Олімпік - Карпати - 1:0. Львівський мінор на фоні донецького запалу

Українська Прем'р-ліга-2014/2015. Восьмий тур

4 жовтня. Київ. УТБ імені Банникова

"Олімпік" (Донецьк) - "Карпати" (Львів) 1:0

Гол: Дорошенко 65

На 77-й хвилині Ксьонз не реалізував пенальті (воротар)

"Олімпік": З. Махарадзе - І. Тищенко, Д. Гришко, А. Міщенко, П. Іванов (к) - Огіря - Драченко, Іса Шериф, О-др Ситник (Семенина 60), К. Дорошенко (Дитятьєв 86) - Моха (Гельзін 80)

Тренер - Роман Санжар

"Карпати": Мисак - Д. Мірошниченко, Балажіц, Пластун, Я. Мартинюк - Худоб'як, Гітченко - Кожанов (Страшкевич 79), Голодюк (к) (Кополовець 72), Ксьонз - Чачуа (М. Сергійчук 46)

Тренер - Іґор Йовічевіч

Судді: Абдула - С. Беккер (обидва - Харків), Володін (Херсон)

Попередження: А. Міщенко 50, І. Тищенко 70, З. Махарадзе 75, Гельзін 90+2 - Ксьонз 34, Я. Мартинюк 76, Кополовець 81, Гітченко 90+4

Напередодні цього поєдинку гості зіткнулися з цілою серією кадрових труднощів. До Києва команда Іґора Йовічевіча приїхала відразу без трьох гравців, які могли б зіграти в основі. Лівий оборонець Володимир Костевич, який через пошкодження не дограв кубковий матч з "Динамо", вже наче й тренувався в основній групі, але в останню мить тренер вирішив приберегти його здоров'я. Крім того, через травми не змогли допомогти своїй команді воротар Олександр Ільющенков та нападник Тарас Пучковський.

То за умови, що власні корективи вніс ще й Йовічевіч. Несподіванки у складі львів'ян без урахування травмованих було дві: не потрапили до основи "хвилеріз" Муртаз Даушвілі і нападник Михайло Сергійчук, які останнім часом грали майже без замін. Найбільше здивувала відсутність Михайла, котрий за відсутності Пучковського вважався фігурою незамінною. Врешті, на вістрі карпатівської атаки вперше в сезоні зіграв Амбросій Чачуа. Ворота львів'ян у третьому матчі поспіль захищав Роман Мисак. В обороні справа наліво розташувалися Денис Мірошниченко, Ґреґор Балажіц, Ігор Пластун та Ярослав Мартинюк. В опорній зоні діяли Ігор Худоб'як та Андрій Гітченко. Тріо ж атакувальних хавів традиційно склали Павло Ксьонз, капітан Олег Голодюк та Денис Кожанов.

Трохи несподіванок було й у складі номінальних господарів. Вочевидь кубковий матч проти запорізького "Металурга" сподобався наставникові "Олімпіка" Романові Санжару настільки, що він вирішив узяти той, експериментальний варіант складу за основу. У воротах знову грав Заурі Махарадзе. В центрі оборони поряд з Дмитром Гришком, який грає майже без замін, вийшов Андрій Міщенко. Правий край захисту закривав Ігор Тищенко, лівий - капітан Павло Іванов. В опорній зоні грав Владислав Огіря, а трохи вище над ним розташувалися Іса Шериф та Олександр Ситник. Справа в півобороні діяв Максим Драченко, зліва - Кирило Дорошенко. На вістрі атаки вперше у сезоні вийшов іспанець Моха.

На початку гри футболісти "Олімпіка" спробували проявити ліпшу рухливість і за рахунок неї захопити перевагу. Втім, ця нетривала домінація завершилася неточним ударом Драченка метрів з 18-ти. Надалі львів'яни завдяки вищому індивідуальному класу краще володіли м'ячем, щоправда, значних дивідендів з цього не отримали. Чисельні вилазки на чужу половину поля гостям не вдавалися, а спроби пройти оборону суперників крізь довгі діагональні передачі суперники "читали".

Більше того, ближче до середини тайму донеччани забігали в середині поля інтенсивніше і завдяки цьому відсунули епіцентр ігрових дій у зону між карним майданчиком галичан і центральною лінією. Прекрасну нагоду відзначитися втратив у цьому відрізку екс-карпатівець Тищенко. Отримавши розрізний пас з центру від Мохи, Ігор вибіг з-за спини Мартинюка і вийшов на побачення з Мисаком. Роман у цьому епізоді зіграв бездоганно: своєчасно вийшовши з воріт, звузив кут обстрілу і змусив суперника пробивати у те місце, де він знаходився. У підсумку Мисак взяв м'яч намертво.

Власне, до завершення першого тайму нагнітати намагалися донеччани, а львів'яни орієнтувалися в основному на швидкісні контрвипади. Один з таких приніс першу реальну небезпеку. То Чачуа, знаходячись метрах в 30-ти від воріт суперників, кинув у прорив по місцю правого півсереднього Голодюка. Олег, увірвавшись на швидкості до карної зони, опинився під гострим кутум один перед Махарадзе і, склалося враження, трохи поспішив з прострілом на Ксьонза. Голкіпер цей намір розгадав і у стрибку передачу перервав.

Донеччани у свою чергу до перерви створили воротам Мисака ще одну реальну загрозу. То якщо не враховувати дальнього удару від Тищенка, який воротар у стрибку перевів на кутовий. А незадовго до перерви арбітр Абдула призначив у ворота "Карпат" доволі суперечливий штрафний десь з 18-метрової відстані. Іса Шериф, намагаючись обійти Худоб'яка, звісно, впав, однак дуже сумнівно, що винуватцем цього падіння був Ігор. Зрештою, мова не про те. Призначений за падіння Шерифа штрафний виконав Ситник. До підкрученого Олександром м'яча Мисак дотягтися вже не встигав, проте "куля" влучила у поперечину і вилетіла за межі поля.

До перерви "Карпати" ще встигли відповісти своїм випадом. То Ксьонз віддав передачу зліва вздовж лінії штрафного майданчика. Голодюк пропустив м'яч на Кожанова, а той пробив низом у праву "шістку" - Махарадзе стрибнув і перевів "кулю" за лицьову лінію. 0:0 - в цілому логічний підсумок 45-ти хвилин, впродовж яких розкриватися і проявляти агресію не поспішав ніхто.

Відразу після перерви Йовічевіч зняв з поля Чачуа, який у першій половині багато бігав (в основному - без м'яча) і випустив Сергійчука. Та захоплена у стартових хвилин п'ять перевага стала не стільки наслідком появи свіжого гравця, скільки показником того, що львів'яни стали рухливішими і цупкішими в єдиноборствах. Свої атакувальні акції вони спрямували на правий край. Там були не лише Ксьонз і Мірошниченко, який активно включався в наступальні операції, а й Голодюк з Кожановим, які зміщувалися вправо, створюючи на цій ділянці поля чисельну перевагу.

Зрештою, до загострень справа не доходила як з одного, так і з іншого боку, тому логічною виглядала й заміна від Санжара, який на останніх півгодини випустив замість Ситника іншого атакувального півоборонця Ігора Семенину. Втім, свій шанс для результативної атаки донеччани знайшли зовсім не завдяки підвищенню інтенсивності дій на чужій половині. "Олімпік" піймав суперника на контратаці. Розігнав її, підхопивши м'яч на власній половині, Шериф. Протягнувши м'яч метрів 30, Іса віддав вправо на Моху, а той виконав пас вздовж воріт на Дорошенка. Кирило бив фактично у порожні ворота - 1:0.

Ще не стихло "Скільки можна, ви за...ли" з сектору львівських фанатів, як донеччани забили вдруге. Мірошниченко на своєму фланзі перед самим входом до карного майданчика заблокував з порушенням правил Дорошенка й Кирило миттю цей "стандарт", скинувши м'яч на 16-метрову лінію на Семенину, розіграв. Ігор пробив сходу і м'яч влетів у кут. Втім, лайнсмен цього м'яча не зарахував, зафіксувавши у Мохи, який стояв перед воротарем і пропустив м'яч між ногами, положення "поза грою".

Лише після цього львів'яни поступово почали приходити до тями. Міг забивати Ксьонз. Павло отримав м'яч на правому куті карного майданчика, після подачі Кожановим штрафного зліва і вибивання від суперників. Ксьонз пробив з підйому, а Махарадзе дістав м'яч з-під хрестовини. Але основну нагоду відігратися львів'яни втратили на 77-й хвилині, коли арбітр призначив у ворота номінальних господарів пенальті. Пенальті, треба сказати, доволі неоднозначний, адже навіть чимало телеповторів чіткої відповіді на запитання - чи збивав Махарадзе Сергійчука - не дають. Так чи інакше, рефері вказав на позначку і цей вирок взявся виконувати Ксьонз. Пробив Павло зовсім не в кут і на зручній для голкіпера висоті. Махарадзе напрям польоту м'яча відгадав і відбив "кулю".

Врятував воротар "Олімпіка" свою команду ще двічі, спершу відбивши удар Сергійчука головою, коли Михайло відгукнувся на подачу з кутового справа, а потім діставши з-під поперечини м'яч, сильно запущений метрів з 17-ти після індивідуального проходу Худоб'яком. У заключні хвилини Йовічевіч перевів на позицію центрфорварда Балажіца і той одного разу відгукнувся на навіс від Ксьонза справа, проте пробив головою надто легко і Махарадзе спокійно забрав м'яч у руки.

Загалом карпатівці демонстрували бажання, але емоції й технічні вади врятувати гру за прикладом зустрічі з "Металістом" на цей раз завадили. Більше того, швидконогий Іса Шериф кілька разів організовував контрпвипади, які цілком могли завершитися другим м'ячем у ворота Мисака. Найгарнішу нагоду втратив Олександр Гельзін. Отримавши м'яч після передачі справа, вайлуватий президент "Олімпіка" почав повільно вовтузитися з м'ячем і тим продовжив сподівання "Карпат" ще на кілька хвилин.

Після фінального свистка донеччани обіймалися, а їхні суперники попадали в розпачі на газон чи попрямували до роздягалень. Підопічних зупинив тренер і разом з командою пішов до фанатського сектору. Сам Йовічевіч з фанатами спілкувався недовго, а ось розмова з гравцями була тривалою і доволі емоційною. Завершилася ця непроста бесіда скандуванням "Ми львів'яни, ми найсильніші". Футболісти йшли через поле в розпачі, в окремих гравців на очах були сльози. За голову тримався Гітченко, Страшкевич щось емоційно вигукнув, а Кополовець жбурнув додолу звідкись підібраним предметом. Команду фанати проводили гучним "Ми в вас віримо"... Два очки у восьми турах - то найгірший для львів'ян старт за всю історію виступів в українських чемпіонатах.