміщувалося, мінялося позиціями і цим заплутувало оборону суперників, відкриваючи вільний простір. Проблема лишень у тому, що використовувати його не вдавалося.

Зрештою, донеччани під цим пресингом теж н знітилися. Суперника, який спробував нав’язати свої умови, гості зустрічали досить високо і, використовуючи певні недоліки з компакністю у побудовах львів’ян, змушували їхніх оборонців працювати з максимальною концентрацією і особливу увагу зосереджувати на власному лівому краї.

Впродовж першої третини другого тайму моментів обидві команди не створили і для Йовічевіча це було сигналом. Спершу він змінив нападників, випустивши замість Пучковського, до якого м’яч у небезпечній близькості до воріт не доходив, дебютанта Прем’єр-ліги Михайла Сергійчука. Трохи згодом була ще одна перестановка – Чачуа замість Лобая. П’ятенко в свою чергу зняв Морозюка, який діяв надзвичайно продуктивно, але, не пройшовши з командою літніх зборів, відверто втомився і випустив замість нього Максима Зедераку.

Власне, з виходом двох свіжих гравців господарі збільшили темп і продовжували тиснути на суперника. З середини другого тайму донеччани майже не думали про контрнаступ, зосередивши чималі сили на власній половині. Дуже продуктивно у ці миті діяли Худоб’як та Мартинюк, які, висунувшись дуже високо, вигравали левову частку єдиноборств і фактично зривали навіть думки суперників про вдумливу відповідь. Разом з тим, проходити насичену оборону підопічні Йовічевіча взялися через флангові навіси, які оборонці суперників перехоплювали. До того моменту, поки Худоб’як не заробив на місці правого півсереднього штрафного. Навісив його Ксьонз, а Балажіц, вигравши силову боротьбу в Чечера, пробив головою і не влучив у стулку зовсім трохи. Майже відразу після того Голодюк зумів зачепитися за довгу передачу з власної половини і, увійшовши на швидкості до карної зони суперників, пробив з незручного становища неточно.

Серцем львівських атак був Худоб’як. Він бився, відбирав, віддавав, одного разу, відгукуючись на передачу зліва, випрошував пенальті. Ігор продемонстрував, що річна пауза і перебування в запасі "Ростова" не вбила в ньому лідерського характеру, який вів команду вперед у роки її злету наприкінці першого десятиліття 20-го сторіччя. Дві непоганих розрізних передачі виконали спершу Мартинюк, а потім Кожанов. Однак Ксьонза, який вже збирався наносити результативного удару, дезорієнтував рикошет, а м’яч після пострілу Голодюка з гострого кута з-під поперечини витягнув Бандура.

Останніх півгодини у виконанні львів’ян були надзвичайно якісними. Квінтет півоборонців створив суперникам безліч проблем і треба віддати належне центрбекам донеччан, а надто Василеві Приймі. За те, що з такої кількості прострілів, навісів, спроб пройти через центр фактично жодна не пройшла і Бандура, перебуваючи в постійній напрузі, в гру вступав дуже рідко. Стосовно львів’ян, то головне питання, чому так активно вони грали лише останніх півгодини, а перший тайм у їх виконанні був абсолютно інертним. Крім того, кидається у вічі, що п’ятірці надзвичайно сильних півоборонців "Карпат" часто бракує підтримки крайніх оборонців, що заважає команді діяти розмашисто і розтягувати захисні редути опонентів. Звісно, львів’яни не виглядали безнадійно, але доводиться констатувати, що третій чемпіонат поспіль вони програють стартовий домашній поєдинок, а в "Металурга" не можуть виграти у дев’ятому матчі поспіль.